ГОРІ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

розбіжності в вокалізмі вказують на те, що первісно слово було нетематичне з основою на приголосний (Trautmann 78; Meillet BSL 25, 144; Machek ESJČ 176; Pokorny 477 – 478);

псл. gora;

споріднене з прус. garian «дерево», лит. nùgara «хребет», giriá «ліс», [gìre], лтс. dziŗa «тс.», дінд. giríḥ «гора», ав. gairi-, сперс. gar, gīr «тс.», можливо, також гр. гомер. βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»), гр. ат. βορέᾱς, ßoppãς «тс.», алб. gur «камінь»;

первісне значення «гора»;

значення «ліс» розвинулося пізніше через «ліс на горі»;

р. гора́, бр. гара́, др. гора, п. góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]», ч. hora «гора», hůra «горище; [ropa]», ст. hóra «гора; горище», слц. hora «ліс; гора», вл. hora «гора», нл. gora, полаб. dʼöră, болг. гора́ «ліс; (заст.) гора», м. гора «ліс», схв. гòра, гȍра «гора; ліс», слн. góra, стсл. гора;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гі́рʼя «гори» (зб.)

гірни́й

гірни́к

гірни́цтво

гірни́ця «каменоломня»

гірни́чий

гірню́к «гірник»

гі́рня «камʼяне урвище; каменоломня»

гірня́к

гірськи́й

гіряни́н «гірник, верховинець»

гора́й «мешканець гір»

го́рець

гори́стий

гори́ще

го́рі «угору»

горі́ський «горішній»

горішка́ «угору» (присл.)

горі́шній

горішня́к «північний вітер; вітер з горішньої частини Дністра Дз, Mo»

горішня́нин «той, хто мешкає у горішньому кінці села; горянин»

горі́щ «вище»«тс.» (присл.)

горі́ща «горище»

го́рниця «поле, що йде під гору»

го́роватий

горови́й

горови́тий

горува́ти «підноситися вгору; брати верх над ким-небудь»

горю́н «мешканець високого правого берега Сейма»

горя́к «удар мʼячем при грі в гілки (різновид гри в мʼяч)»

горя́нець «мешканець гір»

го́ряний

горя́нин

горяни́ця «гора»

дʼго́рі «угору»

догі́рний «такий, що підіймається»

догори́ (присл.)

загі́рʼя

загі́рний

заго́ра

загоря́нин

згі́рʼя

згі́рний «нагірний»

згі́рок

згори́ «зверху; завчасу, заздалегідь»

зго́ристий «стрімкий, спадистий»

згорка́ «згори»

нагі́рʼя

нагі́рний

на́горок «пагорок»

наго́ру (присл.)

наго́ряний «нагірний»

па́гірок

па́гористий

па́горок

пере́горок «пагорок»

передгі́рʼя

передгі́рний

підгі́р «підгірʼя»

підгі́рʼя

підгі́рний

підгі́рок «схил гори»

підгі́рський

підго́рочка «невелике підвищення біля підніжжя гори»

при́гі́р

при́гірок

при́го́рок

сугірʼя

су́горок

угорі́ (присл.)

уго́ру (присл.)

узгір

узгі́рʼя

узгірок

узгорок

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
gairi-	авестійська
gur «камінь»	албанська
гара́	білоруська
гора́ «ліс; (заст.) гора»	болгарська
hora «гора»	верхньолужицька
βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»)	гомерівське
βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»)	грецька
βορέᾱς	грецька
giríḥ «гора»	давньоіндійська
гора	давньоруська
dziŗa «тс.»	латиська
nùgara «хребет»	литовська
гора «ліс»	македонська
gora	нижньолужицька
dʼöră	полабська
góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]»	польська
gora	праслов’янська
garian «дерево»	прусська
гора́	російська
гòра	сербохорватська
gar	середньоперська
hora «ліс; гора»	словацька
góra	словенська
гора	старослов’янська
гȍра «гора; ліс»	українська
hora «гора»«горище; [ropa]»	чеська
hůra «гора»«горище; [ropa]»	чеська
giriá «ліс»	?
gìre	?
gīr «тс.»	?
βορέᾱς	?
ßoppãς «тс.»	?
значення «гора»	?
значення «ліс»	?
через «ліс на горі»	?
hóra «гора; горище»	?

гори́ніж «догори ногами»

результат видозміни давнішого *горініж (пор. горі́ли́ць), складного прислівника, утвореного з прислівника [го́рі] «догори, вверх» і основи іменника нога́ в формі давніх невідмінюваних прикметників (пізніших прислівників) на -ь, належних до ĭ-ocнов (пор. аналогічне стсл. свободь «вільний (вільно)» і под.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
горініж (пор. горі́ли́ць)	?
го́рі «догори, вверх»	?
нога́ (пізніших прислівників)	?

горі́здра «чванько, пихатий»

складне утворення з прислівника [го́рі] «вгору, вверх» і основи дієслова здрі́ти «дивитися», яке до складного слова – в разі давності його утворення – могло ввійти в формі активного дієприкметника чол. р. однини *зьря (‹*zьrę) «той, що дивиться» («зрячий»);

у разі пізнішого походження складне слово могло бути створене за існуючими словотворчими моделями аналогічного типу, де точне граматичне значення другого компонента вже не усвідомлювалось;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
го́рі «вгору, вверх»	?
здрі́ти «дивитися»	?
зьря (‹zьrę)	?
зрячий «той, що дивиться»	?

горі́ли́ць

складний прислівник, утворений поєднанням прислівника го́рі, «вверх, угору» і основи іменника лице́ у прислівниковій (історично – прикметниковій) формі лиць, повʼязаній з поширеною в давній період групою невідмінюваних прикметників на -ь (ĭ-основ);

Фонетичні та словотвірні варіанти

горіли́цею

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
го́рі	?
лице́ (історично -- прикметниковій)	?
ь (ĭ-основ)	?

гір «парші навколо очей у річних і дворічних овець»

неясне;

го́ре

менш слушне порівняння з гот. kara «скарга, скорбота», яке зіставляється з ос. zarun «співати», zar «пісня», гр. γηρυς «голос», гр. дор. γαρυς «тс.», ірл. gāir «заклик, крик» (Горяев 75);

щодо розвитку значення пор. псл. *реčаlь «печаль» : pekǫ «печу», дінд. śṓkaḥ «полумʼя, жар; мука, смуток, горе»;

псл. *gor-je, повʼязане з gorěti «горіти»;

р. го́ре, бр. го́ра, др. горе, п. ст. gorze, ч. кн. поет. hoře, вл. һоrјо, нл. gorje, болг. го́рест (відр. го́ресть), схв. гòра (гȍра) «епілепсія», слн. gorjé «горе, плач», стсл. горе «горе»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

горевни́ця «та, що приносить горе»

го́ресний

горе́цтво «горе, журба»

горьо́ваний

горьови́й

горювалий «той, що зазнав горя»

горюва́льник «той, що горює»

горюва́ти

горю́ха «горопашна»

горю́шний «горопашний»

горя́ка «бідолаха»

загорю́йко

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
го́ра	білоруська
го́рест (відр. го́ресть)	болгарська
һоrјо	верхньолужицька
kara «скарга, скорбота»	готська
γηρυς «голос»	грецька
γαρυς «тс.»	грецька
śṓkaḥ «полумʼя, жар; мука, смуток, горе»	давньоіндійська
горе	давньоруська
γαρυς «тс.»	дорійський
gāir «заклик, крик»	ірландська
gorje	нижньолужицька
zarun «співати»	осетинська
gorze	польська
*реčаlь «печаль»	праслов’янська
*gor-je	праслов’янська
го́ре	російська
гòра «епілепсія» (гȍра)	сербохорватська
gorjé «горе, плач»	словенська
горе «горе»	старослов’янська
hoře	чеська
zar «пісня»	?
*реčаlь «печаль»	?
pekǫ «печу»	?
gorěti «горіти»	?
gorze	?
hoře	?
hoře	?

гірнець «куртинний дубняк»

не зовсім ясне;

болг. гору́н зіставляється з горя́ «горю; палю» або гора́ «ліс», а також із прус. garian «дерево»;

болг. гору́н «дуб, Quercus L.», схв. гòрун «вид дуба»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гору́н «горю; палю»	болгарська
горя́ «горю; палю»	болгарська
гору́н «дуб, Quercus L.»	болгарська
garian «дерево»	прусська
гòрун «вид дуба»	сербохорватська
гора́ «ліс»	?

гора́р «лісник у горах»

слц. horár «лісник» повʼязане з hora «ліс; гора»;

звуження значення в українській мові «лісник у горах» викликане впливом значення укр. гора́ (див.);

очевидно, запозичення з словацької мови;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
horár «лісник»	словацька
гора́	українська
hora «ліс; гора»	?
мові «лісник у горах»	?

горі́ти

псл. *gorěti, *gorjǫ, goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ);

споріднене з лит. gareti «палити; випаровуватись», лтс. garêtiês «вигоріти (про піч)», ірл. gorim, guirim «грію», гр. ϑέρομαι, «нагріваюсь», дінд. ghṛṇōti «світить, палає»;

іє. *g^uher- «гарячий, теплий»;

р. горе́ть, бр. гарэць, др. горѣти, п. gorzeć, goreć, ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. gorjeś, болг. горя́, м. гори, схв. гòрети, слн. goréti, стсл. горѣти;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гар

гаря́ч «особливий вид гарячого напою» (заст.)

гаря́чий

гарячи́ти

гарячі́ти

гаря́чка

гарячко́вий

гарячкови́тий

гарячкува́ти

гарячкува́тий

гаря́чли́вий

гаря́чник «той, що готує й продає гаряч» (заст.)

гарячно́та «спека, жара»

го́риво «полумʼя, що сильно горить; сила горіння» (-ево)] Ж

горі́лий

горли́вий «щирий»

горли́во «ретельно, віддано»

горюк «паливо»

горюч «тс.»

горю́че

горю́чий

го́ряч «жара, спека»

горя́чий

горя́чість «спека; гаряча голова»

горя́чка «гарячка»

зага́р

загорі́лий «палкий»

зга́рище

зга́рок

зга́рятина

зга́рячу

нага́р

недога́р

недога́рʼя

недо́гарок

о́гар «обпалений пеньок»

ога́рок

перега́р

по́гар «згарище»

погорі́лець

при́гар

при́гара «шкірка на твердій каші»

прига́ринок

прига́рки

уга́р

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гарэць	білоруська
горя́	болгарська
horić	верхньолужицька
ϑέρομαι	грецька
ghṛṇōti «світить, палає»	давньоіндійська
горѣти	давньоруська
*g «гарячий, теплий»	індоєвропейська
gorim	ірландська
garêtiês «вигоріти (про піч)»	латиська
gareti «палити; випаровуватись»	литовська
гори	македонська
gorjeś	нижньолужицька
gorzeć	польська
goreć	польська
*gorěti	праслов’янська
горе́ть	російська
гòрети	сербохорватська
horieť	словацька
goréti	словенська
горѣти	старослов’янська
hořeti	чеська
*gorjǫ	?
goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ)	?
guirim «грію»	?

го́рно «піч» (тех.)

той самий корінь з іншими ступенями вокалізму також у словах горі́ти, грі́ти, жар;

іє. *g^uhr-no-;

споріднене з лат. fornus «піч», дінд. ghṛṇáḥ «спека, жар», прус. goro «місце вогню»;

псл. *g^ъrnъ;

р. горн, [го́рон], бр. го́ран, др. гърнъ, п. garnek «горщик», ч. hrnec, слц. hrniec, вл. hornc, нл. gjarne, полаб. gornək, болг. гърне́, м. грне, грнец, схв. грне, грнац, слн. [gŕnec] «тс.», стсл. грънъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гор

го́рен

го́рень

го́ринь

горна́р «грубник, опалювач»

го́рне́ць «горщик»

горне́шник «ганчірка, якою беруть гарячий горщик з печі»

го́рник «піч, у якій випалюють горшки»

горни́ло

горнови́й

горня́

го́рон «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
го́ран	білоруська
гърне́	болгарська
hornc	верхньолужицька
ghṛṇáḥ «спека, жар»	давньоіндійська
гърнъ	давньоруська
*g	індоєвропейська
fornus «піч»	латинська
грне	македонська
gjarne	нижньолужицька
gornək	полабська
garnek «горщик»	польська
*g	праслов’янська
goro «місце вогню»	прусська
горн	російська
грне	сербохорватська
hrniec	словацька
gŕnec «тс.»	словенська
грънъ	старослов’янська
го́рон	українська
грнец	українська
грнац	українська
hrnec	чеська
горі́ти	?
грі́ти	?
жар	?

горої́житися «триматися зарозуміло, чванливо; підніматися, стовбурчитися»

складне утворення з основ іменника гора́ і дієслова [ї́житися] «гордо поводитися, величатися, пишатися»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гореї́жний

горі́жний «тс.»

горої́жний «той, хто гордо поводиться, гордо загрожує; готовий до бою»

горої́жник «хвалько»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гора́	?
ї́житися «гордо поводитися, величатися, пишатися»	?

горопа́ха

очевидно, давніше *горепа́ха, складне слово, першим компонентом якого був іменник го́ре, другим – основа дієслова [па́хати] «нюхати», похідного від пах «запах», в свою чергу, повʼязаного з па́хнути;

отже, первісне загальне значення слова – «той, хто нюхав горе (=зазнав лиха)»;

бр. гарапа́шнік;

Фонетичні та словотвірні варіанти

горопа́шити

горопа́шливий

горопа́шний

горопа́шник

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гарапа́шнік	білоруська
горепа́ха	?
го́ре	?
па́хати «нюхати»	?
пах «запах»	?
па́хнути	?

гурака́ «піднявши руки вгору» (ловити, напр., мʼяч)

суфіксальний прислівник, утворений від іменника гора́ за зразком прислівників типу голяка́, пішака́ і под;

форма гурака́ зам. сподіваної горака́ відбиває, очевидно, діалектну вимову ненаголошеного о як у;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гора́	?
голяка́	?
пішака́	?
гурака́	?
сподіваної	?

гурний «гордий»

п. górny «верхній, високий; (перен.) піднесений; (ст., діал.) гордий, чванливий, зарозумілий» є похідним від іменника góra «гора», спорідненого з укр. гора́ (див.);

очевидно, запозичення з польської мови;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
górny «верхній, високий; (перен.) піднесений; (ст., діал.) гордий, чванливий, зарозумілий»	польська
гора́	українська
góra «гора»	?

жерю́шник «гіркуша, Picris cardaminis» (бот.)

пор. п. gorycz «гіркуша», ч. horyč «тс.»;

назва зумовлена гірким смаком кореня гіркуші;

похідне утворення від жер- (‹žer- ‹*ger-), пов’язаного з гор- «горіти; бути пекучим, гірким»;

р. жеру́шник «Roripa Scop.», бр. жарушнік «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
жарушнік «тс.»	білоруська
gorycz «гіркуша»	польська
žer-	праслов’янська
*ger-	праслов’янська
жеру́шник «Roripa Scop.»	російська
жер (‹žer- ‹*ger-)	українська
гор «горіти; бути пекучим, гірким»	українська
horyč «тс.»	чеська
gorycz «гіркуша»	?

завго́рити «зашкодити; завдати горя, неприємностей»

зазнало семантичного впливу з боку іменника го́ре;

очевидно, префіксальне утворення від [уго́рити, вго́рити] «робити, чинити всупереч» Бі, похідного від [уго́ра, вго́ра] «перекір» Бі;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
го́ре	?
уго́рити «робити, чинити всупереч»	?
вго́рити «робити, чинити всупереч»	?
уго́ра «перекір»	?
вго́ра «перекір»	?

згора́ «зоря»

очевидно, результат контамінації слів зоря́ і згори́, гора́ (див.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
зоря́	?
згори́	?
гора́	?

него́ре «байдуже»

очевидно, результат злиття частки не з іменником го́ре (див.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

не́гаре «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
не	?
го́ре	?

розго́рити «роздобути з горем пополам»

похідне утворення від го́ре;

можливо, зазнало впливу з боку дієслова [гарува́ти] «працювати (без відпочинку)»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
го́ре	українська
гарува́ти «працювати (без відпочинку)»	українська

осія́нка «матка у бджіл»

пов’язане з народною назвою гори Сіон [Осіянська гора];

поширилось у заклинаннях на відвернення лиха від бджіл з проханням заступництва божественних сил з гори Сіон;

Фонетичні та словотвірні варіанти

осеянська «фантастична (гора)» (гора)] Ж

осія́нський «сіонський»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Осіянська	?
гора	?

уго́ра «перекір»«усупереч, наперекір» (у сполученні на уго́ру )

не виключений також зв’язок з п. ugorzyć (komu) «образити (когось), допекти (кому), докучити», яке зіставляється з gorze «горе; біда», укр. го́ре;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з гора́ (пор. узя́ти го́ру «перемогти, подолати», у тому числі і в переносному значенні);

Фонетичні та словотвірні варіанти

вго́ра «тс.»

вго́рити «тс.»

уго́рити «робити, чинити всупереч, наперекір»

уго́рний «упертий»

уго́рно «уперто, зухвало»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ugorzyć «образити (когось), допекти (кому), докучити» (komu)	польська
gorze «горе; біда»	польська
го́ре	українська
гора (пор. узя́ти го́ру «перемогти, подолати», у тому числі і в переносному значенні)	українська

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України