ВОРОЖИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ворожи́ти
псл. *voržiti ‹ *vorgitei;
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується у значенні «чаклувати, спричиняти чаклуванням зло ворогові» з *vorgъ «ворог, лиходій, зла сила, лихо» (Преобр. І 96– 97; Горяев 55; Mikkola WuS 2, 218);
існує також думка (Vaillant RÉS 35, 93–94; Machek ESJČ 699), що ворожи́ти означало первісно «кинути (жереб)» і пов’язане з псл. *vergti, укр. ве́рга́ти;
р. ворожи́ть,бр. варажы́ць, др. ворожити, п. wróżyć «ворожити», ч. vražiti «чаклувати», болг. вража́ «чаклую», м. вража «ворожу, чаклую», схв. врàжати «чаклувати», слн. vražíti «шкодити чаклуванням»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ворож
«ворожбит»
ворожба́
ворожбе́й
«тс.»
ворожби́т
ворожби́тство
вороже́бний
ворожи́ль
«ворожбит»
ворожи́льний
ворожи́ля
«ворожка; (ент.) сонечко, Coccinella sep tempunctata L.»
ворожі́й
воро́жка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
варажы́ць | білоруська |
вража́ «чаклую» | болгарська |
ворожити | давньоруська |
вража «ворожу, чаклую» | македонська |
wróżyć «ворожити» | польська |
*voržiti | праслов’янська |
*vergti | праслов’янська |
ворожи́ть | російська |
врàжати «чаклувати» | сербохорватська |
vražíti «шкодити чаклуванням» | словенська |
ве́рга́ти | українська |
vražiti «чаклувати» | чеська |
*vorgъ «ворог, лиходій, зла сила, лихо» | ? |
ворожи́ти «кинути (жереб)» | ? |
ска́ворожити «викликати огиду»
очевидно, результат контамінації основ [шка́редитися] «гидувати» і ворожи́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ска́ворожний
«бридливий»
шкаворжений
«тс.»
шкаворі́жний
«бридкий»
шка́ворожитися
«гидувати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шка́редитися «гидувати» | ? |
ворожи́ти | ? |
па́ворожка «сонечко, Coccinella» (ент.)
похідне утворення від ворожи́ти;
назва зумовлена тим, що комаху пускали летіти і за польотом вгадували свою долю;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паворож
по́вороз
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ворожи́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України