ARE — ЕТИМОЛОГІЯ
ар
запозичення з французької мови;
фр. are «сто квадратних метрів» (міра землі, введена декретом республіки в 1795 р.) походить з лат. ārea «вільне місце, двір», утвореного від дієслова ārеrе «висушувати», спорідненого з дінд. asaḥ «попіл, пил», вірм. azazem «висушую», гот. azgo «попіл» і, можливо, укр. озни́ця «отвір для диму в даху»;
р. бр. болг. м. ар, п. ч. вл. аr, слц. слн. ár, схв. ȃр;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ар | білоруська |
| ар | болгарська |
| аr | верхньолужицька |
| azazem «висушую» | вірменська |
| azgo «попіл» | готська |
| asaḥ «попіл, пил» | давньоіндійська |
| ārea «вільне місце, двір» | латинська |
| ар | македонська |
| аr | польська |
| ар | російська |
| ȃр | сербохорватська |
| ár | словацька |
| ár | словенська |
| озни́ця «отвір для диму в даху» | українська |
| are «сто квадратних метрів» (міра землі, введена декретом республіки в 1795 р.) | французька |
| аr | чеська |
| ārеrе «висушувати» | ? |
гекта́р
запозичено з французької мови, можливо, через посередництво російської;
фр. hektare було утворене в 1795 р. з основ hect(o), що походить від гр. ἑκατόν «сто», спорідненого з псл. sъto, укр. сто, і are «міра землі», яке виникло під впливом пізньолат. area «площа, поверхня, вільне місце», порівнюваного з двн. essa «вогнище, черінь», нвн. Esse «тс.» (‹*asiōn), а також дісл. arinn «підвищення, місце для вогнища, пічки», двн. erin «підлога, ґрунт»;
р. бр. гекта́р, п, ч. слц. вл. нл. hektar, болг. м. хе́ктар, схв. хȅктар, слн. hektár;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гекта́р | білоруська |
| хе́ктар | болгарська |
| hektar | верхньолужицька |
| ἑκατόν «сто» | грецька |
| essa «вогнище, черінь» | давньоверхньонімецька |
| erin «підлога, ґрунт» | давньоверхньонімецька |
| arinn «підвищення, місце для вогнища, пічки» | давньоісландська |
| хе́ктар | македонська |
| hektar | нижньолужицька |
| Esse «тс.» (‹*as$iōn) | нововерхньонімецька |
| area «площа, поверхня, вільне місце» | пізньолатинська |
| sъto | праслов’янська |
| з | російська |
| гекта́р | російська |
| хȅктар | сербохорватська |
| hektar | словацька |
| hektár | словенська |
| сто | українська |
| п | українська |
| hektare | французька |
| hektar | чеська |
| are «міра землі» | ? |
горі́х
псл. оrěхъ;
не зовсім ясне;
зіставляється з гр. ἄρυα (мн.) «різновид горіхів», алб. are «горіх», лит. ríešutas «горіх; горіх ліщиновий», ríešas, riešutỹs, (сх.) [ruošutỹs], лтс. riẽksts «тс.», прус. bucca-reisis «буковий жолудь»;
при цьому вважається, що балтійські мови втратили початкове а- кореня (Фасмер III 151 – 152; Skok II 562 – 563; Trautmann 241; Būga RR I 478; Specht 62, 143, 146; Fraenkel KZ 63, 192; Balticosl. I 17; Mühl. – Endz. III 544);
існує також думка (Трубачев Этимология 1968, 64 – 65) про те, що початкове о в словʼянських мовах, як і початкове v в полабській, є префіксом (nop. Mikkola IF 8, 302), приєднаним до основи дієслова řešiti «(розвʼязати», спорідненої з лит. rieš- у похідній назві ríešutas «горіх», rìšti «звʼязувати, розвʼязувати»; назва в такому разі мотивується тим, що ліщинові горіхи родять вʼязками, купками; г в українській мові вторинне; менш обґрунтоване припущення про доіндоєвропейське (субстратне) походження слова (Fraenkel Gnomon 22, 238; Schrader Reallexikon I 442; Machek ESJČ 418), як і мотивування звʼязку слова з дієсловом řešiti «звільняти, відділяти» тим, що горіх легко зривається (Ильинский ИОРЯС 20/4, 153);
р. оре́х, бр. арэ́х, др. орѣхъ, п. orzech, ч. ořech, слц. orech, вл. нл. worjech, полаб. vrexai «горіхи», болг. оре́х, м. opeв, схв. òрах «волоський горіх (дерево й плід)», слн. óreh, р.-цсл. орѣχъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ворі́х
ворі́ши
«горішина»
горіхови́ння
«верхня, мʼяка шкаралупа волоських горіхів»
горі́шина
горі́шник
орі́х
орі́хове
«податок горіхами»
орі́шення
«горіхові дерева»
(зб.)
орі́шина
«горіхове дерево»
орі́шник
«кущі ліщини»
орі́шниця
«вовчок ліщинний, Myoxus muscardinus»
(зоол.)
орішо́чник
«шкаралуща горіха»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| are «горіх» | албанська |
| арэ́х | білоруська |
| оре́х | болгарська |
| worjech | верхньолужицька |
| ἄρυα «різновид горіхів» (мн.) | грецька |
| орѣхъ | давньоруська |
| riẽksts «тс.» | латиська |
| ríešutas «горіх; горіх ліщиновий» | литовська |
| rieš- у похідній назві ríešutas «горіх» | литовська |
| opeв | македонська |
| worjech | нижньолужицька |
| vrexai «горіхи» | полабська |
| orzech | польська |
| оrěхъ | праслов’янська |
| bucca-reisis «буковий жолудь» | прусська |
| оре́х | російська |
| орѣχъ | русько-церковнослов’янська |
| òрах «волоський горіх (дерево й плід)» | сербохорватська |
| orech | словацька |
| óreh | словенська |
| ořech | чеська |
| ríešas | ? |
| riešutỹs | ? |
| ruošutỹs | ? |
| а- | ? |
| řešiti «(розвʼязати» | ? |
| rìšti «звʼязувати, розвʼязувати» | ? |
| řešiti «звільняти, відділяти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України