АБСОЛЮТ — ЕТИМОЛОГІЯ
абсолю́т
запозичення з латинської мови;
лат. absolūtus «викінчений, довершений, необмежений» пов'язане з дієсловом absolvo «звільняю, завершую», утвореного з префікса abі дієслова solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю», що є результатом видозміни давнішого *se-luo, утвореного з основи sĕ- (sēd) «без», генетично пов'язаного з основою зворотного займенника *se-, *sue-, укр. -ся, свій, і дієслова luo «розв'язую, звільняю, відпускаю», спорідненого з гр. λύω «тс.», дінд. lunati «ріже, відрізує», укр. ла́ва;
нове значення «абсолютна ідея, істинне саме по собі, цілковитий, довершений» з’явилось у нім. absolut, звідки прийшло в українську мову через російську;
р. болг. абсолю́т, бр. абсалют, n. absolut, ч. absolutní, слц. absolútum, вл.аbsolutny, м. апсолутен, схв. апсòлӯт, слн. absolút(um);
Фонетичні та словотвірні варіанти
абсолюти́зм
«необмежена монархія»
абсолютизува́ти
абсолю́тний
абсолютъ
«самодержець, необмежений монарх»
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*se-luo | алтайська |
абсалю́т | білоруська |
абсолю́т | болгарська |
аbsolutny | верхньолужицька |
λύω «тс.» | грецька |
lunā̀ti «ріже, відрізує» | давньоіндійська |
absolūtus «викінчений, довершений, необмежений» | латинська |
absolvo «звільняю, завершую» | латинська |
solvo «відв'язую, звільняю, піднімаю» | латинська |
sĕ- «без» (sēd) | латинська |
*se- | латинська |
*su̯e- | латинська |
luo «розв'язую, звільняю, відпускаю» | латинська |
abі- | латинська |
sēd | латинська |
апсолу́тен | македонська |
absolut | німецька |
absolut | польська |
абсолю́т | російська |
апсòлӯт | сербохорватська |
absolútum | словацька |
absolút(um) | словенська |
-ся | українська |
свій | українська |
ла́ва | українська |
absolutní | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України