ВОВКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вовк
псл. *ѵьḷkъ;
споріднене з лит. vilkas, лтс. vìlks, дінд. vrkaḥ, ав. vəhrka, гот. wulfs, англ. wolf, нвн. Wolf, алб. ul’k, гр. λύκος, лат. lupus (можливо, запозичення з сабінської мови);
іє. *uḷkuos «вовк», що зіставляється з коренем *uel- «рвати» або uelk- «тягти, волокти»;
у такому випадку назва вовка первісно означала «грабіжник» або «той, що роздирає»;
р. м. волк, бр. воўк, др. вълкъ, п. wilk, ч. слц. vlk, вл. нл. wjelk, болг. вълк, схв. вук, слн. vólk, стсл. влькъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вівк
во́ва
«вовк, страшна істота»
(дит.)
вове́га
«вовчище»
вовки́
«кожух із вовчого хутра»
вовківня́
«вовча яма»
вовківня́к
«відлюдник»
вовкови́на
вовкува́тий
«похмурий, відлюдний»
вовку́н
«вовкулак»
вовцю́га
вовцюга́н
вовча́
«вовченя»
во́вчий
вовчи́ний
вовчи́ха
вовчи́ця
вовчівня́
«тс.»
вовчкува́тий
«тс.»
вовчня́
«вовча зграя»
вовчуга́н
«вовчище»
вовчу́к
«молодий вовк»
вовчу́ра
«вовчий кожух»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vəhrka | авестійська |
| ul'k | албанська |
| wolf | англійська |
| воўк | білоруська |
| вълк | болгарська |
| wjelk | верхньолужицька |
| wulfs | готська |
| λύκος | грецька |
| vrkaḥ | давньоіндійська |
| вълкъ | давньоруська |
| *uḷk «вовк» | індоєвропейська |
| lupus (можливо, запозичення з сабінської мови) | латинська |
| vìlks | латиська |
| vilkas | литовська |
| волк | македонська |
| wjelk | нижньолужицька |
| Wolf | нововерхньонімецька |
| wilk | польська |
| *ѵ | праслов’янська |
| волк | російська |
| вук | сербохорватська |
| vlk | словацька |
| vólk | словенська |
| влькъ | старослов’янська |
| vlk | чеська |
| *uel- «рвати» | ? |
| uelk- «тягти, волокти» | ? |
| означала «грабіжник» | ? |
| або «той, що роздирає» | ? |
Адо́льф
отже, ім’я означало «благородний вовк»;
нвн. Adolf зводиться до двн. Athalwolf (із проміжними пізнішими формами Athaulf, Adulf), утвореного з компонентів athal(-) (adal) «благородний», спорідненого з тох. atäl «чоловік», і wolf «вовк», спорідненого з псл. *vьlkъ, укр. вовк;
запозичено з німецької мови, можливо, за посередництвом польської;
р. бр. Адо́льф, п. ч. слц. вл. Adolf, болг. Адо́лф, слн. Adolf;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Адо́льф | білоруська |
| Адо́лф | болгарська |
| Adolf | верхньолужицька |
| Athalwolf (із проміжними пізнішими формами Athaulf, Adulf) | давньоверхньонімецька |
| Adolf | нововерхньонімецька |
| Adolf | польська |
| *v | праслов’янська |
| Adolf | словацька |
| Adolf | словенська |
| вовк | українська |
| Adolf | чеська |
| означало «благородний вовк» | ? |
| atäl «чоловік» | ? |
| wolf «вовк» | ? |
| Адо́льф | ? |
вовки́ня (бот.)
утворене під впливом латинського наукового терміна lupīnus, похідного від lupus «вовк», спорідненого з псл. *ѵьḷkъ, укр. вовк, або під впливом німецького терміна Wolfsbohne «люпин» (букв. «вовчий біб»);
р. [волча́н] «люпин» також вважається калькою (Даль І 233);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *ѵ | праслов’янська |
| волча́н «люпин» | російська |
| вовк | українська |
| lupus «вовк» | ? |
| або «люпин» (букв. «вовчий біб») | ? |
вовчи́нець «молочай, Euphorbia cyparissias L.» (бот.)
похідне утворення від вовк;
конкретна мотивація назви неясна;
рослина називається також пся́че (ка́нє, кі́тче, жа́б’яче] молоко.– Див. ще вовк.– Пор. вовчу́г;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вовк | ? |
| пся́че (ка́нє, кі́тче, жа́б’яче] молоко.-- Див. ще вовк.-- Пор. вовчу́г. | ? |
вовчу́г «вовчак, Ononis L.; [вовконіг, Lycopus exaltatus L.; куряча сліпота, Nonea pulla D. C.; герань лучна, Geranium pratense L]» (бот.)
суфікс - ̓̓̓̓уг той, що і в вівсю́г, де він також позначає дику рослину;
во́вчий у ботанічних термінах означає «дикорослий, непридатний», пор. во́вчий біб, во́вчий горо́х, во́вчий пе́рець, во́вчі я́блука, во́вчі я́годи (у деяких термінах во́вчий навіть супроводиться додатковим значенням «небезпечний для здоров’я людини і худоби, отруйний»);
результат стягнення словосполучень во́вче зілля, во́вча трава і под;
р. [волча́] «Ononis spinosa L.», бр. ваўчу́к «Ononis», [ваўчу́г, ваўчу́га] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вовк
«тс.»
вовча́к
«Ononis»
вовчівни́к
вовчу́га
«герань лучна; герань болотна, Geranium palustre L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ваўчу́к «Ononis» | білоруська |
| волча́ «Ononis spinosa L.» | російська |
| ваўчу́г | українська |
| ваўчу́га «тс.» | українська |
| уг | ? |
| вівсю́г | ? |
| во́вчий «дикорослий, непридатний» | ? |
| во́вчий біб | ? |
| во́вчий горо́х | ? |
| во́вчий пе́рець | ? |
| во́вчі я́блука | ? |
| во́вчі я́годи (у деяких термінах во́вчий навіть супроводиться додатковим значенням «небезпечний для здоров’я людини і худоби, отруйний») | ? |
| во́вче зілля | ? |
| во́вча трава | ? |
воло́чниця «вовчок, вовчок муха, Asilus L.» (ент.)
результат давньої видозміни назви вовк, вовчо́к (др. вълкъ вълчькъ);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вовк | ? |
| вовчо́к (др. вълкъ вълчькъ) | ? |
вольфра́м
запозичення з німецької мови;
н. Wólfram утворено з Wolf «вовк», спорідненого з псл. *vьḷkъ, укр. вовк, і -ram (нвн. Rahm) «бруд, сажа», спорідненого з англ. room «струп, короста», дінд. rāma«чорний», rāmī «ніч», лат. rāvus «сірий»;
наявність вольфраму в олов’яній руді була раніше небажаною, оскільки знижувала процент коштовного олова, а сам вольфрам вважався металом непотрібним;
р. вольфра́м, бр. вальфра́м, п. ч. вл. wolfram, слц. volfrám, болг. м. во́лфрам, схв. вòлфрам;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| room «струп, короста» | англійська |
| вальфра́м | білоруська |
| во́лфрам | болгарська |
| wolfram | верхньолужицька |
| rāma «чорний» | давньоіндійська |
| rāvus «сірий» | латинська |
| во́лфрам | македонська |
| Wólfram утворено з Wolf «вовк» | німецька |
| wolfram | польська |
| *v | праслов’янська |
| вòлфрам | сербохорватська |
| volfrám | словацька |
| вовк | українська |
| wolfram | чеська |
| -ram «бруд, сажа» (нвн. Rahm) | ? |
| rāmī «ніч» | ? |
| вольфра́м | ? |
ма́впа
ф у формі малфа, поширеній на Закарпатті і в галицьких говорах, міг виникнути під впливом говорів німецьких колоністів;
звук в в укр. ма́впа з’явився, можливо, за аналогією до слів вовк, жо́втий і под;
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
н. Máulaffe «мавпа» складається з основ іменників Maul «паща» (свн. mūl(е), двн. mula), спорідненого з дісл. mыБb дфриз. mula, дат. шв. mule, гот. *mūlō- «тс.», гр. μύλλω «стискати губи», норв. smaul(e) «рот», лтс. smaule «паща», і Affe «мавпа» (свн. affe, двн. affo), спорідненого з дісл. арі, дангл. ара, англ. аре «тс.»;
герм. apan неясного походження, можливо, давнє запозичення з слов’янських або кельтських мов (пор. др. опица, ч. opice, пкельт. abránas (ἀβράνας) «мавпа»);
спільного слова на означення мавпи в індоєвропейських мовах немає;
бр. ма́лпа, п. małpa, [małupa], ст. maułpa, слц. [nalpa];
Фонетичні та словотвірні варіанти
мавпеня́
мавпі́й
«мавпа-самець»
мавпува́ти
мавпя́тник
«приміщення для мавп»
ма́впячий
ма́лпа
малпува́ти
ма́лфа
«мавпа»
мо́лфа
на́впа
на́лпа
на́лфа
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аре «тс.» | англійська |
| ма́лпа | білоруська |
| apan | германські |
| *mūlō- «тс.» | готська |
| μύλλω «стискати губи» | грецька |
| ἀβράνας | грецька |
| ара | давньоанглійська |
| mula | давньоверхньонімецька |
| affo | давньоверхньонімецька |
| mūli | давньоісландська |
| арі | давньоісландська |
| опица | давньоруська |
| mūla | давньофризька |
| mule | датська |
| smaule «паща» | латиська |
| Máulaffe «мавпа» | німецька |
| Maul «паща» (свн. mūl(е) | німецька |
| Affe «мавпа» (свн. affe, двн. affo) | німецька |
| smaul(e) «рот» | норвезька |
| abránas | пехлевійська |
| małpa | польська |
| małupa | польська |
| maułpa | прагерманська |
| mūl(е) | середньоверхньнімецька |
| affe | середньоверхньнімецька |
| nalpa | словацька |
| малфа | українська |
| ма́впа | українська |
| вовк | українська |
| жо́втий | українська |
| opice | чеська |
| mule | шведська |
медве́дик «вовчок, Gryllotalра vulgaris» (ент.)
псл. medvědъkъ, medvědikъ «тс.; малий ведмідь», результат перенесення назви небезпечного звіра на небезпечну (шкідливу) комаху великого розміру;
пор. аналогічну мотивацію назви тієї ж комахи вовчо́к, від вовк;
р. медве́дка «вовчок», бр. мядзве́дка, п. niedźwiadek, слц. medvedík, вл. mjedwjedk, нл. mjadwjedk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ведме́дик
ведмедчу́к
«рогач, жук-олень, Lucanus cervus L.»
ведмедю́к
медве́дка
медведчу́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мядзве́дка | білоруська |
| mjedwjedk | верхньолужицька |
| mjadwjedk «тс.» | нижньолужицька |
| niedźwiadek | польська |
| medvědъkъ | праслов’янська |
| medvedík | словацька |
| medvědikъ «тс.; малий ведмідь» | ? |
| аналогічну | ? |
| вовк | ? |
| медве́дка «вовчок» | ? |
флов «вовк»
не зовсім ясне;
можливо, виникло шляхом зворотної вимови н. Wolf «вовк» у двомовному (українсько-німецькому) середовищі (внаслідок табуювання назви хижака);
н. Wolf споріднене з укр. вовк (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Wolf «вовк» | німецька |
| Wolf | німецька |
| вовк | українська |
ліце́й «тип навчального закладу»
через посередництво західноєвропейських мов (фр. licée, н. Lyzéum) запозичено з латинської;
лат. lycēum «ліцей» походить від гр. Λύκειον (назва гаю біля храму Аполлона Лікейського поблизу Афін, де Арістотель навчав своїх учнів), пов’язаного з Λύκειος (один з епітетів Аполлона), що зіставляється з λύκος «вовк» (буквально «той, хто вбиває вовків»), спорідненим з дінд. vŕka-, лит. vil˜kas, гот. wulfs, псл. *vьl̥kъ, укр. вовк;
р. болг. лице́й, бр. ліцэ́й, п. liceum, ч. lyceum, слц. lýceum, вл. licej, м. лице́ј, схв. лùцēj, слн. licéj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ліцеї́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ліцэ́й | білоруська |
| лице́й | болгарська |
| licej | верхньолужицька |
| wulfs | готська |
| Λύκειον (назва гаю біля храму Аполлона Лікейського поблизу Афін, де Арістотель навчав своїх учнів) | грецька |
| λύκος «вовк» (буквально «той, хто вбиває вовків») | грецька |
| Λύκειος | грецька |
| Λύκειος | грецька |
| Λύκειος | грецька |
| vŕka- | давньоіндійська |
| lycēum «ліцей» | латинська |
| vil˜kas | литовська |
| лице́ј | македонська |
| Lyzéum | німецька |
| Lyzéum | німецька |
| Lyzéum | німецька |
| Lyzéum | німецька |
| Lyzéum | німецька |
| liceum | польська |
| *vьl̥kъ | праслов’янська |
| лице́й | російська |
| лùцēj | сербохорватська |
| lýceum | словацька |
| licéj | словенська |
| вовк | українська |
| licée | французька |
| licée | французька |
| licée | французька |
| licée | французька |
| licée | французька |
| lyceum | чеська |
лупу́р (прізвисько вовка)
видозмінене запозичення з молдавської мови;
молд. лу́пул (як і рум. lúpul) «вовк» (означеним артиклем -ул) походить від лат. lupus, спорідненого з гр. λύκος, дінд. vŕ̥kaḥ, псл. *vьl̥ъ «тс.», укр. вовк;
у процесі засвоєння українською мовою запозичене слово зазнало впливу з боку дієслова лупи́ти «здирати шкуру» і його похідного [луп’яр] «живодер»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| λύκος | грецька |
| vŕ̥kaḥ | давньоіндійська |
| lupus | латинська |
| лу́пул «вовк» (як і рум. lúpul)(означеним артиклем -ул) | молдавська |
| *v<SUP>ь</SUP>l̥ъ «тс.» | праслов’янська |
| lúpul | румунська |
| вовк | українська |
| лупи́ти «здирати шкуру» | українська |
| луп'яр «живодер» | українська |
люпи́н «Lupinus L.» (бот.)
засвоєна латинська наукова назва рослини;
лат. lupīnus (букв. «вовчий») утворене від lupus «вовк», спорідненого з псл. *ѵьl̥kъ, укр. вовк;
назва пояснюється, очевидно, тим, що плоди люпину неїстівні;
пор. інші його назви;
укр. [вовки́ня], р. [волчан], п. [wilczy bób], ст. wilczy groch, ч. vlčí bob, ст. vlčí hrách, слц. vlčí bôb, схв. [вучика, вучји боб], нім. Wolfsbohne, що є, очевидно, кальками латинського терміна;
латинська назва пояснювалася також здатністю люпину рости на поганих грунтах (Пліній у Симоновича 282);
р. люпи́н, бр. лу́бін, п. łubin, ст. lupin, болг. лупи́на, схв. лỳпина;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лупен
«тс.»
люпиніза́ція
«підвищення родючості грунтів за допомогою вирощування на них люпину як зеленого добрива»
лю́плянище
«поле, з якого зібрано люпин»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лу́бін | білоруська |
| лупи́на | болгарська |
| lupīnus «вовк» (букв. «вовчий») | латинська |
| lupus | латинська |
| Wolfsbohne | німецька |
| wilczy bób | польська |
| wilczy groch (ст.) | польська |
| łubin | польська |
| lupin (ст.) | польська |
| *ѵ<SUP>ь</SUP>l̥kъ | праслов’янська |
| волчан | російська |
| люпи́н | російська |
| вучика | сербохорватська |
| вучји боб | сербохорватська |
| лỳпина | сербохорватська |
| vlčí bôb | словацька |
| вовк | українська |
| вовки́ня | українська |
| vlčí bob | чеська |
| vlčí hrách (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України