ВОЛОЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
волокти́
псл. *velkti «волокти, тягти»;
споріднене з лит. vilkti «волокти, тягти», лтс. vìlkt, ав.varǝk-, гр. ἕλκω «тс.», лат. sulcus «борозна», sulcāre «орати», тох. Б sälk- «витягати», алб. helq, heq «смикати, витягати»;
іє. *uel-k-/ *uol-k-, *sel-k-;
обидва ці варіанти кореня розвинулись на базі іє. *suel-k-;
р. воло́чь, бр. валачы́, др. волочи, п. wlec, ч. розм. vléct, слц. розм. vliecť, вл. wlec, нл. wlac, полаб. vlåcĕt «волочити», болг. влека́, вла́ча, м. влече, схв. вýћи, слн. vléčі, стсл. влѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відволіка́ти
волі́чка
«шерстяні нитки»
во́лок
«вид рибальської сітки; мотузок, яким перетягають копиці сіна або колоди; сволок; місце зближення судноплавних річок, де суходолом перетягали човни від однієї річки до другої»
воло́ка
«зав’язка до постолів; площа землі від 8 до 40 десятин; вузька смужка землі Л»
волокани́на
«тяганина»
волоки
«ремінці до постолів Ж, Пі; пристрій для перетягання плуга Я»
волоки́та
во́локом
волоцю́га
«дерев’яний пристрій для перетягування плуга»
волочба́
«боронування»
волочи́льник
волочи́льня
воло́чини
«залишки бур’яну в бороні»
волочи́ти
волочи́тися
воло́чка
«боронування Дз; кольорові нитки Me»
заволо́ка
«волоцюга; тампон; плівка на оці»
зволіка́ти
зволо́к
«спуск з гори»
зволоче́ний
«спрацьований, зморений»
на́волока
на́волоч
на́волочка
па́волока
«шовкова або бавовняна тканина»
па́волоч
«зав’язка в постолах»
п́аволочний
піти у розволо́ки
«стати волоцюгою»
по́воло́ка
по́волоцьки
«волоком»
(присл.)
приволо́ка
«рибальська сіть»
проволо́ка
«гайнування, марнування часу»
про́волока
«дріт»
проволоки́та
«бурлацтво»
розволо́ка
«розширення»
у́воло́ка
«міра поля в 20 або 40 гектарів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| helq | албанська |
| валачы́ | білоруська |
| влека́ | болгарська |
| wlec | верхньолужицька |
| ἕλκω «тс.» | грецька |
| волочи | давньоруська |
| *suel-k- | індоєвропейська |
| sulcus «борозна» | латинська |
| vìlkt | латиська |
| vilkti «волокти, тягти» | литовська |
| влече | македонська |
| wlac | нижньолужицька |
| vlåcĕt «волочити» | полабська |
| wlec | польська |
| *velkti «волокти, тягти» | праслов’янська |
| воло́чь | російська |
| вýћи | сербохорватська |
| vliecť | словацька |
| vléčі | словенська |
| влѣшти | старослов’янська |
| вла́ча | українська |
| vléct | чеська |
| varǝk- | ? |
| sulcāre «орати» | ? |
| Б sälk- «витягати» | ? |
| heq «смикати, витягати» | ? |
| *uel-k-/ | ? |
| *sel-k- | ? |
| vléct | ? |
| vliecť | ? |
волочи́льне «крашанки й писанки, які на другий день великодня люди дають одне одному»
похідні утворення від волочи́ти «боронувати», пов’язані з давнім святковим обрядом;
п. włóczebne «плата за волочіння (боронування); великодня данина в панський двір; об ряд парубків на перший і другий день великодня; подарунок за проповідь на великдень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вний
«великодній»
волоче́бник
«той, хто ходить вітати в понеділок великодня»
волочебное
«подарунок за проповідь на Великдень»
(XVII ст. волочѣлное (XVII ст.)
волочебный
«належний до великоднього тижня»
(XVI ст.)
волочи́льник
«другий день великодня»
волочі́льник
волочі́льник
«збирач велике дніх подарунків»
волочі́нник
«тс.): [волочі́льне] «подарунок у вигляді паски й кількох крашанок у понеділок великодня»
волочі́нник
«тс. Ж, [волочі́ння] «ходіння з поздоровленями і святковими піснями в понеділок великодня»
волочо́бне
«данина міщан на господарський замок або двір»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| włóczebne «плата за волочіння (боронування); великодня данина в панський двір; об ряд парубків на перший і другий день великодня; подарунок за проповідь на великдень» | польська |
| волочи́ти «боронувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України