ВАЛЮТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
валю́та
запозичено з італійської мови через посередництво російської і, можливо, польської та німецької мов;
іт. valuta «цінність, вартість» походить від лат. valēre «мати силу, коштувати»;
р. бр. валю́та, п. вл. waluta, ч. слц. valuta, болг. м. схв. валу́та, слн. valúta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валю́тник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валю́та | білоруська |
| валу́та | болгарська |
| waluta | верхньолужицька |
| valuta «цінність, вартість» | італійська |
| valēre «мати силу, коштувати» | латинська |
| валу́та | македонська |
| waluta | польська |
| валю́та | російська |
| валу́та | сербохорватська |
| valuta | словацька |
| valúta | словенська |
| valuta | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України