ВОЛОДІЛЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

р. [володе́ть], бр. вало́даць «володіти», др. володѣти, п. włodać, władać, włodarz «володар», ч. vlásti «правити, володіти», vládnouti, слц. vládnouť «тс.», вл. włodyka «керівник, голова (в громаді)», болг. вла́дам, владе́я, м. владее, схв. вла́дати, слн. (vládati, стсл. владѣти, власти; – псл. *volděti «володіти, правити, керувати»; – споріднене з лит. valdýti «тс.», veldeti «діставати в спадок, правити», лтс. valdīt «панувати, правити», прус. walduns, weldūns «спадкоємець», гот. waldan «правити», нвн. walten «керувати», дірл. flaith «панування», дкімр. gualart «володар», лат. valere «бути сильним, мати силу», тох. A wäl «король», тох. Б walo «тс.».– Критенко Вступ 520; Шанский ЭСРЯ І 3, 116; Фасмер І 340–341; Преобр. І 88; Маchek ESJČ 693; БЕР І 160; Skok III 604; Walde–Hofm. II 727–728; Kluge– Mitzka 837.– Пор. ве́лет, вла́да, власть, во́лость;