ТОВКАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
товка́ч «дятел, Picus L. ВеНЗн; повзик, Sitta europea» (орн.)
похідне утворення від товкти́ в значенні «бити, стукати»;
пор. інші назви повзика: довбанка, долобавка, ковальчук (Шарл);
Фонетичні та словотвірні варіанти
потовкач
«дятел»
товчак
«повзик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| товкти́ «бити, стукати» | українська |
| долобавка | українська |
| ковальчук | українська |
| довбанка | українська |
товкма́ч «картопляник» (кул.)
результат контамінації слів товка́ч (пор. [товкачі́] «товченики», назва страви), товкти́ і [токма́чити] «утоптувати; бити; притискати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
втовкма́чити
затовкма́чити
«забити, запхати»
натовкма́чити
«набити, напхати»
притовкма́чити
«притовкти»
товкма́сити
«м’яти, топтати, товкти; бити»
товкма́чити
«заштовхувати; бити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| товка́ч (пор. [товкачі́] «товченики», назва страви) | українська |
| товкти́ «утоптувати; бити; притискати» | українська |
| токма́чити | українська |
товкти́
споріднене з лит. telkti «скликати толоку», talkà «толока»;
псл. *tъl̥kti/tьl̥kti/telkti/tolkti «бити, товкти»;
р. толо́чь, толкти́, толка́ть, толчи́, бр. таўкці́, таўчы́, др. тълчи (толочи) «бити, товкти», п. tłuc, ч. tlouci, ст. tlúci, слц. tlˊct’, tlču, вл. tołс, tołku, towku, tołčić, нл. tłuc, tłuku, полаб. tauct, болг. [тлъ́ча], м. толче, толчи, схв. ту́ћи (ту́че̄м), слн. tólči, стсл. тлъкѫ, тлъшти, тлѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́товкти
«видавити»
затовка́чити
«затовкти салом (борщ)»
на́товк
«товчена рана»
підто́вкачка
«той, що штовхає»
потовка́ч
«товкач»
потовку́чий
«метушливий»
сто́вквище
«місце, витолочене худобою»
сто́вклиско
«тс.»
стовко́вище
«тс.; місце гуляння (дітей) Нед»
товк
(уживається як присудок в значенні «товкти»)
товка́льня
«пристрій для товчення дубової кори (у чинбарів)»
товка́н
«картопля, змішана з кукурудзяним борошном»
товканець
«ростбіф»
товкани́ця
«картопляне пюре»
товка́ти
«бити, стучати, штовхати»
товка́ч
товка́чка
«товкач; [ковганка Чаб]»
товке́ня
«страва з товченої картоплі»
товки́ць
«товк»
(виг.)
товкіт
«стук»
товкітня́
«штовханина»
товкотне́ча
товкотня́
«тс.»
товку́н
«страва з овочів; тютюн домашнього виробу Л; людина, що вовтузиться, метушиться О»
товку́чка
«товчок; [макогін Чаб]»
товку́ша
«інструмент, яким накладається фарба на матрицю візерунка»
товку́щий
«такий, що постійно клопочеться»
товч
«дерть; те, що потовчено; [висівки Л]»
то́вча
«штовханина»
товча́нка
«картопляне пюре»
товче́ний
товче́ник
«страва з подрібненого м’яса; стусан»
товче́нка
«страва із суміші товчених бобів, квасолі та картоплі; [засмажка зі здору Л]»
товчи́
«товкти»
товчи́ба
«терниця»
товчі́й
«чоловік, що товче в ступі»
товчі́ння
товчія́
«штовханина; [товкальня]»
товчі́я
«тс.»
то́вчка
«ступа Нед; посудина для солі ВеУг; товкач з цвяхами на головці О»
товчо́к
«товкучка; [стусан]»
товчо́нка
«картопляне пюре»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| таўкці́ | білоруська |
| таўчы́ | білоруська |
| тлъ́ча | болгарська |
| tołс | верхньолужицька |
| tołku | верхньолужицька |
| towku | верхньолужицька |
| tołčić | верхньолужицька |
| тълчи «бити, товкти» (толочи) | давньоруська |
| толочи | давньоруська |
| telkti «скликати толоку» | литовська |
| talkà «толока» | литовська |
| толче | македонська |
| толчи | македонська |
| tłuc | нижньолужицька |
| tłuku | нижньолужицька |
| tauct | полабська |
| tłuc | польська |
| *t<SUP>ъ</SUP>l̥kti «бити, товкти» | праслов’янська |
| t<SUP>ь</SUP>l̥kti | праслов’янська |
| telkti | праслов’янська |
| tolkti | праслов’янська |
| толо́чь | російська |
| толкти́ | російська |
| толка́ть | російська |
| толчи́ | російська |
| ту́ћи (ту́че̄м) | сербохорватська |
| ту́че̄м | сербохорватська |
| tlˊct' | словацька |
| tlču | словацька |
| tólči | словенська |
| тлъкѫ | старослов’янська |
| тлъшти | старослов’янська |
| тлѣшти | старослов’янська |
| tlouci | чеська |
| tlúci (ст.) | чеська |
ко́вта́ч «дятел зелений, Picus (viridis L.); дятел великий, строкатий дятел, Dryobates major L. Шарл, ВеУг, ВеНЗн, ДзАтл II; повзик, Sitta europaea L. Ж» (орн.)
назви, пов’язані з [ко́вта́ти] «бити, стукати» і зумовлені тим, що дятел стукає дзьобом по дереву, здобуваючи собі поживу або видовбуючи дупло для гнізда (Воїнств.–Кіст. 214, 219; Птицы СССР 379–380, 383–384);
пор. інші, подібні з семантичного погляду назви цього птаха: [товкач, потовкач, довбало, довбар, подовбидерево, клюйдерево, дзюбдерево, дзюбодерево, дзьо́бавка, дзьоба́к] тощо;
перенесення цієї назви на повзика викликане тим, що він часто моститься в старих гніздах дятлів (Птицы СССР 526–527);
менш переконливе пояснення назви дятла як результату метатези в слові товкач, зближеному вторинно з ковта́ти (Булаховський Вибр. пр. III 236);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ковтаниць
ковтани́ця
«дятел»
ковтанка
поко́втач
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́вта́ти «бити, стукати» | ? |
| інші | ? |
| товкач | ? |
| потовкач | ? |
| довбало | ? |
| довбар | ? |
| подовбидерево | ? |
| клюйдерево | ? |
| дзюбдерево | ? |
| дзюбодерево | ? |
| дзьо́бавка | ? |
| дзьоба́к | ? |
| товкач | ? |
| ковта́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України