БУКВА — ЕТИМОЛОГІЯ

полаб. bükvoi, очевидно, пов’язане з свн. bôk, bûk «книжка», днн. bôk «тс.» і, можливо, незалежне від південнопраслов’янських форм (Lehr-Spławiński Zapoż. 279, 309; Lehr-Spławiński–Pol. 61; Knutsson GL 53; Stender-Petersen ZfSlPh 13, 249);

гот. bōka (‹*bōkō) «буква», bōkōs (мн.) «письмо, книжка, документ, грамота», двн. buoh «книжка», дісл. bōk, bøkr (мн.) «книжка» пов’язані з назвою бука в германських мовах (гот. bōka, дісл. bōk, двн. buohha і т. д.– на букових дощечках або паличках у германців накреслювались письмена, один з видів рунічних знаків);

запозичення з германських мов;

пізньопсл. (пд.) *buky «літера», bukъѵі «письмо»;

р. бу́ква, др. буква «літера; (мн.) письмена, письмо», букъвь, букы «тс.», п. bukwa «алфавіт, азбука», ч. bukva «літера» (з рос.), слц. bukvica, нл. bukwica «тс.», полаб. bükvoi (наз.-зн. в. мн.) «книжки», болг. м. бу́ква «літера, письмо», схв. бук «тс.», буква «літера», буквица «буквар, азбука», слн. заст. búkvě (мн.) «книжка», стсл. боукъви (мн. жін. р.), боукъве (род. в.) «літера», *боукы (наз. в. одн.);

псл. *buky «буковий горішок, плід бука» пов’язане з *buky «бук, Fagus L.»;

п. bukiew, [bukwaj, ч. bukvice, ст. bukev, bukvě, bukva, слц. bukvica, bukva, вл. bukwica, полаб. bükvoi (наз.-зн. в. мн.), м. буклинка, схв. буквица, слн. búkovica, búkovina «тс.»;

географія слов’янських слів виключає можливість запозичення з днн. buk, boke «бук», яке пропонувалось (Knutsson GL 53–54);

останнім часом висунуто припущення про зв’язок псл. *bukъ з докласичним балканським (лідійським) bauko «червоний», boko «тс.» (Будимир ВЯ 1958/2, 50; ЗФФУБ 1952 II 264–265; Сл. филология II 112) або з невідомими формами праіндоєвропейського субстрату (Machek LP II 146, 154, 156–158; Rudnicki BPTJ 15, 127–134);

герм. *bōkō «бук», *bōkaz, *bōks «тс.» (гот. bōka «літера», bōkōs «книга, грамота», дісл. bōk «бук», днн. bôka, bokia, двн. buohha, дангл. bōc-trēo, bōc «тс.»), споріднені з лат. fāgus «дуб», гр. φηγός (дор. φᾱγός) «тс.» (власне, «дерево з їстівними плодами»), гал. bāgos, іє. *bhāgós«бук»;

більшість дослідників вважає праслов’янські форми запозиченнями з германських мов;

можливо, найдавнішим є псл. *buky, род. в. *bukъve, що потім змінилось у *bukъ за аналогією до інших назв дерев типу klenъ, ѵęzъ, grabъ, dǫbъ;

важко навіть реконструювати праслов’янські форми;

переконливої етимології не має;

сюди ж, мабуть, і гр. φάγεĩv «їсти», вірм. bucanem «годую, харчую», boic «харчування, їжа», псл. bogъ «бог», укр. бог;

р. бр. болг. м. бук, п. ч. слц. вл. нл. buk, полаб. bauk, boik, схв. bȕk, буква «бук», слн. búkev, búkva «тс.»;

запозичення з французької мови;

фр. bouquiniste «букініст» походить від bouquin «стара книжка», яке зводиться до гол. boek «книжка», снідерл. boeckijn, *boekin «тс.», споріднених з гот. bōka «буква», bōkōs (мн.) «книжка, письмо, грамота», з якими зіставляється й псл. *buky «літера», укр. бу́ква;

р. болг. букини́ст, бр. букіні́ст, п. слц. bukinista, ч. bukinista, bouquinista, схв. букùнист(а);