ВОЛОНТЕР — ЕТИМОЛОГІЯ
волонте́р
запозичення з французької мови;
φρ. volontaire «добровільний, доброволець» походить від лат. voluntārius, утвореного від voluntas «воля», що є похідним від дієслова volo «хочу», спорідненого з псл. *volja, укр. во́ля;
форма волонти́р, можливо, зумовлена впливом назв типу команди́р, кіраси́р;
р. волонтёр, ст. воленти́р, бр. валанцёр, п. wolontariusz, ч. слц. volontér, болг. волонте́р, волонти́р, м. волонте́р, схв. волòнтēр, слн. volonter;
Фонетичні та словотвірні варіанти
волонти́р
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
валанцёр | білоруська |
волонте́р | болгарська |
voluntārius | латинська |
волонте́р | македонська |
wolontariusz | польська |
*volja | праслов’янська |
волонтёр | російська |
волòнтēр | сербохорватська |
volontér | словацька |
volonter | словенська |
во́ля | українська |
волонти́р | українська |
volontér | чеська |
з | ? |
volontaire «добровільний, доброволець» | ? |
voluntas «воля» | ? |
volo «хочу» | ? |
волонти́р | ? |
команди́р | ? |
кіраси́р | ? |
воленти́р | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України