ПАМ'ЯТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
па́м'ять
іє. *men-ti-, *mn̥-ti- «розум, думка»;
споріднене з лит. [mintìs] «загадка», atmintìs «пам’ять», ст. mintìs «думка, ідея», лат. mēns, род. в. mеntіs «розум, здоровий глузд», гот. gamunds «пам’ять», двн. gimunt «тс.», ав. maiti- «думка», дінд. mаtíḥ (mátіḥ) «думка, погляд, намір»;
псл. pamętь ‹ *pamьn̥tь «пам’ять», пов’язане чергуванням голосних із mьněti «думати»;
р. па́мять «пам’ять», бр. па́мяць, др. память «тс.; спогад, повість, запис, грамота; заупокійна служба», п. pamięć «пам’ять», ч. pamět, слц. pamät’, болг. м. па́мет «тс.», схв. па̏мēт «розум», слн. pámet «пам’ять, розум», стсл. памѧть «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпа́м'ятний
безпа́м'ятство
безпа́м'яття
«тс.»
безпа́м'ять
«безпам’ятство»
безпа́м'ятько
«людина, що має погану пам’ять»
впа́м'ятку
«пам’ятається, не забувається»
запам'ята́ти
запа́м'яток
«пам’ятник»
запам'я́ть
«на пам’ять, на згадку»
напа́м'ять
невпа́м'ятку́
«не пам’ятається, не пригадується»
непа́м'ять
обезпам'я́тіти
«втратити пам’ять»
опам'ята́ти
«вивести кого-небудь із стану непритомності, забуття»
опам'ята́тися
опам'ятува́ти
«тс.»
пам'ята́ти
па́м'ятка
пам'ятки́й
«пам’ятливий»
пам'ятко́вий
пам'ятли́вий
па́м'ятний
па́м'ятник
па́м'ятниця
«побиття на спомин»
па́м'яток
пам'ятува́ти
«пам’ятати»
пам'яту́нок
«видимий знак»
пам'яту́х
«очевидець; той, хто пам’ятає про щось»
пам'яту́щий
«який має добру пам’ять»
па́мка
«пам’ять»
па́мок
«тс.»
пропа́м'ятний
«пам’ятний»
пропа́м'ятни́к
«альбом і твір, присвячений пам’яті кого-небудь»
спам'ята́ти
«пам’ятати, заспокоїти»
спам'я́тувати
«тс.»
спамнята́ти(ся)
«привести (прийти) до розуму, стримати(ся); заспокоїти(ся)»
упа́м'ятку́
«пам’ятається, не забувається»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maiti- «думка» | авестійська |
| па́мяць | білоруська |
| па́мет «тс.» | болгарська |
| gamunds «пам’ять» | готська |
| gimunt «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mаtíḥ «думка, погляд, намір» (mátіḥ) | давньоіндійська |
| память «тс.; спогад, повість, запис, грамота; заупокійна служба» | давньоруська |
| *mn̥-ti- «розум, думка» | індоєвропейська |
| *mn̥-ti- | індоєвропейська |
| mēns | латинська |
| mintìs «загадка» | литовська |
| atmintìs «пам’ять» | литовська |
| mintìs «думка, ідея» | литовська |
| па́мет «тс.» | македонська |
| pamięć «пам’ять» | польська |
| pamętь «пам’ять» | праслов’янська |
| па́мять «пам’ять» | російська |
| па̏мēт «розум» | сербохорватська |
| pamät' | словацька |
| pámet «пам’ять, розум» | словенська |
| памѧть «тс.» | старослов’янська |
| pamět | чеська |
Євме́н
через церковнослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. Εὐμενης, Εὐμενής зводиться до прикметника εὐμενής «прихильний, доброзичливий, привітний», що походить від дієслова εὐμένεω «бути прихильним, милостивим»,утвореного з прикметника ἐύς (εὐ-) «добрий» і іменника μένος «дух; мужність; сила; думка», спорідненого з дінд. mánah, ав. manah«дух, воля, прагнення» (пор. дінд. su- mánaḥ «дружній, прихильний», власне ім’я дперс. Haxā-maniš «тс.»), а також з лат. mēns, -tis «розум», дінд. ma-tí«тс.», лит. mẽnas «розуміння, мистецтво», псл. *paьṇtb, укр. па́м’ять;
р. Евмена́й, Евме́н, бр.Яўме́н, Яўме́ній, болг. Евме́ний, стсл. Єумєнии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Вемі́н
Войме́н
Еѵме́ній
(1627)
Євко́
Йовме́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| manah «дух, воля, прагнення» (пор. дінд. su- mánaḥ «дружній, прихильний», власне ім’я дперс. Haxā-maniš «тс.») | авестійська |
| Евме́ний | болгарська |
| Εὐμενης | грецька |
| mánah | давньоіндійська |
| ma-tí «тс.» | давньоіндійська |
| mēns | латинська |
| mẽnas «розуміння, мистецтво» | литовська |
| *pa | праслов’янська |
| Евмена́й | російська |
| Єумєнии | старослов’янська |
| па́м'ять | українська |
| Евме́н | українська |
| бр | українська |
| Яўме́ній | українська |
| εὐμενής «прихильний, доброзичливий, привітний» | ? |
| εὐμένεω «бути прихильним, милостивим» | ? |
| μένος «дух; мужність; сила; думка» | ? |
| -tis «розум» | ? |
ремінісце́нція «невиразний спогад; відгомін у творі мотивів іншого автора»
нлат. reminiscentia «спогад» походить від лат. reminīscor «пригадувати, обдумувати», утвореного з префікса re- і основи дієслова memini «я запам’ятав», спорідненого з гр. μέμονα «тс.», лит. minė́ti «згадувати; пам’ятати», псл. mьněti «думати, вважати», pomьniti «пам’ятати», укр. па́м’ять, [мни́ти];
запозичення з новолатинської мови;
р. болг. реминисце́нция, бр. рэмінісцэ́нцыя, п. reminiscencja, ч. reminiscencе, слц. reminiscencіa, вл. reminiscenca, м. реминисценциjа, схв. реминисцѐнциjа, слн. reminiscénca;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэмінісцэ́нцыя | білоруська |
| реминисце́нция | болгарська |
| reminiscenca | верхньолужицька |
| μέμονα «тс.» | грецька |
| reminīscor «пригадувати, обдумувати» | латинська |
| memini «я запам’ятав» | латинська |
| minėˊti «згадувати; пам’ятати» | литовська |
| реминисценциjа | македонська |
| reminiscentia «спогад» | новолатинська |
| reminiscencja | польська |
| mьněti «думати, вважати» | праслов’янська |
| pomьniti «пам’ятати» | праслов’янська |
| реминисце́нция | російська |
| реминисцѐнциjа | сербохорватська |
| reminiscencіa | словацька |
| reminiscénca | словенська |
| па́м'ять | українська |
| мни́ти | українська |
| reminiscencе | чеська |
мандари́н «китайський державний урядовець»
через посередництво французької або німецької мови (фр. mandarin, н. Mandarín) запозичено з португальської;
порт. mandarim походить від гінді mantri «радник», що зводитьєя до дінд. mantrín- «тс.», пов’язаного з mántraḥ «нарада; порада», утвореним від mantra «(по)рада», спорідненого з псл. *mьněti «думати», укр. мни́мий, па́м’ять;
р. болг. м. мандари́н, бр. мандары́н, п. mandaryn, ч. слц. слн. mandarín, схв. мандàрӣн;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мандары́н | білоруська |
| мандари́н | болгарська |
| mantrín- «тс.» | давньоіндійська |
| мандари́н | македонська |
| mandaryn | польська |
| mandarim походить від гінді mantri «радник» | португальська |
| *mьněti «думати» | праслов’янська |
| мандари́н | російська |
| мандàрӣн | сербохорватська |
| mandarín | словацька |
| mandarín | словенська |
| мни́мий | українська |
| mandarín | чеська |
| mántraḥ «нарада; порада» | ? |
| mantra «(по)рада» | ? |
| па́м'ять | ? |
мі́нти «розум, клепка»
молд. ми́нте «розум», рум. mínte «тс.» походять від лат. mens (род. в. mentis) «розум, мислення», спорідненого з дінд. matíḥ «смисл, значення, думка», лит. mintis «думка», псл. pamętь, укр. па́м’ять;
запозичення із східнороманських мов;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| matíḥ «смисл, значення, думка» | давньоіндійська |
| mens «розум, мислення» (род. в. mentis) | латинська |
| mintis «думка» | литовська |
| ми́нте «розум» | молдавська |
| pamętь | праслов’янська |
| mínte «тс.» | румунська |
| па́м'ять | українська |
комента́р
запозичення з латинської мови;
лат. commentarium «записна книжка; записки; протокол; тлумачення» пов’язане з commentāri «ретельно продумувати, вивчати; викладати, писати; тлумачити» (звідки також, можливо, через польську мову, укр. коментува́ти), що є інтенсивним дієсловом до comminīscī «пригадувати; видумувати; винаходити», утвореного за допомогою префікса com- «з-» від дієслова meminī «пам’ятати, думати; згадувати», перфекта з подвоєнням кореня men-, представленого також у mens «розум; думка», спорідненому з псл. mьněti «думати», pamętь «пам’ять», укр. [мни́ти], па́м’ять;
р. коммента́рий, комментировать, бр. каментарый, каменці́раваць, п. komentarz, komentować, ч. komentář, komentovati, слц. komentár, komentovat’, вл. komentar, komentować, болг. м. комента́р, коменти́рам, схв. комèнтāр, коментàрисати, слн. komentár, komentírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комента́рій
комента́тор
коментува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каментарый | білоруська |
| комента́р | болгарська |
| komentar | верхньолужицька |
| komentować | верхньолужицька |
| commentarium «записна книжка; записки; протокол; тлумачення» | латинська |
| комента́р | македонська |
| komentarz | польська |
| komentować | польська |
| mьněti «думати» | праслов’янська |
| коммента́рий | російська |
| комèнтāр | сербохорватська |
| komentár | словацька |
| komentovat' | словацька |
| komentár | словенська |
| komentírati | словенська |
| мни́ти | українська |
| комментировать | українська |
| каменці́раваць | українська |
| коменти́рам | українська |
| коментàрисати | українська |
| komentář | чеська |
| komentovati | чеська |
| commentāri «ретельно продумувати, вивчати; викладати, писати; тлумачити» (звідки також, можливо, через польську мову, укр. коментува́ти) | ? |
| comminīscī «пригадувати; видумувати; винаходити» | ? |
| com- «з-» | ? |
| meminī «пам’ятати, думати; згадувати» | ? |
| men- | ? |
| mens «розум; думка» | ? |
| pamętь «пам’ять» | ? |
| па́м'ять | ? |
хірома́нт «особа, що займається хіромантією»
запозичення із середньовічної латини;
слат. chiromantia утворене з основ грецьких іменників χείρ «рука», спорідненого з тох. А tsar, тох. В ṣar, хет. keššar-, kiššar-, вірм. jeṙn (первинний зн. в., мн. jerk‘), алб. dorë, і μαντείᾱ «пророцтво, ворожіння, провидіння», спорідненого з псл. pamętü, укр. па́м’ять;
р. болг. хирома́нт, бр. хірама́нт, п. chiromanta, ч. слц. chiromant, вл. chiromantija, схв. хиро̀мант;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хірома́нтія
«ворожіння по лініях на долонях рук та провіщання на цій основі майбутньої долі людини»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dorë | албанська |
| хірама́нт | білоруська |
| хирома́нт | болгарська |
| chiromantija | верхньолужицька |
| jeṙn (первинний зн. в., мн. jerk‘) | вірменська |
| chiromanta | польська |
| pamętü | праслов’янська |
| хирома́нт | російська |
| хиро̀мант | сербохорватська |
| chiromantia «рука» | середньолатинська |
| chiromant | словацька |
| па́м'ять | українська |
| keššar- | хетська |
| chiromant | чеська |
| А tsar | ? |
| ṣar | ? |
| kiššar- | ? |
| μαντείᾱ «пророцтво, ворожіння, провидіння» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України