ВІДАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ві́дати
семантичний перехід від «бачити» до «знати» цілком натуральний, але вже в індоєвропейській прамові дієслово, очевидно, розпалося на два – одно із значенням «бачити» (псл. viděti, лат. videre «бачити»), а друге із значенням «знати» (псл. věděti);
іє. *uoid-, *ueid-, *uid- «бачити, знати»;
споріднене з прус. waidimai «знаємо», дінд. vḗda «знаю», гр. (F)oἰδα, гот. wait, нвн. (ich) weiß «тс.»;
псл. věděti «знати»;
р. ве́дать, бр. ве́даць, др. вѣдѣти, вѣдати, вѣсти, вѣмь, п. wiedzieć, ч. věděti, слц. vedeť, вл. wědźeć, нл. wěźeś, болг. вестя́ «повідомляти», м. вести, схв. вéстити «тс.», слн. védeti «знати», стсл. вѣдѣти, вѣмь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́звісти
бе́звість
виві́дач
«той, хто вивідує; розвідник, шпигун»
ви́відка
«розвідка»
ви́відник
«шпигун»
ви́відниця
ві́да
«звістка, повідомлення»
відві́дати
відві́дач
відві́дини
відві́дувач
ві́дом
(у виразах без відома, до ві́дома, нема ві́дома)
відо́мий
ві́домство
відомця
«свідок»
ві́домчий
відповіда́льний
відповіда́ти
відповіда́ч
відпові́дний
відпові́дник
ві́дповідь
відпові́сти́
ві́жливий
«обізнаний, знаючий»
ві́сник
ві́стка
вістови́к
вість
дові́датися
до́відка
дозві́датися
доповіда́ти
допові́да́ч
доповідне́
доповідни́й
до́повідь
доповісти́
до́свід
досві́дити
«досвідчити»
до́свідний
досві́дчити
досві́дчитися
за́від
«завідування»
заві́домити
«повідомити»
завідомля́ти
заві́дувати
заві́дувач
за́відця
«завідувач»
заповіща́ти
«сповіщати»
зві́ди
«розвідини»
зві́дини
«тс.»
зві́до́млення
зві́дувати
звіду́н
«розвідник, шпигун»
звіжа́лий
«досвідчений»
зві́жити
«узнати, пізнати»
зві́сний
звісти́тель
зві́стка
зві́стувати
звісту́н
звість
звісь
звіща́ти
зневі́жити
«одурити»
міжві́домчий
на́від
«відвідини»
наві́дати
наві́датися
наві́дач
«відвідувач»
навіджа́ти
наві́дини
«відвідини»
на́ві́дка
«відвідання»
навіжки́
(у виразі дати н. «дати знати»)
навіща́ти
неві́да
«незнання»
не́відь
«невідомо»
неві́жа
«тс.»
неві́жий
«незнаючий»
недовідо́мий
«невідомий»
обві́стка
обвіща́ти
одві́дини
о́двідь
«відвідини»
одвісти́ти
«віддати звістку, відповідь»
одвість
«вістка, депеша»
одпові́ддя
«відплата; захист»
оповіда́нка
оповіда́ння
оповіда́ти
опові́да́ч
оповіда́чка
опові́дка
о́повідь
опові́сник
опові́стка
о́повість
переві́дати
передвіща́ти
пові́дати
повідо́мити
повідо́млення
повідомля́ти
пові́стка
по́вість
повістя́р
подсві́дчення
по́свідка
посві́дник
посві́дчувач
«свідок»
при́звістка
припові́дка
припові́стка
при́повість
присвідча́ти
провіда́ти
про́віди
«розвідини»
прові́дини
про́відки
«тс.»
прові́сний
прові́сник
про́вістка
про́вість
провіща́ти
пропові́дник
пропові́дництво
пропові́дничий
пропові́дувати
про́повідь
розві́дати
розві́дач
«розвідник»
ро́звіди
розві́дини
ро́звідка
розві́дний
розві́дник
розві́дувальний
розві́дувач
розві́дчий
розповіда́ти
розповіда́ч
розповіда́чка
розпові́дка
ро́зповідь
сві́да
«знання»
сві́дка
свідкува́ти
сві́док
сві́дом
(у виразі до сві́дома «до відома» Ж)
свідо́мий
свідо́мість
свідува́ти
«знати Ж; оглядати хворого (про лікаря)»
свіду́чий
«свідомий»
сві́дчий
«свідок»
сві́дчик
«тс.»
сві́дчити
сві́дчиця
со́вість
сповіда́льник
сповіда́льниця
сповіда́льня
сповіда́ти
сповіда́ч
спові́дник
спо́відь
сповіща́ти
спові́щення
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́даць | білоруська |
| вестя́ «повідомляти» | болгарська |
| wědźeć | верхньолужицька |
| wait | готська |
| vḗda «знаю» | давньоіндійська |
| вѣдѣти | давньоруська |
| *uoid- | індоєвропейська |
| вести | македонська |
| wěźeś | нижньолужицька |
| weiß «тс.» (ich) | нововерхньонімецька |
| wiedzieć | польська |
| věděti «знати» | праслов’янська |
| waidimai «знаємо» | прусська |
| ве́дать | російська |
| вéстити «тс.» | сербохорватська |
| vedeť | словацька |
| védeti «знати» | словенська |
| вѣдѣти | старослов’янська |
| вѣдати | українська |
| вѣсти | українська |
| вѣмь | українська |
| вѣмь | українська |
| věděti | чеська |
| від «бачити» | ? |
| до «знати» | ? |
| значенням «бачити» (псл. viděti, лат. videre «бачити») | ? |
| значенням «знати» (псл. věděti) | ? |
| *ueid- | ? |
| *uid- «бачити, знати» | ? |
віда́й «певно, напевно, мабуть»
не зовсім ясні утворення від дієслова ві́дати;
тлумачаться (Німчук Славіст. зб. 149) як результати фонетичних видозмін 1-ї ос. одн. ві́даю [відаjу] з відпадінням кінцевого у або з випадінням j і скороченням у в нескладове ў;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віда́в
віде́й
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ві́даю | осетинська |
| ві́дати | ? |
| відаjу | ? |
вида́й «мабуть, здається»
безпосереднє пов’язання з віда́й, ві́дати (Німчук Славіст. зб. 149) викликає сумнів;
перше виникло на основі форми наказового способу або в результаті редукції форми інфінітива через проміжний ступінь вида́ть, друге – з дієприкметникової форми видавъ чи видалъ;
утворення від дієслова вида́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вида́в
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віда́й | ? |
| ві́дати | ? |
| вида́ть | ? |
| видавъ | ? |
| видалъ | ? |
| вида́ти | ? |
віду́н «волхв, чаклун, знахар, лікар; [відьмак Ж]» (заст.)
відуни у давній Русі пророкували майбутнє, лікували хвороби, зокрема замовлянням та заклинанням їх (Історія УPCP І 1967, 47);
пор. зна́хар, зна́тник від дієслова зна́ти;
похідне утворення від ві́дати, др. вѣдати;
р. веду́н, др. вѣдунъ «чаклун, знахар»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вѣдати | давньоруська |
| вѣдунъ «чаклун, знахар» | давньоруська |
| веду́н | російська |
| зна́хар | ? |
| зна́тник | ? |
| зна́ти | ? |
| ві́дати | ? |
до́свід
п. doświadczony пов’язане з дієсловом doświadczyć (пор. вл. doswědčować «засвідчувати»), що є префіксальним утворенням від świadek «свідок» (первісно «знаючий»), похідного від wiedzieć «знати, відати», яке відповідає укр. ві́дати;
очевидно, є зворотним утворенням від запозиченого з польської мови досві́дчений (досві́дчити);
бр. дасве́дчаны «досвідчений»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
досвіди́ти
«зазнати, переконатися»
досвідни́й
«досвідчений»
до́свідний
«заснований на досвіді»
досвідча́ний
«тс.»
досвідча́ти
«свідчити; узнавати; доводити»
досвідча́тися
«посилатися на чиє-небудь свідчення; переконуватися»
досві́дчений
досві́дченість
досві́дчення
«переконання»
досві́дчи́ти
«тс.»
досві́дчитися
«переконатися, дізнатися»
досвѣдчати
«підтверджувати доказами (XIV ст.); випробовувати, дізнаватися (XVI ст.)»
досвядчити
«підтвердити»
(XVI ст.)
недо́свід
недосвідни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дасве́дчаны «досвідчений» | білоруська |
| doświadczony пов'язане з дієсловом doświadczyć (пор. вл. doswědčować «засвідчувати») | польська |
| ві́дати | українська |
| świadek «свідок» (первісно «знаючий») | ? |
| wiedzieć «знати, відати» | ? |
| досві́дчений (досві́дчити) | ? |
заві́дний «приїжджий; чужий»
очевидно, пов’язане з [заві́дати] «зайти попитати (позички)», похідним від ві́дати «знати»;
пор. відві́дати, [дові́датися] «навідатись» та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти
завідни́к
«жених, сватач»
заві́дній
«захожий, зайшлий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заві́дати «зайти попитати (позички)» | ? |
| ві́дати «знати» | ? |
| відві́дати | ? |
| дові́датися «навідатись» | ? |
насть «прикмета, ознака»
неясне;
можливо, давніше *навість, пов’язане з вість, ві́дати;
пор. ч. návěst «сигнал»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| návěst «сигнал» | чеська |
| *навість | ? |
| вість | ? |
| ві́дати | ? |
| návěst «сигнал» | ? |
ничве́да «нікчемна, негідна людина»
складне утворення із займенника [нич] «нічого» і ві́дати у вимові поліщуків (пор. бр. ве́даць «знати, відати»);
первісно означало «той, що нічого не знає, невіглас»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́даць | білоруська |
| нич «нічого» | українська |
| ві́дати (пор. бр. ве́даць «знати, відати») | українська |
віді «певно, напевно, мабуть»
можливо, результат редукції форми [віда́й] «тс.»;
разом з тим, нагадує закостенілу форму праслов’янського перфекта vědě «знав» від věděti «знати», звідки також др. бѣдѣ «тс.; адже», стсл. вѣдѣ і р. ведь «адже»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бѣдѣ «тс.; адже» | давньоруська |
| ведь «адже» | російська |
| вѣдѣ | старослов’янська |
| віда́й «тс.» | ? |
| vědě «знав» | ? |
| věděti «знати» | ? |
нимаві́дь «неймовірно, страх, диво»
складне утворення з нема́ і незафіксованого *відь «знання»;
пор. [ві́да] «звістка, повідомлення», др. вѣдь «знання, знаття», безъ вѣди «без числа, без міри»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вѣдь «знання, знаття» | давньоруська |
| безъ вѣди «без числа, без міри» | давньоруська |
| нема́ «знання» | українська |
| *відь | українська |
| ві́да «звістка, повідомлення» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України