БОГ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бог «господь»
споріднене з дінд. bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика», bhájati, bhájate «наділяє», ав. bаүа «господь, бог», baχšaiti «бере участь»;
неодноразово висловлювана думка про пряме запозичення з іранських мов (Корш Сб. Сумцову 53; Миккола РФВ 48, 278; Solmsen KZ 34, 49; Muszyński PZJP 92–93 та ін.) не витримує критики;
можливо, через давніше значення «майно, їжа» пов’язане з укр. [бог] «шлунок, рубець», богу́н «тс.», гр. φαγετν «їсти, пожирати», алб. bagëti «велика рогата худоба»;
псл. bogъ;
р. бр. болг. м. бог, др. богъ, п. слн. bóg, ч. bůh, слц. boh, вл. bóh, нл. bog, полаб. büg, схв. Бȏг, стсл. богъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безбо́жник
бі
біг
біжба́
біжни́к
«тс.»
біжни́ця
«тс.»
боги́ця
богови́к
«продавець ікон»
богува́ти
«бути богом; чаклувати; [лаятися в бога Дз]»
божба́
«божіння, клятва»
боженя́
боже́ственний
божестви́ти
божество́
бо́жеський
бо́жий
божи́ти
«брати присягу»
божи́тися
божи́ця
«ікона з жіночим зображенням»
бо́жка
«богиня; піст Ж; божіння Г»
божка́р
«святенник»
бо́жкати
божкува́ти
«постити»
божни́к
«полиця для ікон»
божни́ця
«полиця (тумбочка) для ікон; церква»
божо́к
«ідол»
божотва́
«тс.»
божу́ха
«той, хто часто божиться»
бозю́н
«святенник, богомільний»
збезбожні́ти
набі́жливість
«набожність»
набіжний
набоже́нство
«богослужіння»
набо́жний
набожник
«рушник до ікони»
незбо́жний
«безбожний»
обожа́тель
обожа́ти
обо́жнювати
обо́жувати
побо́жний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bаүа «господь, бог» | авестійська |
| bagëti «велика рогата худоба» | албанська |
| бог | білоруська |
| бог | болгарська |
| bóh | верхньолужицька |
| φαγετν «їсти, пожирати» | грецька |
| bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика» | давньоіндійська |
| богъ | давньоруська |
| бог | македонська |
| bog | нижньолужицька |
| büg | полабська |
| bóg | польська |
| bogъ | праслов’янська |
| бог | російська |
| Бȏг | сербохорватська |
| boh | словацька |
| bóg | словенська |
| богъ | старослов’янська |
| бог «шлунок, рубець» | українська |
| bůh | чеська |
| bhájati | ? |
| bhájate «наділяє» | ? |
| baχšaiti «бере участь» | ? |
| значення «майно, їжа» | ? |
| богу́н «тс.» | ? |
бог «шлунок; перше відділення шлунка жуйних тварин, рубець»
спроба витлумачити бо́жо́к як запозичення з румунської мови (Vincenz 2) позбавлена підстав, оскільки саме рум. bojóc, bojóg «легені, нутрощі», молд. божо́к, божо́г «тс.» не може бути пояснене інакше, як запозичення з української мови;
споріднені з ба́жок «шлунок» і збережені в українській мові слов’янські відповідники до гр. φάγω «їм, пожираю», яке через давніше значення «їжа, майно, доля» може бути споріднене з бог1;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бігун
«сальцесон, копчена ковбаса»
боги́ня
«тс.»
богу́н
бо́жо́к
«свинячий шлунок»
Ібогу́к
«начинений свинячий шлунок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| φάγω «їм, пожираю» | грецька |
| божо́к | молдавська |
| bojóc | румунська |
| бо́жо́к | ? |
| bojóg «легені, нутрощі» | ? |
| божо́г «тс.» | ? |
| ба́жок «шлунок» | ? |
| бог | ? |
ба́жок «шлунок»
пов’язане з [бо́жо́к] «свинячий шлунок», [бог] «шлунок; перший шлунок жуйних тварин», богу́н «тс.»;
може бути зіставлене з гр. φάγω «їм, пожираю»;
пояснення «від бажати» (Яворницький 9) позбавлене підстав;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| φάγω «їм, пожираю» | грецька |
| бо́жо́к «свинячий шлунок» | ? |
| бог «шлунок; перший шлунок жуйних тварин» | ? |
| богу́н «тс.» | ? |
| пояснення «від бажати» | ? |
бакенба́рда
запозичення з німецької мови;
н. Backenbart «бакенбарди» є складним утворенням з основ іменників Bácke «щока», спорідненого з гр. φαγόνες «тс.», φάγω «їм», укр. [бог] «шлунок», та Bart «борода», спорідненого з псл. *borda, укр. борода́;
р. бакенба́рда, п. bakenbardy, болг. бакемба́рди (з рос.), схв. бàкенбарди, бàкенбарти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ба́кен
бакенба́рд
бакенба́рди
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бакемба́рди (з рос.) | болгарська |
| φαγόνες «тс.» | грецька |
| Backenbart «бакенбарди» | німецька |
| bakenbardy | польська |
| *borda | праслов’янська |
| бàкенбарди | сербохорватська |
| бог «шлунок» | українська |
| борода́ | українська |
| бàкенбарти | українська |
| Bácke «щока» | ? |
| φάγω «їм» | ? |
| Bart «борода» | ? |
| бакенба́рда | ? |
боги́ла́ «Anthriscus Hoffm.» (бот.)
пізніше зазнало впливу з боку складного слова боли́голов;
щодо розвитку значення пор. р. яд від псл. jěsti (*jēd-ti);
очевидно, похідне від основи псл. bog- «поїдати, пожирати», збереженої в укр. [бог] «шлунок», [богу́н] «тс.» і спорідненої з гр. φάγω «пожираю»;
р. [богу́ла] «таволга, Spiraea ulmaria; таволожник, Aruncus silvester», [багуля] «отруйний, лікарський гриб», [багу́льный] «терпкий, гострий; отруйний, одурманюючий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буги́ла́
«тс. Г, Ж; [болиголов, Conium maculatum L. Mak]»
бу́гиль
«тс.»
бугла́в
«болиголов»
булав
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| φάγω «пожираю» | грецька |
| jěsti (*jēd-ti) | праслов’янська |
| bog- «поїдати, пожирати» | праслов’янська |
| яд | російська |
| богу́ла «таволга, Spiraea ulmaria; таволожник, Aruncus silvester» | російська |
| бог «шлунок» | українська |
| багуля «отруйний, лікарський гриб» | українська |
| багу́льный «терпкий, гострий; отруйний, одурманюючий» | українська |
| боли́голов | ? |
| яд | ? |
| богу́н «тс.» | ? |
богоро́жник «берека, Sorbus torminalis Crtz. (Pyrus torminalis Ehrh.); глід, Sorbus aria Crtz. (Crataegus aria L.)» (бот.)
може розглядатись і як результат видозміни форми [бояри́шник] «глід»;
не зовсім ясне;
очевидно, утворене з основ слів бог1 (або бог2) і ріг (rog-) з огляду на те, що відповідні рослини покриті колючками;
р. [богоро́жник] «вид глоду, Crataegus torminalis», п. bożorożec «берека; рослина з родини метеликових, гуньба, Trigonella»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
богорошник
«горобина, Sorbus aucuparia L.»
бого́шник
«берека; глід»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bożorożec «берека; рослина з родини метеликових, гуньба, Trigonella» | польська |
| богоро́жник «вид глоду, Crataegus torminalis» | російська |
| бояри́шник «глід» | ? |
| бог (або бог2)(rog-) | ? |
бук «Fagus silvestris L.; палка, різка; [дрючок (для биття) Me]» (бот.)
можливо, найдавнішим є псл. *buky, род. в. *bukъve, що потім змінилось у *bukъ за аналогією до інших назв дерев типу klenъ, ѵęzъ, grabъ, dǫbъ;
більшість дослідників вважає праслов’янські форми запозиченнями з германських мов;
останнім часом висунуто припущення про зв’язок псл. *bukъ з докласичним балканським (лідійським) bauko «червоний», boko «тс.» (Будимир ВЯ 1958/2, 50; ЗФФУБ 1952 II 264–265; Сл. филология II 112) або з невідомими формами праіндоєвропейського субстрату (Machek LP II 146, 154, 156–158; Rudnicki BPTJ 15, 127–134);
герм. *bōkō «бук», *bōkaz, *bōks «тс.» (гот. bōka «літера», bōkōs «книга, грамота», дісл. bōk «бук», днн. bôka, bokia, двн. buohha, дангл. bōc-trēo, bōc «тс.»), споріднені з лат. fāgus «дуб», гр. φηγός (дор. φᾱγός) «тс.» (власне, «дерево з їстівними плодами»), гал. bāgos, іє. *bhāgós«бук»;
сюди ж, мабуть, і гр. φάγεĩv «їсти», вірм. bucanem «годую, харчую», boic «харчування, їжа», псл. bogъ «бог», укр. бог;
географія слов’янських слів виключає можливість запозичення з днн. buk, boke «бук», яке пропонувалось (Knutsson GL 53–54);
важко навіть реконструювати праслов’янські форми;
переконливої етимології не має;
р. бр. болг. м. бук, п. ч. слц. вл. нл. buk, полаб. bauk, boik, схв. bȕk, буква «бук», слн. búkev, búkva «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
букі́вка
«земля, на якій росте бук; вид грибів»
буківни́ця
«буковий шовкопряд, Harpia fagi»
(ент.)
бу́ко́ви́на
«букове дерево, буковий ліс»
бучи́на
«букове дерево»
бу́чо́к
«букова палка; палка; невеликий вулик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бук | білоруська |
| бук | болгарська |
| buk | верхньолужицька |
| bucanem «годую, харчую» | вірменська |
| bāgos | галльська |
| *bōkō «бук» | германські |
| φηγός «тс.» (дор. φᾱγός)(власне, «дерево з їстівними плодами») | грецька |
| φάγεĩv «їсти» | грецька |
| buk | давньонижньонімецька |
| *bhāgós «бук» | індоєвропейська |
| fāgus «дуб» | латинська |
| бук | македонська |
| buk | нижньолужицька |
| bauk | полабська |
| boik | полабська |
| buk | польська |
| *buky | праслов’янська |
| *bukъ з докласичним балканським bauko «червоний» (лідійським) | праслов’янська |
| bogъ «бог» | праслов’янська |
| бук | російська |
| bȕk | сербохорватська |
| buk | словацька |
| búkev «тс.» | словенська |
| búkva «тс.» | словенська |
| бог | українська |
| буква «бук» | українська |
| buk | чеська |
| *bukъve | ? |
| *bukъve | ? |
| *bukъ | ? |
| ѵęzъ | ? |
| grabъ | ? |
| dǫbъ | ? |
| boko «тс.» | ? |
| *bōkaz | ? |
| *bōks «тс.» (гот. bōka «літера», bōkōs «книга, грамота», дісл. bōk «бук», днн. bôka, bokia, двн. buohha, дангл. bōc-trēo, bōc «тс.») | ? |
| boic «харчування, їжа» | ? |
| boke «бук» | ? |
збі́жжя
псл. *sъbožьje «щастя, багатство, маєток, скот, збіжжя»;
очевидно, споріднене з дінд. subhágaḥ «щасливий», ав. һиbаү «тс.», утвореними з основ su(hu-) «хороший», спорідненої з гр. εὔς «тс.», і bhága- «добробут, щастя», спорідненої з псл. bogъ, bog-atъ, укр. бог, бага́тий;
р. [збо́жье] «збіжжя; добро, багатство», бр. збо́жжа «збіжжя», п. zboże «тс.», ч. zboží «худоба, майно» (‹ст. sbožie «товар; [збіжжя]»), слц. zbožie «збіжжя», вл. zbože «щастя; добробут», нл. zbóžo «худоба; майно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
збіжже́вий
збі́жниця
«хлібне зерно»
збо́жевий
збо́жжя
збо́жниця
«приміщення для зернового хліба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| һиbаү- «тс.» | авестійська |
| збо́жжа «збіжжя» | білоруська |
| zbože «щастя; добробут» | верхньолужицька |
| εὔς «тс.» | грецька |
| subhágaḥ «щасливий» | давньоіндійська |
| su(hu-) «хороший» | давньоіндійська |
| bhága- «добробут, щастя» | давньоіндійська |
| zbóžo «худоба; майно» | нижньолужицька |
| zboże «тс.» | польська |
| sbožie «товар; [збіжжя]» | польська |
| *sъbožьje «щастя, багатство, маєток, скот, збіжжя» | праслов’янська |
| bogъ | праслов’янська |
| bog-atъ | праслов’янська |
| збо́жье «збіжжя; добро, багатство» | російська |
| zbožie «збіжжя» | словацька |
| бог | українська |
| бага́тий | українська |
| zboží «худоба, майно»«товар; [збіжжя]» (‹ст. sbožie ) | чеська |
набоже́нство «богослужіння»
запозичення з польської мови;
п. Nabożeństwo «тс.», споріднене з ч. náboženství «релігія, віросповідання, закон божий», слц. náboženstvo «тс.», вл. Naboženstwo «релігія, релігійне вчення», є похідним утворенням від прикметника nabożny, утвореного від іменника bóg, якому відповідає укр. бог 1 (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
набоже́ньство
«тс.; побожність»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| naboženstwo «релігія, релігійне вчення» | верхньолужицька |
| nabożeństwo «тс.» | польська |
| bóg | польська |
| nabożny | польська |
| nabożny | польська |
| náboženstvo «тс.» | словацька |
| бог | українська |
| набоже́ньство | українська |
| набоже́ньство | українська |
| набоже́ньство | українська |
| náboženství «релігія, віросповідання, закон божий» | чеська |
моли́біг «жайворонок»
складне слово, утворене з основ дієслова моли́ти та іменника бог;
назва пов’язана, очевидно, з тим, що жайворонок злітає високо в небо;
пор. іншу назву жайворонка [богасті́йник];
Фонетичні та словотвірні варіанти
мали́біжка
моли́біща
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| моли́ти | ? |
| бог | ? |
| іншу | ? |
фагоци́ти «особливі клітини організму, що виконують захисну функцію» (біол.)
складне слово, яке утворив І. І. Мечников (1884) з компонентів фаго- від гр. φάγος «пожираючий», пов’язаного з φαγει˜ν «їсти», спорідненим з укр. бог «шлунок», та -цит від гр. ϰύτος «клітина, оболонка»;
р. болг. м. фагоци́т, бр. фагацы́т, п. ч. слц. fagocyt, вл. fagocyta, схв. фагоцити, слн. fagocít;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фагоцито́з
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фагацы́т | білоруська |
| фагоци́т | болгарська |
| fagocyta | верхньолужицька |
| φάγος «пожираючий» | грецька |
| φαγει˜ν «їсти» | грецька |
| ϰύτος «клітина, оболонка» | грецька |
| фагоци́т | македонська |
| fagocyt | польська |
| фагоци́т | російська |
| фагоцити | сербохорватська |
| fagocyt | словацька |
| fagocít | словенська |
| бог «шлунок» | українська |
| fagocyt | чеська |
фа́рфо́р «порцеляна; вироби, посуд з порцеляни»
через посередництво тур. (farfur, faγfur «тс.») запозичене з арабської мови;
ар. farfūrī, faγfūrі «порцеляна» (первісне значення – титул китайського імператора і назва провінції в Китаї, що славилась виробництвом порцеляни) походить від перс. bagpūr (дперс. baγapuϑra), букв. «син неба», що є калькою кит. tien-tse «син неба», утвореною з перс. bag(a) «небо; бог», спорідненого з псл. bоgъ, укр. бог, і pūr, pus «син», спорідненого з дінд. putrá- «син», псл. *pъtа «птах», укр. птах, пти́ця;
р. бр. фарфо́р, п. farfura «фаянс, посуд з фаянсу», болг. фа́рфор «порцеляна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фа́йфор
файфоро́вий
«порцеляновий»
фа́йфур
«тс.»
файфу́рка
«тс.»
файфуро́вий
файфу́рський
«тс.»
файфурча́
«мисочка»
фарфори́ст
фарфорови́к
фа́рфур
фарфу́рка
«тарілка з порцеляни; тарілка»
фарфурчи́на
«тарілка з неякісної порцеляни»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| farfūrī | арабська |
| фарфо́р | білоруська |
| фа́рфор «порцеляна» | болгарська |
| putrá- «син» | давньоіндійська |
| tien-tse «син неба» | китайська |
| bagpūr (дперс. baγapuϑra) | перська |
| bag(a) «небо; бог» | перська |
| pus «син» | перська |
| pūr | перська |
| farfura «фаянс, посуд з фаянсу» | польська |
| bоgъ | праслов’янська |
| *pъtа «птах» | праслов’янська |
| фарфо́р | російська |
| farfur | турецька |
| faγfur | турецька |
| бог | українська |
| птах | українська |
| пти́ця | українська |
| faγfūrі «порцеляна» (первісне значення -- титул китайського імператора і назва провінції в Китаї, що славилась виробництвом порцеляни) | ? |
убо́гий «бідний, недорогий; мізерний; нікчемний»
псл. ǫbogъ з первісним значенням «позбавлений багатства», ǫbogъjь;
утворення з префікса ǫ-, що тут означає заперечення, відокремлення, і кореня bog-, наявного в псл. bogъ, bogatъ, укр. бага́тий, бог;
р. убо́гий «бідний; немічний; мізерний», бр. убо́гі, др. оубогъ «бідний, жебрак; увічний», п. ubogi, ч. ubohý, слц. úbohý, болг. убо́г, схв. у̀бог, слн. ubóg, стсл. оубогъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вбо́генький
вбо́генько
вбо́гий
вбо́го
вбо́жество
вбо́жіти
вбо́жішати
вбо́зтво
збо́жіти
«збідніти»
зубо́жити
«зробити бідним»
зубо́житися
«тс.»
зубо́жіти
«тс.»
у́біж
«бідняки»
убі́жжя
«убозтво»
убі́жський
убі́зький
убо́га
«небога»
убо́генький
убо́генько
убо́го
убо́гшати
у́бож
«біднота, бідняки»
убо́жа́ти
«бідніти»
убо́жество
«убогість, бідність»
убожина́
«біднота»
убожи́ти
«тс.»
убо́жі́ти
«тс.»
убо́жішати
убо́жство
«убожество»
убо́жчати
«ставати біднішим»
убо́жшати
«тс.»
убо́жший
убо́зтво
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| убо́гі | білоруська |
| убо́г | болгарська |
| оубогъ «бідний, жебрак; увічний» | давньоруська |
| ubogi | польська |
| ǫbogъ «позбавлений багатства» | праслов’янська |
| ǫbogъjь | праслов’янська |
| bogъ | праслов’янська |
| bogatъ | праслов’янська |
| убо́гий «бідний; немічний; мізерний» | російська |
| у̀бог | сербохорватська |
| úbohý | словацька |
| ubóg | словенська |
| оубогъ | старослов’янська |
| бага́тий | українська |
| бог | українська |
| ubohý | чеська |
божкода́йло «святенник»
експресивне утворення на основі виразу дай, боже, характерного для богомільних людей;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дай | ? |
| боже | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України