ГАЛУЗА — ЕТИМОЛОГІЯ
галу́за «гілля»
р. [га́лызь\ «дерево для вимощування грузьких доріг», п. gałąź «гілляка», ч. слц. haluz, вл. hałuza, нл. gałuz «тс.»;
псл. діал. *galǫzь, *galǫza, пов’язане з goІъ «голий», пор. укр. гі́лка з golъka;
споріднене з лтс. pa-gale «кусок дерева», вірм. kołr «галузь».– Фасмер І 390;
Sławski І 252;
Machek ESJČS 123;
Holub–Kop. 120;
Bern. I 293;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відгалу́ження
галу́з
галузе́вий
галу́ззя
галузи́ни
галузи́стий
галу́зитися
галу́зка
га́лузь
га́лузь
голу́за
розгалу́ження
галу́за «шибеник, свавільник»
неясне;
можливо, пов’язане з р. [галу́шить] «жартувати, пустувати, сміятися», [галу́ха] «жарт», п. gałować «кричати», ч. [haliti se] «голосно сміятися», укр. [гали́ти] «квапити»;
зіставляється також (Фасмер І 390) з галу́за «гілляка» як позначення повішаного на гілляку, тобто шибеника;
р. [галу́за] «гульвіса, пустун», [галу́зать] «пустувати, бешкетувати», бр. [галуза] «шибеник, дурень», [галу́зоваць] «пустувати, робити дурниці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
галузник
«той, хто лазить по чужих садках»
галу́зовання
«пустотливість»
галу́зоватий
«свавільний, пустотливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галуза «шибеник, дурень» | білоруська |
| gałować «кричати» | польська |
| галу́шить «жартувати, пустувати, сміятися» | російська |
| галу́за «гульвіса, пустун» | російська |
| гали́ти «квапити» | українська |
| галу́зать «пустувати, бешкетувати» | українська |
| галу́зоваць «пустувати, робити дурниці» | українська |
| haliti se «голосно сміятися» | чеська |
| галу́ха «жарт» | ? |
| галу́за «гілляка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України