ВЕРЕДУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ве́ред «примхи; гнійний нарив, болячка»
зіставляється також (Петлева Этимология 1972, 93–99, слідом за Гріммом) з двн. wartjan «ранити, ушкоджувати, псувати», гот. -wardjan «псувати», дісл. awardjan «тс.», дінд. vardh«відрізувати»;
псл. *verdъ «ґуля, нарив»;
споріднене з лтс. ap-viȓde «нарив», дінд. várdhati «росте», двн. warza «бородавка», дангл. wearte, дісл. warta, нвн. Warze «тс.»;
іє. *uerd- «підвищуватися, підноситися, виступати»;
р. ве́ред «нарив», вред, бр. [ве́рад] «нарив», др. вередъ «рана, нарив», п. wrzód «гнійник», ч. vřed «нарив, чиряк», слц. vred, вл. brjód, нл. wrjod «тс.», болг. вреда́ «шкода», м. [вред] «простуда», схв. врȇд «тілесне ушкодження», слн. vrèd «тс., нарив»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́реди
«примхи»
вередини́тися
«голосно плакати»
вереди́ти
вереди́тися
«чванитися»
вереді́й
вередли́вий
вередли́виця
вередни́к
«вередун»
вередни́ця
вередо́вний
вередува́ти
вереду́н
вереду́ха
надвереди́ти
«пошкодити»
надвереди́тися
підвереди́тися
«надірватися»
привере́да
«примхлива особа»
привере́ди
«примхи»
увере́д
«надсада, надрив»
увере́да
«тс.»
увере́ди́ти
«надірвати, перетрудити»
увере́ди́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́рад «нарив» | білоруська |
| вреда́ «шкода» | болгарська |
| brjód | верхньолужицька |
| -wardjan «псувати» | готська |
| wearte | давньоанглійська |
| wartjan «ранити, ушкоджувати, псувати» | давньоверхньонімецька |
| warza «бородавка» | давньоверхньонімецька |
| vardh «відрізувати» | давньоіндійська |
| várdhati «росте» | давньоіндійська |
| awardjan «тс.» | давньоісландська |
| warta | давньоісландська |
| вередъ «рана, нарив» | давньоруська |
| *uerd- «підвищуватися, підноситися, виступати» | індоєвропейська |
| ap-viȓde «нарив» | латиська |
| вред «простуда» | македонська |
| wrjod «тс.» | нижньолужицька |
| Warze «тс.» | нововерхньонімецька |
| wrzód «гнійник» | польська |
| *verdъ «ґуля, нарив» | праслов’янська |
| ве́ред «нарив» | російська |
| врȇд «тілесне ушкодження» | сербохорватська |
| vred | словацька |
| vrèd «тс., нарив» | словенська |
| вред | українська |
| vřed «нарив, чиряк» | чеська |
боро́да́вка
псл. *bordavъka, *bordavica;
очевидно, ре- зультат праслов’янської видозміни під впливом *borda «борода» давнішої звукової форми *vordava, спорідненої з нвн. Warze «бородавка» і похідної від іє. *uerdh- «рости»;
пор. р. ве́ред;
вважається (Bern. І 73; БЕР І 72; Sł. prasł. І 319–320; Sadn.– Aitz. VWb. I 392– 393; Persson Beitr. 926) і давнім похідним від *borda «борода»;
р. борода́вка, бр. бара́даўка, п. brodawka, ч. bradavice, слц. bradovica «бородавка», bradovka «сосок», вл. brjodawka, brodawka, нл. brodajca, brodawka, болг. м. брада́вица, схв. Бра́давица «бородавка; сосок», слн. bradavíca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бородавка́ня
«жаба-ропуха»
бородавкува́тий
борода́вчастий
борода́вчатий
бородова́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бара́даўка | білоруська |
| брада́вица | болгарська |
| brjodawka | верхньолужицька |
| brodawka | верхньолужицька |
| *uerdh- «рости» | індоєвропейська |
| брада́вица | македонська |
| brodajca | нижньолужицька |
| brodawka | нижньолужицька |
| Warze «бородавка» | нововерхньонімецька |
| brodawka | польська |
| *bordavъka | праслов’янська |
| ве́ред | російська |
| борода́вка | російська |
| Бра́давица «бородавка; сосок» | сербохорватська |
| bradovica «бородавка»«сосок» | словацька |
| bradovka «бородавка»«сосок» | словацька |
| bradavíca | словенська |
| bradavice | чеська |
| *bordavica | ? |
| *borda «борода» | ? |
| *vordava | ? |
| ве́ред | ? |
| *borda «борода» | ? |
вред «чиряк»
пор. р. [вред] «чиряк», др. врѣдъ «тс.», що походить від стсл. врѣдъ «тс.»;
запозичення з чеської або словацької мови;
ч. vřed «нарив, чиряк», слц. vred «тс.» походять від псл. *verdъ «тс.», звідки й укр. ве́ред «нарив», вередити, вередува́ти та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вредъ
«веред, болячка»
(XVII--XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| врѣдъ «тс.» | давньоруська |
| *verdъ «тс.» | праслов’янська |
| вред «чиряк» | російська |
| vred «тс.» | словацька |
| врѣдъ «тс.» | старослов’янська |
| ве́ред «нарив» | українська |
| vřed «нарив, чиряк» | чеська |
| вред «чиряк» | ? |
| вередити | ? |
| вередува́ти | ? |
еро́зія
через західноєвропейські мови (н. Erosión, фр. érosion, англ. erosion) запозичено з латинської;
лат. ērōsio, ōnis «роз’їдання» пов’язане з дієсловом ērōdere «роз’їдати», утвореним з префікса ē- (ex-) «з-, від-» і дієслова rōdere «гризти, виїдати», пов’язаного з rādere «скребти, дряпати» і спорідненого з дінд. rádati «дряпає, скребе», radanaḥ «зуб», свн. rüezel «тс.», нвн. Rüssel «хобот» (іє. *urōd-), a також (з іншим вокалізмом: іє. *uerd-) псл. *verdъ, укр. ве́ред;
р. эро́зия, бр. эро́зія, п. erozja, ч. erose, слц. erózia, болг. еро́зия, м. ерозија, схв. èрōзија, слн. erozíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
еродо́ваний
еродува́ти
ерози́вний
ерозі́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эро́зія | білоруська |
| еро́зия | болгарська |
| rádati «дряпає, скребе» | давньоіндійська |
| ērōsio | латинська |
| ерозија | македонська |
| Rüssel «хобот» (іє. *$urōd-) | нововерхньонімецька |
| erozja | польська |
| *verdъ | праслов’янська |
| эро́зия | російська |
| èрōзија | сербохорватська |
| rüezel «тс.» | середньоверхньнімецька |
| erózia | словацька |
| erozíja | словенська |
| ве́ред | українська |
| erose | чеська |
| ōnis «роз’їдання» | ? |
| ērōdere «роз’їдати» | ? |
| ē- «з-, від-» (ex-) | ? |
| rōdere «гризти, виїдати» | ? |
| rādere «скребти, дряпати» | ? |
| radanaḥ «зуб» | ? |
уре́д «шкода»
запозичення з церковнослов’янської мови;
українські форми з початковим у- є фонетичними варіантами форм з в-, що походять від цсл. врѣдъ «отрута; виразка, рана, чиряк», закономірним фонетичним відповідником якому є укр. ве́ред;
р. вред «шкода», вре́дный, бр. [урэ́д] «втрата; шкода», [урэ́дны] «шкідливий, злий, капосний», др. врѣдъ «чиряк»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вред
«тс. тж, Ж, збитки; рана, ушкодження Ж»
вреди́ть
«шкодити»
вре́дний
«тс.»
вре́дно
«шкідливо»
вредню́чий
вредню́щий
«дуже капосний»
уреди́ть
уре́дний
«шкідливий; капосний»
уре́дно
уредню́чий
уредню́щий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| урэ́д «втрата; шкода» | білоруська |
| урэ́дны «шкідливий, злий, капосний» | білоруська |
| врѣдъ «чиряк» | давньоруська |
| вред «шкода» | російська |
| вре́дный | російська |
| ве́ред | українська |
| врѣдъ «отрута; виразка, рана, чиряк» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України