ТОВКАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ

товка́ч «дятел, Picus L. ВеНЗн; повзик, Sitta europea» (орн.)

похідне утворення від товкти́ в значенні «бити, стукати»;
пор. інші назви повзика: довбанка, долобавка, ковальчук (Шарл);
Фонетичні та словотвірні варіанти

потовкач «дятел»
товчак «повзик»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
товкти́ «бити, стукати» українська
долобавка українська
ковальчук українська
довбанка українська

товкма́ч «картопляник» (кул.)

результат контамінації слів товка́ч (пор. [товкачі́] «товченики», назва страви), товкти́ і [токма́чити] «утоптувати; бити; притискати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

втовкма́чити
затовкма́чити «забити, запхати»
натовкма́чити «набити, напхати»
притовкма́чити «притовкти»
товкма́сити «м’яти, топтати, товкти; бити»
товкма́чити «заштовхувати; бити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
товка́ч (пор. [товкачі́] «товченики», назва страви) українська
товкти́ «утоптувати; бити; притискати» українська
токма́чити українська

товкти́

споріднене з лит. telkti «скликати толоку», talkà «толока»;
псл. *tъl̥kti/tьl̥kti/telkti/tolkti «бити, товкти»;
р. толо́чь, толкти́, толка́ть, толчи́, бр. таўкці́, таўчы́, др. тълчи (толочи) «бити, товкти», п. tłuc, ч. tlouci, ст. tlúci, слц. tlˊct’, tlču, вл. tołс, tołku, towku, tołčić, нл. tłuc, tłuku, полаб. tauct, болг. [тлъ́ча], м. толче, толчи, схв. ту́ћи (ту́че̄м), слн. tólči, стсл. тлъкѫ, тлъшти, тлѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́товкти «видавити»
затовка́чити «затовкти салом (борщ)»
на́товк «товчена рана»
підто́вкачка «той, що штовхає»
потовка́ч «товкач»
потовку́чий «метушливий»
сто́вквище «місце, витолочене худобою»
сто́вклиско «тс.»
стовко́вище «тс.; місце гуляння (дітей) Нед»
товк (уживається як присудок в значенні «товкти»)
товка́льня «пристрій для товчення дубової кори (у чинбарів)»
товка́н «картопля, змішана з кукурудзяним борошном»
товканець «ростбіф»
товкани́ця «картопляне пюре»
товка́ти «бити, стучати, штовхати»
товка́ч
товка́чка «товкач; [ковганка Чаб]»
товке́ня «страва з товченої картоплі»
товки́ць «товк» (виг.)
товкіт «стук»
товкітня́ «штовханина»
товкотне́ча
товкотня́ «тс.»
товку́н «страва з овочів; тютюн домашнього виробу Л; людина, що вовтузиться, метушиться О»
товку́чка «товчок; [макогін Чаб]»
товку́ша «інструмент, яким накладається фарба на матрицю візерунка»
товку́щий «такий, що постійно клопочеться»
товч «дерть; те, що потовчено; [висівки Л]»
то́вча «штовханина»
товча́нка «картопляне пюре»
товче́ний
товче́ник «страва з подрібненого м’яса; стусан»
товче́нка «страва із суміші товчених бобів, квасолі та картоплі; [засмажка зі здору Л]»
товчи́ «товкти»
товчи́ба «терниця»
товчі́й «чоловік, що товче в ступі»
товчі́ння
товчія́ «штовханина; [товкальня]»
товчі́я «тс.»
то́вчка «ступа Нед; посудина для солі ВеУг; товкач з цвяхами на головці О»
товчо́к «товкучка; [стусан]»
товчо́нка «картопляне пюре»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
таўкці́ білоруська
таўчы́ білоруська
тлъ́ча болгарська
tołс верхньолужицька
tołku верхньолужицька
towku верхньолужицька
tołčić верхньолужицька
тълчи «бити, товкти» (толочи) давньоруська
толочи давньоруська
telkti «скликати толоку» литовська
talkà «толока» литовська
толче македонська
толчи македонська
tłuc нижньолужицька
tłuku нижньолужицька
tauct полабська
tłuc польська
*t<SUP>ъ</SUP>l̥kti «бити, товкти» праслов’янська
t<SUP>ь</SUP>l̥kti праслов’янська
telkti праслов’янська
tolkti праслов’янська
толо́чь російська
толкти́ російська
толка́ть російська
толчи́ російська
ту́ћи (ту́че̄м) сербохорватська
ту́че̄м сербохорватська
tlˊct' словацька
tlču словацька
tólči словенська
тлъкѫ старослов’янська
тлъшти старослов’янська
тлѣшти старослов’янська
tlouci чеська
tlúci (ст.) чеська

ко́вта́ч «дятел зелений, Picus (viridis L.); дятел великий, строкатий дятел, Dryobates major L. Шарл, ВеУг, ВеНЗн, ДзАтл II; повзик, Sitta europaea L. Ж» (орн.)

назви, пов’язані з [ко́вта́ти] «бити, стукати» і зумовлені тим, що дятел стукає дзьобом по дереву, здобуваючи собі поживу або видовбуючи дупло для гнізда (Воїнств.–Кіст. 214, 219; Птицы СССР 379–380, 383–384);
пор. інші, подібні з семантичного погляду назви цього птаха: [товкач, потовкач, довбало, довбар, подовбидерево, клюйдерево, дзюбдерево, дзюбодерево, дзьо́бавка, дзьоба́к] тощо;
перенесення цієї назви на повзика викликане тим, що він часто моститься в старих гніздах дятлів (Птицы СССР 526–527);
менш переконливе пояснення назви дятла як результату метатези в слові товкач, зближеному вторинно з ковта́ти (Булаховський Вибр. пр. III 236);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ковтаниць
ковтани́ця «дятел»
ковтанка
поко́втач «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́вта́ти «бити, стукати» ?
інші ?
товкач ?
потовкач ?
довбало ?
довбар ?
подовбидерево ?
клюйдерево ?
дзюбдерево ?
дзюбодерево ?
дзьо́бавка ?
дзьоба́к ?
товкач ?
ковта́ти ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України