ХОРУНЖИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хору́нжий «особа, що носила прапор або корогву війська; перший офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії; (ст.) особа, що входила до складу генеральної старшини, а також була охоронцем прапора»
запозичення з польської мови;
п. chorąży, ст. chorąże «хорунжий» є похідним утворенням від chorągiew «хоругов», що відповідає укр. хору́го́в;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хору́нжевий
хорунже́нків
хорунже́нко
«син хорунжого»
хорунжі́вна
«дочка хорунжого»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| chorąży | польська |
| хору́го́в | українська |
| chorąże «хорунжий» | ? |
| chorągiew «хоругов» | ? |
хору́го́в «прапор; прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) із зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу»
псл. *xorǫgy, род. в. *xorǫgъvе;
не зовсім ясне;
розглядалося як давнє запозичення з монгольських мов через тюркське посередництво (на що вказує початкове х-) (Фасмер–Трубачев IV 268–269; Machek ESJČ 278; Ramstedt 289; Sławski I 76; Brückner 182–183; Holub–Lyer 262; пор. також: Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 295; Корш Сб. Дринову 59; Mikkola Balt. u. Slav. 11–12; Bern. I 398 та ін.);
припускається запозичення з герм. *hrungō, пор. гот. hrugga «посох, палиця», свн. нвн. Runge «стойка, планка, перекладина», балк.-герм. *harihrunga (Ф. Браун у Соболевського AfSlPh 33, 481, ЖМНП 1911, май, 166; Uhlenbeck AfSlPh 15, 485; Jagić AfSlPh 5, 665; ЭССЯ 8, 81–82);
неприйнятні пов’язування з тюрк. chaj-ruk (Горяев 401), тур. kurjuk, kujruk «хвіст» (Mikl. EW 89);
українські форми з н типу хору́нжий є полонізмами (п. chorąży, chorągiew);
р. хору́гвь, бр. хару́гва, др. хоругы, хоругъвь, хорюгъвь, хоруговь, п. chorągiew, chorąży, ч. korouhev, слц. koruhva, вл. нл. chîrugoj, chîrgoj, болг. хору́гва, м. хоругва, схв. хо̀ругва, слн. karîgla, стсл. хорѫгва, хорѫгы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підхору́жий
підхору́нжий
хоро́гва́
хоругва́
хору́жая
хору́жий
хору́жити
«бути хорунжим»
хоружи́ха
хорунго́вий
хорунже́нко
хору́нжий
хорунжі́вна
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хару́гва | білоруська |
| хору́гва | болгарська |
| chîrugoj | верхньолужицька |
| chîrgoj | верхньолужицька |
| *hrungō | германські |
| hrugga «посох, палиця» | готська |
| хоругы | давньоруська |
| хоругва | македонська |
| chîrugoj | нижньолужицька |
| chîrgoj | нижньолужицька |
| Runge «стойка, планка, перекладина» | нововерхньонімецька |
| chorągiew | польська |
| chorąży | польська |
| *xorǫgy | праслов’янська |
| хору́гвь | російська |
| хо̀ругва | сербохорватська |
| Runge «стойка, планка, перекладина» | середньоверхньнімецька |
| koruhva | словацька |
| karîgla | словенська |
| хорѫгва | старослов’янська |
| kurjuk | турецька |
| chaj-ruk | тюркські |
| хоругъвь | українська |
| хорюгъвь | українська |
| хоруговь | українська |
| хорѫгы | українська |
| korouhev | чеська |
| *xorǫgъvе | ? |
| *xorǫgъvе | ? |
| hrugga «посох, палиця» | ? |
| *harihrunga | ? |
| kujruk «хвіст» | ? |
| хору́нжий (п. chorąży, chorągiew) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України