ВІЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ві́я «волосинка на повіці ока»
результат видозміни давнішої форми *вѣжа «повіка», спорідненої з стсл. вѣжда «тс.», болг. вежда «брова», схв. вјȅђа «тс.», слн. vêja, які зводяться до псл. *vědja «повіка», що пов’язується з viděti «бачити» (Mikl. EW 391);
видозміна зумовлена, очевидно, впливом дієслова ві́яти;
семантичне відхилення «повіка → волосся на повіці» пояснюється суміжністю означуваних предметів;
бр. ве́йка «тс..», ч. vějička «повіка», слц. vejice «вії»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вії́стий
Вій
«міфічна істота з повіками до землі»
ві́йко
«повіка»
війча́стий
вія́стий
вѣя
«вія»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́йка «тс..» | білоруська |
| вежда «брова» | болгарська |
| *vědja «повіка» | праслов’янська |
| вјȅђа «тс.» | сербохорватська |
| vejice «вії» | словацька |
| vêja | словенська |
| вѣжда «тс.» | старослов’янська |
| vějička «повіка» | чеська |
| вѣжа «повіка» | ? |
| viděti «бачити» | ? |
| ві́яти | ? |
| відхилення «повіка → волосся на повіці» | ? |
ви́ти «скручувати»
іє. *ui-, *uei- «крутити, гнути»;
споріднене з лит. výti «вити, звивати, сукати», лтс. vît «вити, плести», двн. wid «вірьовка», windan «вити», wída «верба», дангл. wīþig «тс.», лат. viēre «плести, в’язати», vītis «виноградна лоза», гр. ἵτυς «обід; верба», ав. vaēiti «верба», дінд. váyati «плете, тче», vyáyati «в’є, крутить»;
псл. viti «вити»;
р. вить, бр. віць, др. вити, п. вл. wić, ч. víti, слц. viť, нл. wiś, болг. ви́я, м. вие, схв. вȕти, слн. víti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'юн
«Misgurnus fossil is»
(іхт.)
в'ю́ни́стий
в'ю́ни́тися
в'юнки́й
в'юно́к
«березка, Convolvulus L.»
(бот.)
в'юч
«усе, що в’ється»
ви́сти
ви́тися
вити́ця
«вдвоє сплетена свічка»
ви́тка
«мотузка з пруття; обруч з молодої ялини або ліщини»
ви́тка
«вірьовка; обруч; ганчірка для обмотування»
витки́й
ви́то́к
виту́ха
«квасоля з витким стеблом»
виту́шка
вия́шка
«одна з двох схрещених планок витушки»
вияшки́
«витушка»
вій
«шар плетеного тину; жмут хмизу в тині»
віті́вка
«коса (жіноча)»
во́їти
«плести огорожу»
войови́й
«призначений для плетіння тину»
вою́н
«тс.»
вповива́ч
зави́вка
за́вийка
«хустка»
зави́н
зави́тка
«покритка»
за́витка
«частина внутрішнього вуха; [закрутка з стеблин хліба на корені]»
за́вито́к
завиття́
«закрутка з стеблин хліба; жіноча пов’язка»
заві́й
«чалма»
заві́йка
«хустка»
заві́йна
заві́йник
«цидарія, Cidaris»
(зоол.)
заві́йниця
заві́на
«серцева хвороба; болі в животі»
зби́ток
звива́нець
«рулет»
зви́вина
зви́вистий
звиву́щий
«жвавий»
зви́вчастий
зви́нений
зви́нка
«повстяний м’яч, іграшка»
зви́нний
«швидкий, вправний»
звій
«сувій; [шарнір]»
зві́йці
«листовійки, Forticidae»
(ент.)
зві́ток
«пучок виробленого льону»
звой
«сувій»
набавка
навива́льний
навивальник
навивни́й
навій
«вал у ткацькому верстаті, на який навивають пряжу»
обвивни́й
о́бвинка
«бинт, пов’язка»
обви́тка
«обмотка»
переви́вка
переві́й
«розпарені віти для зв’язування дерева»
переві́йник
«в’язка соломи або пруття»
перево́ї
«повивальник для ніг»
по
«жіночий убір, подібний до берета»
пови́ва́ч
повиня́тко
«пелюшка»
пови́то́к
«повивач»
повиття́
повиту́ха
розбі́йний
розви́вач
розвивни́й
ро́звиток
ро́зві́й
свито́йкий
«гнучкий, пружний»
сві́єць
«сувій (полотна)»
свій
«сувій»
сповито́к
«пелюшка; [повивач]»
суві́й
увива́ч
«лабіринтовий павук, Agelena»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vaēiti «верба» | авестійська |
| віць | білоруська |
| ви́я | болгарська |
| wić | верхньолужицька |
| ἵτυς «обід; верба» | грецька |
| wīþig «тс.» | давньоанглійська |
| wid «вірьовка» | давньоверхньонімецька |
| váyati «плете, тче» | давньоіндійська |
| вити | давньоруська |
| *ui- | індоєвропейська |
| viēre «плести, в’язати» | латинська |
| vît «вити, плести» | латиська |
| výti «вити, звивати, сукати» | литовська |
| вие | македонська |
| wiś | нижньолужицька |
| wić | польська |
| viti «вити» | праслов’янська |
| вȕти | сербохорватська |
| viť | словацька |
| víti | словенська |
| víti | чеська |
| *uei- «крутити, гнути» | ? |
| windan «вити» | ? |
| wída «верба» | ? |
| vītis «виноградна лоза» | ? |
| vyáyati «в’є, крутить» | ? |
| вить | ? |
війя́ «дишель біля волового воза»
псл. oje, род. в. *ojese;
іє. *еі-/оі- «жердина; дишель»;
споріднене з лит. íena «голобля», ailė «жердина», гр. οἰήιον «кермо, стерно», дінд. īṣa «дишель», хет. ḫišša- «тс.»;
р. [воë] «дишель для ярма», бр. [вайе́] «головна частина сохи», п. [woje] «дишель», вл. нл. wojo «тс.; голобля», болг. [вои́ще (ои́ще)] «дишель; ручиця плуга», схв. òje «війя», слн. ojé «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віє́
війє́
війї́на
«половина волового дишля»
війце́
«дишель в упряжі плуга між двома парами волів»
вільце́
«тс.»
войє́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вайе́ «головна частина сохи» | білоруська |
| вои́ще «дишель; ручиця плуга» (ои́ще)] | болгарська |
| wojo «тс.; голобля» | верхньолужицька |
| οἰήιον «кермо, стерно» | грецька |
| īṣa «дишель» | давньоіндійська |
| *еі-/оі- «жердина; дишель» | індоєвропейська |
| íena «голобля» | литовська |
| wojo «тс.; голобля» | нижньолужицька |
| woje «дишель» | польська |
| oje | праслов’янська |
| воë «дишель для ярма» | російська |
| òje «війя» | сербохорватська |
| ojé «тс.» | словенська |
| ḫišša- «тс.» | хетська |
| *ojese | ? |
| *ojese | ? |
| ailė «жердина» | ? |
ві́яти
псл. vějati: – споріднене з лит. vejas «вітер», лтс. vējš «тс.», дінд. vayati «дме», vati «віє», ав. vāiti «віє», гот. waian «віяти», двн. wājan, wāhen, ΗΒΗ. wehen, дангл. wawan «тс.», гр. ἄημι «вію» (з давнішого ἄϜημι), хет. ḫuuant- «вітер»;
р. ве́ять, бр. ве́яць, др. вѣяти, п. wiać, ч. váti (з *vějati), слц. viať, болг. вея, м. вее, схв. вȕjamu, слн. véti, véjati (žito), стсл. вѣгати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вивія́си
«викрутаси»
відві́йки
ві́йва
«прапор»
ві́йка
«віялка; лопата для провіювання зерна»
ві́я
«лопата для провіювання зерна»
ві́ялиця
«хуртовина»
ві́я́лка
ві́яло
ві́яльник
ві́яний
ві́янь
«хуртовина»
ві́ятися
ві́яч
«той, що віє зерно»
заві́й
заві́йна
«хуртовина»
заві́йний
заві́йниця
завія́
«тс.»
завіякуватий
«який любить гуляти»
засповіва́ти
«навіяти»
(перен.)
неві́янка
«невіяне зерно, вид рослини»
по́вів
повійниця
«повія»
пові́я
пові́яло
«віяло»
про́ві́в
«продув»
розві́йний
«який розноситься вітром»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāiti «віє» | авестійська |
| ве́яць | білоруська |
| вея | болгарська |
| waian «віяти» | готська |
| ἄημι «вію» (з давнішого ἄϜημι) | грецька |
| wawan «тс.» | давньоанглійська |
| wājan | давньоверхньонімецька |
| vayati «дме» | давньоіндійська |
| вѣяти | давньоруська |
| vējš «тс.» | латиська |
| vejas «вітер» | литовська |
| вее | македонська |
| wiać | польська |
| vějati: | праслов’янська |
| ве́ять | російська |
| вȕjamu | сербохорватська |
| viať | словацька |
| véti (žito) | словенська |
| véjati (žito) | словенська |
| вѣгати | старослов’янська |
| ḫuuant- «вітер» | хетська |
| váti (з *vějati) | чеська |
| vati «віє» | ? |
| wāhen | ? |
| wehen | ? |
мише́й «кропивник, Troglodytes» (орн.)
похідне утворення від ми́ша;
назва зумовлена тим, що кропивник розміром близький до польової миші, дуже рухливий, живе в заростях чагарників і бур’яну, купах дров і хмизу;
компонент -вій неясний;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мишачо́к
ми́шка
мишові́й
мишові́йка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ми́ша | ? |
| вій | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України