БЕНТЕЖНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

бенте́жити «хвилювати, турбувати; викликати замішання; [лаяти, соромити, ганьбити; зв’язувати О; вантажити О]»

походження остаточно не з’ясоване;
пов’язувалося з уг. bénitás «розслаблення, калічення, нівечення», bántás «образа, кривда, мучення» (Ткаченко УМШ 1959/2, 65);
можливо, пов’язане з [бенте́г] «послушник», тур. bende «раб, слуга»;
в такому разі первісне могло означати «поневолювати» (під час ворожих набігів);
бр. бянтэжыць «викликати замішання, лякати», слц. bendečit «лаятися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бенте́жний
збендьо́житись «раптово збентежитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бянтэжыць «викликати замішання, лякати» білоруська
bendečit «лаятися» словацька
bende «раб, слуга» турецька
bénitás «розслаблення, калічення, нівечення» угорська
bántás «образа, кривда, мучення» ?
бенте́г «послушник» ?
означати «поневолювати» (під час ворожих набігів) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України