ТОМА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення із західнослов’янських мов;

п. Tomasz, ч. Tomáš та ін. через лат. Thomas зводяться до гр. Θωμάς, від якого походить і укр. Хома́ (Фома́) (див.);

бр. Тама́ш, болг. Тома́, Тома́ш, схв. Тома, Томаш, слн. Tomáž;

запозичення з гебрайської мови;

гебр. Tāmā́r, букв. «фінікова пальма»;

споріднене з ар. tāmāra «тс.»;

р. бр. болг. Тама́ра, ч. слц. Tamara, стсл. Тамара, Тамарь, Өамара;

запозичення з грецької мови;

гр. Θωμα̃ς «Фома» походить від гебр. tĕ’ōm «близнюк», спорідненого з арам. t^eōmā, ак. tu’amu, ta’umu, ар. tau’am «близнюк», які пов’язуються із семітською основою w-a-m «рахувати»;

р. Фома́, бр. Хама́, др. Фома, ч. Tomáš, слц. Tomaš, схв. Хома, слн. Tomaž, стсл. Фома;

запозичення з французької мови;

фр. tome «том» через посередництво лат. tomus «тс.» зводиться до гр. τόμος «частина, відрізок; том», пов’язаного з дієсловом τέμνω «ділю, ріжу»;

р. бр. болг. м. том, п. tom, схв. то̏м, слн. tóm;

псл. tomu (дав. в.), po tomь (місц. в.) є відмінковими формами вказівного займенника tъ, що з часом адвербіалізувалися;

р. потому́, пото́м, бр. таму́, др. тому «після того», по тому «на тій підставі», по томь «після того», п. ст. temu «тому», ч. слц. вл. potom «потім», схв. по̀том, слн. potém «тс.»;

очевидно, пов’язане з тому́;

характер зв’язку неясний;