БІГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
бі́гти
псл. Běg-/běž« ‹*bědž-) ‹ *bēg- «утікати з переляку»;
лит. begti, лтс. běgt, прус. begeiti, гінді bhāgnā «бігти, утікати, уникати», бенг. bhāgā «утікати, вислизати», тох. A pkäpt, гр. φέβομαϳ «утікаю, боюся», φόβος «втеча, страх»;
не всіма приймаються зіставлення (Hirt Ablaut 135; Reichelt KZ 39, 40) з гр. φεύγω «утікаю», лат. fugio «тс.», гот. biugan «гнути», лит. bugti «лякатися, відступати», дангл. būgan «гнутися, утікати»;
з укіраїнської мови рум. Bihúncă «дрожки», молд. биху́нкэ «тс.»;
р. бе́гать, бежа́ть, бр. бе́гчы, бе́гаць, др. бѣгати, бѣжати, бѣчи, п. biegać, biec, ч. běhati, běžeti, слц. behať, bežať, вл. běhać, běžeć, нл. běhaś, béžaś, полаб. bezət, болг. бя́гам, м. бега, схв. бèжати, бȅгати, слн. bégati, bežáti, стсл. бѣгати, вѣжати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бєти
біва́чкаЖ
«тс.»
біг
біга́
бігавка
бі́галка
«водяна блоха»
бігани́на
бі́ганка
«тс.»
бі́гати
бі́гатися
«гуляти»
(про корову)
бігки́й
біѓлай
біглецьЖ
бі́гма
бі́гнути
біго́висько
«іподром»
біго́м
біготня́
біго́ю
«риссю»
бігу́н
бігу́н
«верея; [великий льон ВеНЗн]»
бігу́нка
«понос»
бігунки́
«дрожки»
бігуно́к
(тех.)
бігунці́
«тс.»
бігу́нчик
«зигзаг»
бігу́ха
бігу́чий
бігу́чка
бігце́м
бі́гці
бі́гчи
біжа́к
«стежка»
біжаки́
«Cursoria»
бі́женець
бі́женство
біжка́
бі́жний
«завідний»
(край невода)
біжня́
«тс.»
біжу́чий
бізце́м
бі́чи
вибіжна́
«місце для причалювання човна після закидання невода»
за біглий
забі
забі́г
за́біг
забі́га
забіга́йлівка
забіга́йло
за́бі́жка
запобігати
запобі́гливий
запобігу́чий
запобі́жний
запобіжник
збіг
«поєднання, одночасність; схожість; поступове потоншення; [утікач, утеча]»
збі́ганий
«утомлений біганиною»
збігленє́
«передчасні роди»
збі́глець
«утікач»«управність»
збі́глий
збігли́на
«тс.»
збіго́висько
збіго́вище
збіжи́стий
«який різко потоншується»
(про стовбур дерева)
збі́жний
набі
набі́г
на́бігці
набі́жка
обіг
обі́жний
обі́жник
пере́біг
пере́бігом
перебі́жка
пере́біжки
перебі́жний
перебі́жчик
пі́дбігцем
побі́гайка
побіга́нки
побі́гач
побіга́шки
побіге́ньки
побігу́ця
побігу́щий
побі́жний
побіжу́щий
прибіжа́нин
пробі́г
пробі́жка
ро́збі́г
розбі́жка
розбі́жний
спобі
«спіткати»
убіга́ч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bhāgā «утікати, вислизати» | бенгалі |
| бе́гчы | білоруська |
| бя́гам | болгарська |
| běhać | верхньолужицька |
| běžeć | верхньолужицька |
| biugan «гнути» | готська |
| φέβομαϳ «утікаю, боюся» | грецька |
| φεύγω «утікаю» | грецька |
| būgan «гнутися, утікати» | давньоанглійська |
| бѣгати | давньоруська |
| fugio «тс.» | латинська |
| běgt | латиська |
| begti | литовська |
| bugti «лякатися, відступати» | литовська |
| бега | македонська |
| биху́нкэ «тс.» | молдавська |
| běhaś | нижньолужицька |
| béžaś | нижньолужицька |
| bezət | полабська |
| biegać | польська |
| biec | польська |
| Běg-/běž « ‹*běd$ž-) ‹ *bēg- «утікати з переляку» | праслов’янська |
| begeiti | прусська |
| бе́гать | російська |
| Bihúncă «дрожки» | румунська |
| бèжати | сербохорватська |
| behať | словацька |
| bežať | словацька |
| bégati | словенська |
| bežáti | словенська |
| бежа́ть | українська |
| бе́гаць | українська |
| бѣжати | українська |
| бѣчи | українська |
| бȅгати | українська |
| вѣжати | українська |
| běhati | чеська |
| běžeti | чеська |
| bhāgnā «бігти, утікати, уникати» | ? |
| A | ? |
| φόβος «втеча, страх» | ? |
| бѣгати | ? |
надечи́ «намотати (куделю)»
очевидно, пов’язане з [надега́ти] «втягувати (нитку в голку)», як [бі́чи] «бігти» з бі́гати;
менш переконливе з фонетичних міркувань зіставлення (Желехівський) з надяга́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| надега́ти «втягувати (нитку в голку)» | українська |
| бі́чи «бігти» | українська |
| бі́гати | українська |
| надяга́ти | українська |
літь «тічка»
неясне;
зіставляється з ісл. lóða ( ‹ *lōþan-) «пристрасний, який перебуває в тічці», сірл. láth (род. в. laith) «тічка», кімр. llawd «тс.», для яких реконструюється іє. * lōto- (Фасмер II 489; Bern. I 714);
припускається можливість зв’язку з лі́то або з літа́ти «бігати», пор. подібний розвиток значення в укр. [бі́гати] «гуляти, бути в періоді парування» (про корову), [бі́гатися] «тс.», [гінє́] «тічка», [гони́ця] «корова в період парування», п. biegać «бігати», biegać się, «бути в періоді тічки» (про звірів), gonić «гнати», gonić się «бути в періоді тічки»;
пор. і р. гон (про звірів);
р. [леть] «тічка», п. [latować (się)] «бути в періоді тічки» (про корів);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лі́тави́ця
«те.; шаленство»
лі́тити
«запліднювати»
лі́титися
«бути в періоді тічки»
лі́то
«запліднення»
літоватися
«тс.»
не́лі́тка
«корова, яка не мала теляти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *lōto- | індоєвропейська |
| lóða «пристрасний, який перебуває в тічці» ( ‹ *lōþan-) | ісландська |
| *lōþan- | ісландська |
| llawd «тс.» | кімрська |
| biegać «бігати» | польська |
| gonić «гнати» | польська |
| gonić się «бути в періоді тічки» | польська |
| biegać się | польська |
| latować (się) «бути в періоді тічки» (się)] (про корів) | польська |
| гон (про звірів) | російська |
| леть «тічка» | російська |
| láth «тічка» (род. в. laith) | середньоірландська |
| laith | середньоірландська |
| лі́то «бігати» | українська |
| бі́гати «гуляти, бути в періоді парування» (про корову) | українська |
| бі́гатися «тс.» | українська |
| гінє́ «тічка» | українська |
| гони́ця «корова в період парування» | українська |
| літа́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України