ЧЕСТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
честь «шана, повага; гідність»
псл. čьstь;
пов’язане з псл. čьsti, čisti (čьtǫ) «читати; лічити, рахувати; шанувати», укр. чита́ти, стсл. чисти «тс.»;
споріднене з лтс. šķist (šķìеtu) «мислити», дінд. cítti- «мислення, намір», ав. čisti- «мислення, розуміння», а також з дінд. cḗtatі «спостерігає, помічає, думає»;
іє. *ku̯itti-;
р. честь «честь», бр. чэсць, др. чьсть, п. сześć, ч. čest, слц. čest’, вл. česć, нл. cesć, болг. м. чест, схв. ча̑ст, слн. část, стсл. чьсть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безче́сний
безче́стити
безче́стя
за́чесно
«шанобливо»
збезче́стити
знечести́ти
нечести́вець
нечести́вий
не́честь
нече́стя
обезче́стити
перечестува́ти
«по черзі виголосити тост»
поче́сна
«пам’ятна записка»
поче́сне
«частування»
поче́сний
поче́стка
«частування»
по́честь
«шана»
поче́стя
«побожність»
поче́ськи
«як слід»
поче́ський
«почесний»
че́сний
че́сник
«виночерпець»
че́сниця
«чесна людина»
чесно́та́
чеснотли́вий
чесня́к
«чесна людина»
чествува́ти
«шанувати; частувати»
че́стев
«по-доброму, чесно»
че́стен
че́стень
«пам’ятник, монумент»
чести́вець
«порядна людина»
чести́вий
«чесний, моральний»
чести́вно
«чесно; шанобливо»
чести́тель
«шанувальник»
чести́ти
че́стію
честува́ти
«вшановувати»
честь
че́стю
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čisti- «мислення, розуміння» | авестійська |
| чэсць | білоруська |
| чест | болгарська |
| česć | верхньолужицька |
| cítti- «мислення, намір» | давньоіндійська |
| cḗtatі «спостерігає, помічає, думає» | давньоіндійська |
| чьсть | давньоруська |
| *ku̯itti- | індоєвропейська |
| šķist «мислити» (šķìеtu) | латиська |
| чест | македонська |
| cesć | нижньолужицька |
| сześć | польська |
| čьstь | праслов’янська |
| čьsti | праслов’янська |
| честь «честь» | російська |
| ст | сербохорватська |
| čest' | словацька |
| část | словенська |
| чисти «тс.» | старослов’янська |
| чьсть | старослов’янська |
| чита́ти | українська |
| čest | чеська |
поче́сна «пам’ятка»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. [poczęsna] «частування», [poczęsne] «тс.» походять від ст. poczęstny «добросердний», що виникло з ст. poczestny «тс.» (під впливом część «частина»), утвореного за допомогою префікса ро- «по-» від cześć «честь», якому відповідає укр. честь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поче́сне
«частування, пригощання»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| poczęsna «частування» | польська |
| poczęsne «тс.» | польська |
| ро- «по-» | польська |
| cześć «честь» | польська |
| честь | українська |
уцти́вий «чесний, сумлінний, добросовісний»
ч. uctivý «ввічливий, чемний», слц. úctivý «тс.» походять від ч. uctíti «вшанувати», слц. uctit’ «тс.», що є префіксальними утвореннями від ч. ctíti «шанувати, поважати», слц. ctit’ «тс.», з якими споріднене укр. честь;
запозичення з чеської або словацької мови;
р. учти́вый, п. uczciwy, [ućciwy, uściwy], болг. учти́в, схв. у̀чтивӣ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
усьці́вей
«чесний»
уцти́вець
«порядна людина»
уцтивый
(ХVI ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| учти́в | болгарська |
| uczciwy | польська |
| ućciwy | польська |
| uściwy | польська |
| учти́вый | російська |
| у̀чтивӣ | сербохорватська |
| úctivý «тс.» | словацька |
| uctit' «тс.» | словацька |
| ctit' «тс.» | словацька |
| честь | українська |
| uctivý «ввічливий, чемний» | чеська |
| uctíti «вшанувати» | чеська |
| ctíti «шанувати, поважати» | чеська |
чита́ти «сприймати писемну мову по буквах; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадати зміст чогось; повчати СУМ; [рахувати, лічити Нед]»
псл. čitati, ітеративна форма до čisti «читати»;
споріднене з лтс. šķìetu, šķist «думати», а також (з морфологічними відмінностями) з лит. skaitaũ, skaitóti «лічити, рахувати; читати», дінд. cétati «дотримується, мислить, пізнає, розуміє», ав. čikiϑvā˚ «той, що розмірковує»;
іє. *kĭtō, *kei̯t-tei/skitō, skei̯t-tei;
р. чита́ть «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]», бр. чыта́ць, др. чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися», чьсти, чести «тс.», п. czytać «читати; [рахувати, лічити]», ч. čítatі «читати; рахувати», čisti «читати; шанувати», слц. čítat’ «читати; рахувати», вл. čitać «читати», нл. cytaś «тс.», болг. чета́ «читаю; викладаю», почи́там «шаную», м. чита «читає», схв. чѝтати «читати», слн. čítati «тс.», стсл. чисти «лічити; рахувати; читати; шанувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́читаний
«прочитаний; [зачитаний Г]»
ви́читати
ви́чити
«повчання»
ви́читка
вичи́тування
зачита́ти
зчита́ти
зчи́тка
зчи́тувач
зчи́тувачка
начи́таний
начита́ти
нече́тний
«нечіткий»
нечите́льний
«нечіткий, нерозбірливий»
одчи́тувати
«виявляти при читанні, вибирати»
пере́чит
«?»
перечо́т
«перелік Нед; (у виразі на перечо́т) у наявності Нед»
підчи́тувач
по́чет
почита́ти
почи́тувати
почти́вий
пошти́вий
чете́ць
«читач»
чита́бельний
чита́ка
«читець»
чита́лка
«читальний зал»
чита́льник
«читач; постійний відвідувач читальні»
чита́льня
чи́таний
чи́танка
«книга для читання; читання»
чита́ння
«читка; цикл доповідей, лекцій СУМ; [рахування Г]»
чита́тель
чита́тельство
«читаюча публіка, читаючий світ»
чита́цький
чита́ч
чите́льник
«читець, читач»
чите́ць
«декламатор; [читач Г]»
чите́цький
читка
чи́тки́й
«чіткий, розбірливий, зручний для читання»
читли́вий
читни́й
«тс.»
чтець
«тс.»
чти́тель
«шанувальник»
чти́ти
«шанувати, поважати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čikiϑvā˚ «той, що розмірковує» | авестійська |
| чыта́ць | білоруська |
| чета́ «читаю; викладаю» | болгарська |
| čitać «читати» | верхньолужицька |
| cétati «дотримується, мислить, пізнає, розуміє» | давньоіндійська |
| чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися» | давньоруська |
| *kĭtō | індоєвропейська |
| šķìetu | латиська |
| skaitaũ | литовська |
| чита «читає» | македонська |
| cytaś «тс.» | нижньолужицька |
| czytać «читати; [рахувати, лічити]» | польська |
| čitati | праслов’янська |
| чита́ть «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]» | російська |
| чѝтати «читати» | сербохорватська |
| čítat' «читати; рахувати» | словацька |
| čítati «тс.» | словенська |
| чисти «лічити; рахувати; читати; шанувати» | старослов’янська |
| чьсти | українська |
| чести «тс.» | українська |
| почи́там «шаную» | українська |
| čítatі «читати; рахувати»«читати; шанувати» | чеська |
| čisti «читати; рахувати»«читати; шанувати» | чеська |
| čisti «читати» | ? |
| šķist «думати» | ? |
| skaitóti «лічити, рахувати; читати» | ? |
| *kei̯t-tei/skitō | ? |
| skei̯t-tei | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України