ГАБА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з турецької мови;

тур. aba «груба вовняна тканина; плащ з неї» походить від ар. ‘abā «груба вовняна тканина»;

р. аба́ «груба біла шерстяна тканина; плащ із цієї тканини», п. haba «тс.», болг. аба́ «грубе домоткане сукно; чоловічий одяг з нього», схв. àба «тс.»;

уг. hab «хвиля» має відповідники в інших фінно-угорських мовах: манс. chump «хвиля», хант. chomp «тс.», фін. kumpua «пінитися»;

запозичення з угорської мови;

слц. hab «тс.»;

рум. hăbúc «швидкий» етимологічно неясне;

вважається також (Scheludko 129) запозиченням з румунської мови;

пов’язується (Hrabec Nazwy Huc. 38) з [га́ба́] «хвиля»;

остаточно не з’ясоване;

р. гав, бр. гаў, п. hau, haf, ч. haf, слц. hav, haf, нл. haw, болг. га́вкам, схв. ау, – звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. aũ, гр. βαύ, н. bau «тс.»;

заслуговує на увагу повʼязання (Pedersen MPKJ І 165– 166; Machek ESJČ 179) з двн. gwamb «губка», гр. σφόγγος, σπόγγος, лат. fungus «тс.»;

псл. gǫba «губка»;

лит. gumbas «ґуля, наріст», лтс. gumba «пухлина, підвищення, купа, зморшка», дісл. kumpr «ґуля», афг. γumba «тс.», сперс. gumbad «опуклість»;

р. губа́ «губка, гриб», бр. гу́ба «трут», др. губа «губка, гриб», п. gąbka «губка, Spongia», ст. gęba «тс.», huba «гриб на дереві, пеньку» (з укр.), ч. houba «гриб, губка», слц. huba «тс.», вл. hubica «гриб на дереві», нл. gubica «тс.», болг. гъ́ба «гриб, губка», м. габа «тс.», схв. губа «гриб на дереві, губка», слн. góba «гриб, губка», стсл. гѫба «гриб»;

в такому разі можна припустити походження від іє. *g^u̯ēb(h) «слизистий, драглистий; пуголовок, жаба»;

можливо, пов’язане з прус. gabawo «ропуха, жа́ба», далі з укр. жа́ба, р. [жа́ба] «рот», можливо, також із жа́бры «зябра»;

неясне;

збереження проривного ґ при тільки факультативному переході в г (h) може бути пояснене впливом дієслова ґа́бати «стромляти руку в що-небудь рідке» і п. gabać «зачіпати»;

в українську і білоруську мови, можливо, запозичено з польської;

псл. gabati «брати, хапати, зачіпати»;

споріднене з дінд. gabhastiḥ «рука», лат. habeo «маю», дірл. gaibim «беру, тримаю», ірл. gabāl «взяття», кімр. gafael «міцне тримання», гот. giban «давати», двн. geban «тс.», roт. gabei «багатство», лит. gabénti «переносити, перевозити», gabéntis «брати з собою», gobetis «ласитися, жадати»;

іє. *ghabh- «хапати, брати»;

форма з початковим ґ, очевидно, зумовлена впливом з боку ґа́бати, ґа́бнути «лапнути щось рідке»;

бр. га́баць «брати; торкатись», п. nagabywać «в’язнути, приставати», ст. gabać «турбувати; позивати», слц. habať «хапати», болг. га́бам «обдурюю»;

похідне утворення від кореня -хаб-, що є фонетичним варіантом кореня -габ-, наявного у слові [га́бати] «хапати»;

зіставляється також з дінд. gábhastiḥ «рука», лит. gabana «жменя», лат. habeō, -ērе «мати» (Majer IF 35, 227–228; Фасмер ІV 215);

р. ха́бить «хапати, загрібати», бр. [габа́ць] «брати, торкатись», ч. слц. habat’ «хапати», болг. [га́бам] «обдурюю»;