ВОЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
воль «або -- або, як -- так і» (то)(то)] Ж
у такому разі розділове значення «або – або» розвинулось у цієї вказівної за походженням частки при її повторенні так само, як і у вказівної частки то – – то;
могло бути також утворене з займенникових елементів vo – того самого, що і в укр. [а-во́] «ось», р. во-т, а-во-сь, та le– того самого, що і в укр. a-ле, ле-м, п. le-cz;
може бути результатом якоїсь особової форми дієслова voliti «воліти, хотіти», як хоч виникло з хо́чеш (від хоті́ти);
неясне;
др. воле (частка) «ось; ану», воле – воле «або – або», стсл. волѥ «ану, ось, і от, чи не, хіба не»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́лі
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| воле «ось; ану» (частка) | давньоруська |
| le-cz | польська |
| во-т | російська |
| волѥ «ану, ось, і от, чи не, хіба не» | старослов’янська |
| а-во́ «ось» | українська |
| a-ле | українська |
| воле «або -- або» | українська |
| значення «або -- або» | ? |
| то | ? |
| то | ? |
| vo | ? |
| а-во-сь | ? |
| le- | ? |
| ле-м | ? |
| voliti «воліти, хотіти» | ? |
| хоч (від хоті́ти) | ? |
| хо́чеш (від хоті́ти) | ? |
во́ло
менш імовірні припущення про зв’язок з псл. ѵоlъ «віл» (Brückner 630) або з р. волды́рь (Меркулова Этимология 1967, 168–169; Ильинский ИОРЯС 23/1, 174–175);
іє. *(s)uel- «надиматися, пухнути»;
споріднене, очевидно, з нвн. schwellen «пухнути», двн. днн. дангл. swellan, дфриз. swella «тс.»;
псл. *volo, *volje;
р. ст. воль «опух, пухлина», бр. валлё «пташине воло», п. wól, wole, ч. vole, слц. hrvol’ «пташине воло; зоб (у людини)», схв. вȏља (вȏљка) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вола́стий
во́ле
во́лє
вольовач
«зобата людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валлё «пташине воло» | білоруська |
| swellan | давньоанглійська |
| swellan | давньоверхньонімецька |
| swellan | давньонижньонімецька |
| swella «тс.» | давньофризька |
| *(s)uel- «надиматися, пухнути» | індоєвропейська |
| schwellen «пухнути» | нововерхньонімецька |
| wól | польська |
| wole | польська |
| ѵоlъ «віл» | праслов’янська |
| *volo | праслов’янська |
| волды́рь | російська |
| воль «опух, пухлина» | російська |
| вȏља «тс.» (вȏљка) | сербохорватська |
| hrvol' «пташине воло; зоб (у людини)» | словацька |
| vole | чеська |
| *volje | ? |
| воль «опух, пухлина» | ? |
волиш «дутень, Cucubalus L.» (ягодоро́дний)] (бот.)
назва зумовлена роздутою формою чашечки рослини;
пор. н. Taubenkropf «дутень» (букв. «голубине воло»), р. волдырник «дутень»;
похідне утворення від во́ло;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Taubenkropf «дутень» (букв. «голубине воло») | німецька |
| волдырник «дутень» | російська |
| Taubenkropf «дутень» (букв. «голубине воло») | ? |
| во́ло | ? |
во́ля
споріднене з лит. valià «воля», лтс. vala «тс.», дісл. val «вибір», двн. waļa «тс.», нвн. Wahl «тс.; вибори», Wille «воля», wollen «хотіти», дінд. váraḥ «бажання, вибір», ав. vāra- «воля, відбір», кімр. guell «краще»;
псл. voija, пов’язане чергуванням голосних з velĕti «веліти»;
р. бр. болг. во́ля, др. воля, п. вл. нл. wola, ч. vůle, слц. vôl’a, м. волја, схв. вȍља, слн. vólja, стсл. волга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безві́лля
безво́лля
вдо́віль
вдово́лення
вдоволи́ти
вдо́воль
вдовольни́ти
відзволи́ти
«звільнити»
ві́льний
ві́льник
«дідич»
ві́льність
во́лити
(во́лю)
волі́ти
во́льний
во́льниця
во́льності
вольови́й
дові́льний
дово́лі
дово́льний
довольни́тися
дово́льність
дозві́лля
дозві́льний
дозво́лений
дозволе́нний
дозво́лити
дозволя́тися
задові́льний
задово́лення
задовольня́ти
збезво́літи
збезво́лювати
звіл
зві́льна
зволене́ць
«відпускник»
зволи́ти
зволитися
«погоджуватися»
зволя́ти
неві́льник
неві́льництво
неві́льничий
нево́лець
«невільник»
нево́лити
нево́льник
(зает.)
нево́льничий
(заст.)
нево́ля
обезво́літи
обезво́лювати
підневі́льний
пово́леньки
пово́лі
понево́лити
приві́лля
приві́льний
призво́лення
призволя́ти
призволя́тися
принево́лити
продово́льство
продово́льчий
розво́ля
«повна свобода»
увільня́ти
уво́лю
уволя́ти
узво́лити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāra- «воля, відбір» | авестійська |
| во́ля | білоруська |
| во́ля | болгарська |
| wola | верхньолужицька |
| waļa «тс.» | давньоверхньонімецька |
| váraḥ «бажання, вибір» | давньоіндійська |
| val «вибір» | давньоісландська |
| воля | давньоруська |
| guell «краще» | кімрська |
| vala «тс.» | латиська |
| valià «воля» | литовська |
| волја | македонська |
| wola | нижньолужицька |
| Wahl «тс.; вибори» | нововерхньонімецька |
| wola | польська |
| voija | праслов’янська |
| во́ля | російська |
| вȍља | сербохорватська |
| vôl'a | словацька |
| vólja | словенська |
| волга | старослов’янська |
| vůle | чеська |
| Wille «воля» | ? |
| wollen «хотіти» | ? |
| velĕti «веліти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України