ВУДКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ву́дка
псл. *ǫda;
первісно означало, мабуть, особливий спис із зазубреним вістрям для биття риби, потім цю назву перенесли і на рибальський гачок;
виводиться від давнішого *ǫkda‹*onk-da, спорідненого з дінд. aṅkáḥ «гачок», лат. uncus «зігнутий, гачкуватий», двн. angul (нвн. Angel) «вудка», с.-цсл. ѫкотъ «гак»;
частина дослідників (Machek ESJČ 666; БЕР І 202) розчленовує на префікс *аn-, *оn- і корінь *dhē- «ставити, класти», в розумінні «гачок, на який насаджено якусь принаду»;
зводиться також до іє. *uendh-/uondh«вити, гнути» (Skok III 535) або до іє. *ang-/ank- «гнути, гак» із заміною *ang- на *and- (›*ond-) (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 68–69);
р. у́дочка, ст. уда́, бр. ву́да, др. уда, п. węda, ч. udice, слц. udica, вл. wuda, нл. huda, [wuda], болг. въ́дица, схв. удица, слн. ódica, стсл. ѫда;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вуди́лище
вуди́ло
ву́дильна
вуди́льник
ву́дити
ву́длиско
ву́длище
ву́дочник
ву́дялник
уда́
у́дално
у́дити
у́диця
у́дка
у́длище
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́да | білоруська |
| въ́дица | болгарська |
| wuda | верхньолужицька |
| angul «вудка» (нвн. Angel) | давньоверхньонімецька |
| aṅkáḥ «гачок» | давньоіндійська |
| уда | давньоруська |
| *uendh-/uondh «вити, гнути» | індоєвропейська |
| *ang-/ank- «гнути, гак» | індоєвропейська |
| uncus «зігнутий, гачкуватий» | латинська |
| huda | нижньолужицька |
| węda | польська |
| *ǫda | праслов’янська |
| у́дочка | російська |
| ѫкотъ «гак» | сербо-церковнослов’янська |
| удица | сербохорватська |
| udica | словацька |
| ódica | словенська |
| ѫда | старослов’янська |
| wuda | українська |
| udice | чеська |
| *ǫkda‹*onk-da | ? |
| *аn- | ? |
| *dhē- «ставити, класти» | ? |
| розумінні «гачок, на який насаджено якусь принаду» | ? |
| *ang- (›*ond-)(Мартынов Сл. и ие. аккомод. 68--69) | ? |
| уда́ | ? |
неву́дничок «рибалка»
результат видозміни форми [неві́дничок] «тс.» Ж, зменш. від не́відни́к «рибалка, який ловить рибу неводом», очевидно, зближеної з ву́дка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| неві́дничок «тс.» | ? |
| від не́відни́к «рибалка, який ловить рибу неводом» | ? |
| ву́дка | ? |
о́дуд «Upupa epops L.» (орн.)
звуконаслідувальні утворення, як і [ги́пко] «одуд», [гі́пко, гу́пко], лат. upupa, гр. ἔποψ, ἀπαφός, лтс. puppukis, фр. huppe, англ. hоopoe (hoopoop), гол. hop, дат. hærpoр, нвн. Wiedehopf (друга частина слова -hopf), вірм. popop, перс. pūpū, а також лит. dudùkas, dudùtis, ст. dũkas, нвн. [Wuddwudd] «тс.», в основі яких лежать вигуки, що передають голос птаха (укр. вудвуд (ВеНЗн 23), р. удодо (Шарловский ФЗ 1886/1, 21), п. ч. du-du-du, н. wud-wud та ін.);
р. бр. удо́д, п. [wudwud, wudwudek, judjud], слн. vdód, стсл. въдодъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́двуд
водву́д
вот-вот
вудви́д
ву́двод
ву́дву́д
ву́дву́док
«тс.»
вудвудя́
«пташеня одуда»
вудвут
«одуд»
вудву́тка
вуді́д
ву́дкало
ву́дко́
ву́дод
ву́до́к
ву́дуд
вулок
вут-вут
ву́тва
ву́тко
ву́тлавка
ву́ток
годко
гу́дик
гудко
гу́док
гутуту́т
гутутуткати
«кричати»
(про одуда)
ду́длик
заву́дкати
о́двуд
о́дгуд
одітут
о́дод
«тс.»
одуди́ця
о́дудові
уди́д
«одуд»
у́дід
удо́д
удодиха
у́ду́д
фу́тик
футко́
футо́к
ходуту́т
худик
худко́
худо́к
худоту́т
хутко
хуток
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hоopoe (hoopoop) | англійська |
| удо́д | білоруська |
| popop | вірменська |
| hop | голландська |
| ἔποψ | грецька |
| hærpoр | датська |
| upupa | латинська |
| puppukis | латиська |
| dudùkas | литовська |
| wud-wud | німецька |
| Wiedehopf (друга частина слова -hopf) | нововерхньонімецька |
| Wuddwudd «тс.» | нововерхньонімецька |
| pūpū | перська |
| du-du-du | польська |
| wudwud | польська |
| wudwudek | польська |
| judjud | польська |
| удодо | російська |
| удо́д | російська |
| vdód | словенська |
| въдодъ | старослов’янська |
| huppe | французька |
| du-du-du | чеська |
| ги́пко «одуд» | ? |
| гі́пко | ? |
| гу́пко | ? |
| ἀπαφός | ? |
| dudùtis | ? |
| dũkas | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України