ГАЙДАМАКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гайдама́ка «учасник селянського повстання в XVIII ст.; [розбійник]»
запозичення з турецької мови;
тур. haydamak «розбійник» споріднене з чаг. тат. һайдамак «гнати; грабувати»;
р. гайдама́к, бр. гайдама́ка, п. hajdamak, ч. слц. hajdamák, болг. хайдама́к (усі з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гайдамакува́ти
гайдамакъ
гайдама́ха
«тс.»
гайдамацки
гайдама́цтво
гайдама́чий
гайдама́чина
«вид вишитого узору на сорочці»
гайдама́чити
гайдама́ччина
гайдамашня́
«гайдамаки»
(зб.)
гайдамащина
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гайдама́ка | білоруська |
| хайдама́к (усі з укр.) | болгарська |
| hajdamak | польська |
| hajdamák | словацька |
| һайдамак «гнати; грабувати» | татарська |
| haydamak «розбійник» | турецька |
| һайдамак «гнати; грабувати» | чагатайська |
| hajdamák | чеська |
| гайдама́к | ? |
гайдабу́ра «бешкетник, розбійник»
не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації слів гайдама́ка «розбійник» і галабу́рда «дебош»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гайдабу́рити
«бешкетувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гайдама́ка «розбійник» | ? |
| галабу́рда «дебош» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України