БА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. ba;

лит. bà (стверджувальна частка), лтс. ba (підсилювальна частка), ав. bā «справді», вірм. ba (видільна частка), гр. φή «немов, ніби»;

іє. *bhā, займенникова форма, споріднена з *bho, від якої походить і укр. бо;

пор. аналогічний паралелізм вигуку на і частки но, часток р. ка і ко та ін;

відрив р. болг. схв. ба від укр. ба, ч. п. слц. ba (Фасмер І 99; Bern. І 36; Sadn.–Aitz. VWb. І 61) необґрунтований;

р. болг. м. схв. ба (вигук, частка), п. ч. слц. ba «справді», слн. bà (вигук нехтування);

результат скорочення дієслівної форми бачиш (бачив);

пор. р. ишь з видишь;

після фонетичного збігу з давнім ба¹ частково змішало з ним і свої вигукові функції;

результат злиття сполучників ба та і (й);

результат злиття підсилювальної частки ба «та» і стверджувальної частки [айно];

складне утворення, що виникло, очевидно, з часток [ба] «та» і [але́] «невже»;

результат злиття частки ба і питального прислівника як, паралельний до складеної стверджувальної частки ая́кже;

пов’язання з хет. та «або» (Machek ESJČ 58) необґрунтоване;

псл. bo, один з формальних варіантів займенникового кореня b-, того самого, що і в сполучнику ба;

бр. др. бо, п. bo «тс.», ч. слц. нл. ст. схв. ст. bo «тому що», стсл. бо «тому що; отже»;

похідні утворення від го́лий з не зовсім ясною словотворчою будовою;

можливо, результат видозміни первісного *голотьба́ «голота» від [го́лоть], ускладненого суфіксом -ба;

пор. р. [голодьба́], голыдьба́, [голотьба́, голдоба́];

р. [гольтепа́] «біднота; погано одягнена людина»;

результат об’єднання сполучника [да] «та, але» і вигуку ба;

;

недостатньо переконливим є зведення (Machek ESJČ 404) до форми типу іє. *ambhi-duvō «обидва»;

утворилось, очевидно, з префікса *ambh- (‹*ambhi) «навколо» та *bhō(u) «обидва», відбитого в гот. bai «обидва», нвн. beide, англ. both «тс.»;

псл. oba, obě;

споріднене з лит. abù «обидва», abì «обидві», лтс. abi «обидва», прус. abbai, лат. ambō, гр. ἄμφω, дінд. ubhā, ubhāu, ubhē, ав. uwa, ubē, гот. bai, ba, тох. А āmpi, āmpe, B ant-api «тс.»;

іє. *ambhō(u) «обидва»;

р. болг. діал. о́ба, о́бе, бр. або́е, др. оба, обѣ, п. obа, obaj, obie, oboje, ч. oba, obě, oboje, obojí, слц. oba, obaja, obe, вл. wobaj, wobě, нл. wobej, hobej (dwa), hobej (dwě), полаб. vübë, м. обаjцата «обидва, обоє», схв. о̏ба, о̏б(j)e, слн. obá, obé, стсл. оба, обѣ;

не зовсім ясне;

можливо, експресивне утворення, що виникло внаслідок скорочення слова хло́пець, хло́пче, [xлoп] «чоловік, мужчина», пор. ба з ба́чити (ба́чив);