ТРИЧІ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, псл. *trejьtji, що утворилося поєднанням основи числівника tri- (*tre-) з іменною формою *jьtjь «хід» від дієслова jьti «йти» (Німчук Пр. XIII діал. н. 122–123; ЭССЯ 5, 193), подібно до того, як -šьdy у семантично тотожних dъvašьdy «двічі», trišьdy «тричі» пов’язується з дієприкметником šьdъ (від xoditi «ходити»);

р. [тро́ичи, три́дчи], бр. тро́йчы, [трэ́йчы];

похідне утворення від *осм(ь), давньої звукової форми числівника ві́сім, за зразком прислівників двічі, тричі;

пор. [осма́чка] «восьма частина» Пі;

українську форму запозичено з польської;

польська разом з її слов’янськими відповідниками зводиться до псл. *atje(i)/akt’e(i), перша частина якого пов’язана зі сполучником а, укр. а, решта слова становить собою суфіксальну частину, відбиту в укр. дві́чі, три́чі (Łoś Gr. р. II 57; Trypućko Słowiańske przysłоwki licz. typu stcsł. dvašdi, trišti 1947);

менш вірогідні інші пояснення слова: як складеного з *ōt (‹ псл. *a) і псл. čе (дінд. са, гр. τε, лат. que «i») (Мейе ОЯ 78; Фасмер І 99), як поєднання *at jed (*at a, *jed зн. в. одн. с. р. від *jo, укр. йо(го)) (Bern. I 34);

др. aци, aче, ачи «якщо; хоча», п. (ст., діал.) jacy «тільки, як, ніж, коли, раніш, але, хіба, ніби, якось», схв. (ст.) aće «якщо», цсл. аштє «якщо», стсл. аштє, (рідк.) аштє, ашти «якщо; чи»;

утворене від [чти́ри] «чотири» за допомогою суфікса -чи (літ. -чі) за аналогією до дві́чі «два рази», три́чі «три рази»;

форма [чти́ри] замість чоти́ри є, можливо, результатом впливу західнослов’янських мов, пор. укр. (зах.) [чти́ри], п. cztery, ст. cztyry, ч. čtyři, розм. čtyry, štyry, слц. štyria, štyri;