ВИМИНАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
мина́ти
псл. *minǫti «минути», mijati «минати»;
споріднене з лат. meare «ходити, проходити, рухатися», скімр. mynet «іти»;
іє. *mеі- «іти»;
р. минова́ть, бр. міна́ць, др. минути, миновати, п. minąć «минути», mijać «минати», ч. minoúti «минути», míjeti «минати», слц. minut’ «минути», вл. minyć so «минутися», нл. minus’ se «тс.», mijaś se «минатися», болг. ми́на «мину», м. мине «минає», схв. ми́нути «минути», слн. miníti, стсл. минѫти, миновати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вимина́ти
«переганяти, обганяти»
мина́тиси
«минатися; помирати, гинути»
мина́тися
минува́ти
«обносити (чаркою), уникнути Ж»
мину́вшина
мину́ле
мину́лий
мину́ти
мину́шка
«скороминуча»
(про грушу)
мину́щий
мінуха́
неймину́й
«неодмінно»
немина́йло
«той, що не поступається дорогою; той, що не проходить»
немину́чий
о́бмин
«пропуск»
обмина
«тс.»
обмина́ти
обмино́вище
«той, кого всі уникають»
омина́ти
передмину́лий
про́мінка
«пропуск нитки в основі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| міна́ць | білоруська |
| ми́на «мину» | болгарська |
| minyć so «минутися» | верхньолужицька |
| минути | давньоруська |
| *mеі- «іти» | індоєвропейська |
| meare «ходити, проходити, рухатися» | латинська |
| мине «минає» | македонська |
| minus' se «тс.»«минатися» | нижньолужицька |
| mijaś se «тс.»«минатися» | нижньолужицька |
| minąć «минути»«минати» | польська |
| mijać «минути»«минати» | польська |
| *minǫti «минути» | праслов’янська |
| минова́ть | російська |
| ми́нути «минути» | сербохорватська |
| mynet «іти» | середньокімрська |
| minut' «минути» | словацька |
| miníti | словенська |
| минѫти | старослов’янська |
| миновати | українська |
| миновати «тс.» | українська |
| minoúti «минути»«минати» | чеська |
| míjeti «минути»«минати» | чеська |
| mijati «минати» | ? |
м'я́ти «тиснути, стискати»
псл. męti «м’яти», віддалено пов’язане з *mękъ «м’який»;
споріднене з лит. mìnti «топтати», лтс. mĩt «тс.», mῑne «місце, де місять глину», прус. mynix «дубильник, шкіряник»;
гр. μάτεω «топчу», ірл. men «борошно»;
іє. *men«топтати, стискати»;
р. мять, бр. мяць, др. мяти, п. miąć, ч. mnouti, ст. mieti, слц. mät’, болг. мъ́на «м’яти (льон, коноплі)», слн. méti «терти, м’яти», стсл. мѧти ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виминати
«робити м’яким, розминати»
відм'я́лити
«добре відлупцювати»
м'
«дубильник, шкіряник»
м'я́лиця
«м’ялка для льону і коноплі; [м’ята солома; бійка]»
м'я́лка
м'я́ло́
«макогін; [товкач Ж]; млява, нерішуча людина»
м'я́льник
«той, хто щось мне»
(спец.)
м'я́льниця
«ручний прилад для обробки шкіри»
м'я́тий
м'я́цкати
«м’яти, місити»
м'яч
«тс.»
м'я́чка
«варена м’ята картопля»
мнець
«кожум’яка»
(заст.)
мни́ха
«в’яла, неповоротка людина; товчена картопля Ва»
мни́хатись
«бути млявим, ледачим»
мну́ти
мну́шка
«товчена картопля»
мньоха
«тс.; млява людина»
мньо́хатись
«тс.»
мняк
«використана колісна мазь»
мня́лиця
«тс.»
мня́ти
«тс.»
наминати
«м’яти; натирати; бити; жадібно їсти»
намина́чка
«бійка, прочухан»
нами́нка
(вет.)(на шиї волів)
нерішуча людина»
прим'я́тина
«ум’ятина»
проми́нка
«розминка»
розми́нка
ум'я́тина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мяць | білоруська |
| μάτεω «топчу» | грецька |
| мяти | давньоруська |
| *men «топтати, стискати» | індоєвропейська |
| men «борошно» | ірландська |
| mĩt «тс.» | латиська |
| mìnti «топтати» | литовська |
| miąć | польська |
| męti «м’яти» | праслов’янська |
| mynix «дубильник, шкіряник» | прусська |
| мять | російська |
| mät' | словацька |
| méti | словенська |
| мѧти | старослов’янська |
| mnouti | чеська |
| mieti | чеська |
| *mękъ «м’який» | ? |
| mῑne «місце, де місять глину» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України