ГАКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

такими є зіставлення з дінд. gabháḥ «vulva», вірм. gavak «зад тварини», ірл. gabhal «пахвина», кімр. gafl «femininum pars interior», тобто виведення псл. *gatja від *ghābhtiā (Lidén Arm. St. 33), з гот. giþus «живіт, материнське лоно», двн. guiti «vulva» (Bern. I 297), з гр. γαστήρ (Schrader Reallexikon 1514), іє. *g^uōus «бик» (Погодин Следы 228– 230);

існування назв частин тіла (р. і слн.), омонімічних щодо назви одягу, дає підставу думати про можливість семантичного розвитку «назва частини тіланазва одягу», але конкретні спроби пов’язання з певними частинами тіла мало переконливі;

глибший зв’язок з псл. gatiti як похідним від gatь «за.гата», первісно «вимощений хмизом хід через болото», припускається у виведенні псл. *gatja від іє. *g^uā- «іти», як «одяг, у якому ходять» (Булич ИОРЯС 10/2, 431; Nieminen Sc.֊Sl. З, 224– 235; Machek ESJČ 153–154);

псл. *gatja (одн.), *gatjě (дв.), яке підтверджується старими запозиченнями в фінно-угорських мовах (пор. фін. kaattio «штани», уг. gatya «кальсони, селянські штани»);

етимологію не встановлено;

найбільш вірогідним є пов’язання з псл.*gatiţi «прикривати», укр. гати́ти як про нижній одяг первісно типу пов’язки, що закривав певні частини тіла (Brückner 131; Sławski I 245–246);

р. [га́чи] «стегна; штани, холоші», бр. [га́шнік] «верхня частина, пояс штанів», ст. кгачи «штани», кгати «тс.», п. gacie «кальсони, (ст.) штани; пов’язка; [шерсть на ногах ведмедя)», ст. gace «штани; пов’язка», ч. ст. háče «штани; пов’язка; пояс», заст. hace «кальсони, штани», болг. га́щи «кальсони, [штани, шаровари]», м. га́ки «кальсони, (розм.) штани; кошлате пір’я на ногах птахів», схв. гaћe «кальсони; штани (селянські)», слн. gáča, мн. gáče «кальсони; (анат.) довга калитка у тварини-самця; (ст.) печінка», р.-цсл. гаѱа «білизна»;

свн. hake(n) «крюк» (двн. hācko, hāko «тс.») споріднене з днн. haco, дангл. haca, ісл. haki, а також, з іншою огласовкою, днн. hōk, англ. hook, шв. [hōk] «ріг, виступ», дісл. høkjā (від *hōkiōn-) «крюк», рос. ко́готь, укр. кі́готь, лтс. ķeģis «милиця, костур»;

в українську і білоруську мови запозичено з середньоверхньонімецької, в російську – з голландської (гол. hack);

р. бр. гак, п. hak, ч. слц. hák;

не зовсім ясне;

очевидно, виникло в риболовецькому середовищі і спочатку означало вагу гака, на якому зважувалася зловлена риба, як додаткову величину до чистої ваги риби;

тур. крим.-тат. кар. полов. hak «платня, винагорода, заслуга, справедливість» походить від ар. ḥaqq «правда, справедливість, обов’язок, претензія»;

запозичення з тюркських мов;

пов’язання з ґу́ля, псл. gulja (Ondruš Sl. Wortst. 131), як і виведення від гіпотетичного псл. galiti «кидати» (Machek ESJČ 158), недостатньо обґрунтоване;

допускається й можливість власне праслов’янського походження, зокрема зв’язку з го́лий (пор. р. голы́ш «круглий камінець») і з [гал¹] «галявинка», га́лька «круглі камінці» (Москаленко УІЛ 47; Фасмер І 388; Sławski І 253);

свн. galle «пухлина на нозі коня», двн. gealla «тс.», з якими, можливо, пов’язане це слово, походять від лат. galla «наріст», спорідненого з дінд. gúlma- «пухлина», алб. gogëlë «куля; гал (на рослині)», свн. kolle (kol) «голова» (Richhardt 52; Brückner 133; Bern. I 292; Kluge–Mitzka 229; Walde–Hofm. I 580);

вважається запозиченням з германських мов;

р. діал. бр. га́лка «кулька», п. gałka «тс.», ч. hálka «хворобливий наріст на рослинах», слн. [gȃlka] «чорнильний горішок»;

очевидно, похідне утворення від гачо́к, зменшеної форми від гак, старовинного знаряддя страти (пор. тут тобі й гак «тут тобі й кінець, тут тобі й амінь», Грінч. І 266);

неясне;

можливо, повʼязане з гак;

очевидно, утворене від гак за моделлю зду́ру, зо́сліпу й первісно означало букв. «ніби зірвавшися з гаку», як і «зірвавшися з цепу»;

очевидно, результат видозміни назви [сува́к] «шило; засувка; хомутик», можливо, зближеної з гак «крюк»;

виведення від рум. sulác «шило» (Vincenz 19) менш переконливе;