БУЙВОЛУ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, давньоруське запозичення з латинської мови;

лат. būbalus «африканська газель, антилопа, (пізніше) зубр», нар.-лат. *būvalus «буйвіл» походить від гр. βούβαλος «африканська антилопа, (пізніше) буйвіл» (пор. ще гр. βούβαλις, ідентичне лат. būbulus «належний, властивий бику, волу», пов’язаному з bōs «бик»);

вставне -j- у давньоруській мові виникло, можливо, внаслідок зближення з буи «дикий» і волъ «бик»;

гр. βούβαλος, мабуть, є похідним від βους «бик, віл» (‹ *βωυς) і опосередковано (можливо, через аварів) пов’язане з дінд. gavalaḥ «дикий буйвіл»;

безпосереднє пов’язання слов’янських форм з гр. βούβαλος (Фасмер ИОРЯС 12/2, 223; Brückner AfSlPh42, 144; Bern. І 116; Mikl. EW 27) сумнівне, бо при цьому слід було б чекати у слов’ян форми *ѵuѵоlъ;

р. бу́йвол, бр. бу́йвал, [бавол], др. быволъ, буволъ, буиволъ, п. bawół, [bajwół, bujwół], ст. bujwół, ч. buvol, заст. bůvol, ст. bývol, búbal, buval, слц. byvol, вл. нл. buwoł, болг. м. би́вол, схв. би́вō, слн. bívol, стсл. боуиволъ, боуволь, быволъ;