БЛЮДО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. bljudo, bljudъ;

запозичено в праслов’янську мову з готської;

гот. biuþis, род. в. biudis «стіл, блюдо» пов’язане з biudan «пропонувати, давати», спорідненим з нвн. bieten «тс.», Beute «ночви, вулик», можливо, також псл. bъdětí «бути уважним, не спати», укр. [бо́дрий];

спроби витлумачення слова як споконвічно слов’янського (Ильинский ИОРЯС 23/2, 206– 208; Обнорский РФВ 73, 82–85; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 192–195; Откупщиков 115 – 117; Milewski RSI 26, 332) недостатньо обґрунтовані;

р. болг. блю№до, бр. блю́да, др. блюдо, блюда, блюдва, п. ст. bluda «дерев’яна миска», вл. нл. blido «стіл», м. бљуд «кругла дошка, на якій місять тісто або їдять», бљудо «блюдо», схв. бљyдо «миска», стсл. блюдо, бліодъ «тс.»;

очевидно, результат видозміни форми байда́ра під впливом бу́да¹;

безпідставні спроби зближення з двн. bodam «дно, основа» (Ильинский РФВ 70, 272), з блю́до (ИОРЯС 23/2, 207–208) або з гол. vrijbujtare «пірат», англ. freebooter «тс.» (Kluge Seemannsspr. 287–288);

р. [буда́ра] «(видовбаний) човен, барка»;