СІКТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сі́кти́
псл. *sěkti;
споріднене з лит. ст. įsekti «насікати, насікти», išsekti «висікти», лат. seco «обрізаю», ірл. ésgid «відрубує», двн. segansa «коса», sëga (saga) «пилка»;
іє. *sē˘k-, можливо, з давнішого *k῀s-ek-, похідного від кореня *k῀s-(*k῀es-), збереженого в укр. чеса́ти, коса́ та ін;
р. сечь, бр. сеч, сячы́, др. сѣчи, п. siec, ч. sekati, слц. sekat’, вл. sykać «жати», syc «косити», нл. sekaś, sec, полаб. sect «косити», болг. сека́, м. сече, схв. се̏ћи, сjе̏ћи, слн. sékati, стсл. сѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висі́канка
«биття»
ви́січка
відсі́к
відсі́ктися
«відбитися зброєю»
ві́дсіч
відсі́чка
за́сі́к
засі́ка
«штучна перешкода із зрубаних дерев; [засік]»
засіка́н
«рана на нозі у коня від засічки»
за́січ
«засіка»
засі́ча
засі́чє
«тс.»
за́сі́чка
«рана на нозі коня; засікання, зарубка»
засі́чний
«пов’язаний із засікою»
зсік
«яловичина з верхньої частини стегна»
на́дсі́чка
«надсічене місце»
насі́ка
«дрібно порізана вовна»
насіка́льник
(спец.)
насі́канець
«палка, оправлена гравієм»
насіч
«рана»
на́сі́чка
«надрізане, надсічене місце; візерунок, наковка, насікання; [оббиття дрібними цвяхами Ж]»
о́дсіч
осі́чка
пере́січ
«точка перетину»
пере́січа
«перетин»
пере́січка
«перегородка»
підсі́чка
підсі́чний
по́січ
«перелаз»
по́сі́ч
«вулиця в селі»
про́сік
просі́ка
сікавни́ця
«шатківниця»
сікални́ця
«тс.»
сікани́на
«січа; січене м’ясо»
сі́ка́нка
«січена капуста; шмагання, биття різками; страва із січених нирок Пі»
сіка́р
«той, хто січе, б’є різками»
сіка́рня
«дошка, на якій січуть м’ясо»
сікато́р
«шатківниця»
сіка́ч
«знаряддя для січення, рубання; дикий кабан»
сіка́чка
«знаряддя, яким січуть капусту»
сі́ктися
сіку́чий
січ
«січа; [викорчуваний ліс Нед]»
сі́ча
січе́ник
«страва з посіченого м’яса»
сі́чи
«сікти, косити, валити»
сі́чка
«січена солома; подрібнені крупи; намисто з коралових обрізків; [сікач О]»
січкавни́ця
«шатківниця»
січка́рня
«соломорізка»
січни́й
(мат.)
січови́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сеч | білоруська |
| сека́ | болгарська |
| sykać «жати»«косити» | верхньолужицька |
| syc «жати»«косити» | верхньолужицька |
| segansa «коса» | давньоверхньонімецька |
| сѣчи | давньоруська |
| *sē˘k- | індоєвропейська |
| ésgid «відрубує» | ірландська |
| seco «обрізаю» | латинська |
| įsekti «насікати, насікти» | литовська |
| сече | македонська |
| sekaś | нижньолужицька |
| sec | нижньолужицька |
| sect «косити» | полабська |
| siec | польська |
| *sěkti | праслов’янська |
| сечь | російська |
| ћи | сербохорватська |
| sekat' | словацька |
| sékati | словенська |
| сѣшти | старослов’янська |
| чеса́ти | українська |
| сячы́ | українська |
| ћи | українська |
| sekati | чеська |
| įsekti «насікати, насікти» | ? |
| išsekti «висікти» | ? |
| *k῀s-ek- | ? |
| *k῀s-(*k῀es-) | ? |
| коса́ | ? |
резе́кція «видалення частини органа»
запозичення з латинської мови;
лат. resectio «обрізування, зрізування» пов’язане з resecāre «обрізувати, видаляти», утвореним за допомогою префікса re- від secāre «зрізати, оперувати; розсікати», спорідненого з двн. sёga, saga «пилка», псл. *sěkti, укр. сі́кти́;
р. болг. резе́кция, бр. рэзе́кцыя, п. rezekcja, resekcja, ч. resekce, слц. resekcia, схв. ресѐкциja, слн. resékcija;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэзе́кцыя | білоруська |
| резе́кция | болгарська |
| sёga | давньоверхньонімецька |
| saga «пилка» | давньоверхньонімецька |
| resectio «обрізування, зрізування» | латинська |
| resecāre «обрізувати, видаляти» | латинська |
| secāre «зрізати, оперувати; розсікати» | латинська |
| rezekcja | польська |
| resekcja | польська |
| *sěkti | праслов’янська |
| резе́кция | російська |
| ресѐкциja | сербохорватська |
| resekcia | словацька |
| resékcija | словенська |
| сі́кти́ | українська |
| resekce | чеська |
о́бсіч «зразу, раптом»«А вона до неї обсіч: хто зробив та й хто»«присікуючись» (виходячи з ілюстрації: , -- значення може бути сформульоване й інакше: )
очевидно, пов’язане з дієсловом сі́кти́;
конкретний характер словотворчо-семантичного зв’язку неясний;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сі́кти́ | ? |
о́січ (бот.)(у сполученні [о. альоесова] «водяний різак алоевидний, Stratiotes aloides L.»)
похідне утворення від сі́кти́;
назва зумовлена колючим по краях листям рослини, здатним поранити тіло людини;
пор. інші назви цієї рослини: різа́к, тілорі́з;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сі́кти́ | ? |
| інші | ? |
| тілорі́з | ? |
сегме́нт
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Segmént, фр. англ. segment походять від лат. segmentum (‹ *secmentum) «відрізок, секція, смуга», пов’язаного з дієсловом secāre «різати», спорідненим з псл. *sěkti, укр. сі́кти́;
р. бр. болг. сегме́нт, п. ч. слц. вл. segment, м. сегмент, схв. сèгмент, слн. segmènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сегмента́рний
сегментаці́йний
сегмента́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| segment | англійська |
| сегме́нт | білоруська |
| сегме́нт | болгарська |
| segment | верхньолужицька |
| segmentum «відрізок, секція, смуга» (‹ *secmentum) | латинська |
| *secmentum | латинська |
| сегмент | македонська |
| Segmént | німецька |
| segment | польська |
| *sěkti | праслов’янська |
| сегме́нт | російська |
| сèгмент | сербохорватська |
| segment | словацька |
| segmènt | словенська |
| сі́кти́ | українська |
| segment | французька |
| segment | чеська |
| secāre «різати» | ? |
ло́бзик «інструмент для випилювання»
запозичення з німецької мови;
н. Laubsäge «вид пилки» утворене з основ іменників Laub (свн. двн. loub) «лист», спорідненого з днн. снн. lōf, гол. loof, англ. leaf, дісл. гот. lauf «тс.», а також з лит. lupù, lùpti «лущити», укр. лупи́ти, і Säge (свн. sëge, двн. sëga) «пилка», спорідненого з лат. seco «ріжу», псл. sěkǫ, *sěktі, укр. сі́кти́;
р. ло́бзик, бр. ло́бзік, болг. ло́пцик;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| leaf | англійська |
| ло́бзік | білоруська |
| ло́пцик | болгарська |
| loof | голландська |
| lauf «тс.» | готська |
| sëga «пилка» | давньоверхньонімецька |
| loub | давньоверхньонімецька |
| loub | давньоверхньонімецька |
| loub | давньоверхньонімецька |
| lauf «тс.» | давньоісландська |
| lōf | давньонижньонімецька |
| seco «ріжу» | латинська |
| lupù | литовська |
| lùpti «лущити» | литовська |
| Laubsäge «вид пилки» | німецька |
| Laub | німецька |
| Laub | німецька |
| Laub | німецька |
| sěkǫ | праслов’янська |
| *sěktі | праслов’янська |
| ло́бзик | російська |
| loub «лист» | середньоверхньнімецька |
| sëge | середньоверхньнімецька |
| sëge | середньоверхньнімецька |
| lōf | середньонижньонімецька |
| лупи́ти | українська |
| сі́кти́ | українська |
| Säge | ? |
| Säge | ? |
се́канс
запозичення з латинської мови;
лат. secāns, букв. «січний», є активним дієприкметником від дієслова secāre «різати, розсікати», спорідненого з псл. *sěkti, укр. сі́кти́;
р. бр. м. се́канс, п. ч. слц. sekans, болг. сека́нс, схв. сèканс, слн. sékans;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| се́канс | білоруська |
| сека́нс | болгарська |
| secāns | латинська |
| secāre «різати, розсікати» | латинська |
| се́канс | македонська |
| sekans | польська |
| *sěkti | праслов’янська |
| се́канс | російська |
| сèканс | сербохорватська |
| sekans | словацька |
| sékans | словенська |
| сі́кти́ | українська |
| sekans | чеська |
сека́тор «садові ножиці»
запозичення з французької мови;
фр. sécateur «садові ножиці; кісткові ножиці, остеотом» утворене на основі лат. secāre «різати, розсікати», спорідненого з псл. *sěkti, укр. сі́кти́;
р. болг. сека́тор, бр. сека́тар, п. sekator, слц. sekátor;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сека́тар | білоруська |
| сека́тор | болгарська |
| secāre «різати, розсікати» | латинська |
| sekator | польська |
| *sěkti | праслов’янська |
| сека́тор | російська |
| sekátor | словацька |
| сі́кти́ | українська |
| sécateur «садові ножиці; кісткові ножиці, остеотом» | французька |
си́ква «голець, Nemachilus barbatulus L.» (іхт.)
первісним вважається зв’язок цих назв із дієсловом сі́кти́: спіймана риба наїжачується і січе по боках рухливими підочними колючками;
вторинні назви пов’язані з дієсловом сича́ти за звуком, який видає ця риба, взята в руку;
на гольця назва могла бути перенесена за зовнішньою подібністю обох видів риб;
р. [сик] «щиповка», [си́кла, сиковка, сиколка, секун, секуша], п. [sikawka, siek, siekierka], ч. слц. sekavec, sykavec, нл. sykańc, sykawice, sykawicka, схв. [seka, sekuš, sjekaća];
Фонетичні та словотвірні варіанти
сик
«щиповка звичайна, Cobitis taenia L.»
си́кавка
си́калка
си́кля
си́кота
сік
сі́кавиця
сі́кавка
сі́калиця
сі́каниця
сікач
сі́ковиця
сіку́нка
сци́кавка
сци́калка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sykańc | нижньолужицька |
| sykawice | нижньолужицька |
| sykawicka | нижньолужицька |
| sikawka | польська |
| siek | польська |
| siekierka | польська |
| сик «щиповка» | російська |
| си́кла | російська |
| сиковка | російська |
| сиколка | російська |
| секун | російська |
| секуша | російська |
| seka | сербохорватська |
| sekuš | сербохорватська |
| sjekaća | сербохорватська |
| sekavec | словацька |
| sykavec | словацька |
| сі́кти́ | українська |
| сича́ти | українська |
| sekavec | чеська |
| sykavec | чеська |
сі́катися «кидатися, нападати, приставати, придиратися, потикатися, намірятися, пробувати»
очевидно, пов’язане із си́кати «сичати» (про погрозливе сичання змій, гусей і т. п.);
звукові форми з сі- є результатом зближення з основою дієслова сі́кти́;
р. [сыкну́ться] «кинутися, сунутися, потикнутися, спробувати», [сикова́ть] «сердитися, гніватися, лаятися», ч. sekat se «лаятися», схв. си́кати «лаяти», сùктати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висика́ка
«бешкетник, забіяка»
висіка́ка
«зухвалий; нахаба; вискочка»
насіка́ти
«звинувачувати, дорікати»
(на кого, чим)
присака́тися
«нахабніти»
присі́катися
сикавка
«набридлива істота (муха і под.)»
(лайл.)
си́катися
«тс.»
си́каться
«огризатися, загрожувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сыкну́ться «кинутися, сунутися, потикнутися, спробувати» | російська |
| си́кати «лаяти» | сербохорватська |
| сикова́ть «сердитися, гніватися, лаятися» | українська |
| сùктати «тс.» | українська |
| sekat se «лаятися» | чеська |
| си́кати «сичати» (про погрозливе сичання змій, гусей і т. п.) | ? |
| сі́кти́ | ? |
сіку́н «скрипун, усач, Prionus» (ент.)
похідне утворення від сі́кти́;
назва зумовлена тим, що личинки усачів січуть деревину, в якій розвиваються;
пор. р. дровосе́ки «усачі»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дровосе́ки «усачі» | російська |
| сі́кти́ | ? |
| дровосе́ки «усачі» | ? |
сіку́ция «покарання різками»
результат наближення слова екзеку́ція «тс.» до основи дієслова сі́кти́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| екзеку́ція «тс.» | ? |
| сі́кти́ | ? |
сі́но
псл. sěno;
споріднене з лит. šiẽnas «сіно», лтс. sìens, очевидно, також гр. ϰοινά «тс.»;
спроби пов’язання із сі́кти́ через гіпотетичну проміжну форму псл. *sěkno або виведення від сі́яти (Брандт РФВ 24, 150–151) необґрунтовані;
р. м. се́но, бр. се́на, др. сѣно, п. siano, ч. слц. нл. seno, вл. syno, болг. сено́, схв. се̑но, си̏jено, слн. senó, стсл. сѣно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сільни́к
«комора, склад; сінник Нед; матрац, набитий соломою Чаб»
сіна́ж
«приміщення для сіна»
сіни́на
сінни́й
сінни́к
«приміщення для сіна; матрац, набитий сіном»
сіняни́ця
«стодола»
сіня́нка
«приміщення для сіна»
сіня́нки
«драбини для перевезення сіна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| се́на | білоруська |
| сено́ | болгарська |
| syno | верхньолужицька |
| ϰοινά «тс.» | грецька |
| сѣно | давньоруська |
| sìens | латиська |
| šiẽnas «сіно» | литовська |
| се́но | македонська |
| seno | нижньолужицька |
| siano | польська |
| sěno | праслов’янська |
| *sěkno або виведення від сі́яти | праслов’янська |
| се́но | російська |
| но | сербохорватська |
| seno | словацька |
| senó | словенська |
| сѣно | старослов’янська |
| jено | українська |
| seno | чеська |
| сі́кти́ | ? |
Січ «організація українського козацтва у XVI--XVIII ст.; місце розташування цієї організації»
похідне утворення від сі́кти́, етимологічно тотожне із [січ] «засіка (штучна перешкода зі зрубаних дерев для захисту від нападу ворога)»;
пор.: «Козаки ставили собі для безпеки від татар «городці» й засіки чи «січи» в придатних місцях» (Грушевський, Ілюстрована історія України, К., 1917, 179);
р. Сечь, [сеча], бр. Сеч «тс.» (з укр.), п. Sicz «Січ», sicz «укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.), ч. Síč «Січ» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
січови́к
«козак Запорозької Січі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Сеч «тс.» (з укр.) | білоруська |
| Sicz «Січ»«укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.) | польська |
| sicz «Січ»«укріплений табір запорозьких козаків» (з укр.) | польська |
| Сечь | російська |
| сеча | українська |
| Síč «Січ» (з укр.) | чеська |
| сі́кти́ | ? |
| січ «засіка (штучна перешкода зі зрубаних дерев для захисту від нападу ворога)» | ? |
| пор.: «Козаки ставили собі для безпеки від татар «городці» | ? |
| чи «січи» | ? |
плебісци́т «всенародне голосування, референдум»
запозичення з французької мови;
фр. plébiscite «тс.» походить від лат. plēbiscītum «плебісцит, народне голосування», що є результатом злиття виразу plēbis (plebei) scītum, букв. «народне рішення», який складається з іменників plēbis, род. в. від plēbs «народ» і scītum «визначення, постанова, рішення», очевидно, утвореного від scīscеre «пізнавати, вивідувати; висловлюватися, схвалювати, приймати; визначати», пов’язаного із scīre «знати, вирішувати», спорідненим з дінд. chyáti «обрізує, відрізує», ав. sya-, sā- «забороняти, перешкоджати», frasānǝm «руйнування, спустошення», сірл. scīan «ніж», кімр. уsgїen «тс.», гр. σχάω (‹ *skhǝi̯ō) «розсікаю, розтинаю», σχάζω (‹ *skhǝdi̯ō) «тс.», дісл. skeggja «сокира», skeina «легко поранити», двн. skēri «тонкий, гострий (у розшукуванні, пізнанні тощо)», дангл. scīran «розрізняти, розпізнавати», можливо, також псл. cěva, cěvъ, укр. ці́вка (Jóhannesson 813);
сюди ж належать лат. scindēre «різати, розколювати, розсікати, розтинати», гр. σχίζειν «тс., рвати, роздирати», гот. skaidan «ділити, відокремлювати», псл. cěditi «проціджувати», čistú «чистий», укр. ціди́ти, чи́стий (Jóhannesson 17, 818, 823; Klein 1397, 1433);
усі ці форми пов’язані з лат. secāre «зрізувати, стригти, розколювати, обрубувати», псл. *sěkti «рубати, різати, сікти», укр. сі́кти́ (Boisacq 932);
р. болг. плебисци́т, бр. плебісцы́т, п. plebiscyt, ч. слц. вл. plebiscit, м. плебисцит, схв. плебѝсцūт, слн. plebiscít;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плебісцита́рний
плебісци́тний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sya- | авестійська |
| sā- «забороняти, перешкоджати» | авестійська |
| frasānǝm «руйнування, спустошення» | авестійська |
| плебісцы́т | білоруська |
| плебисци́т | болгарська |
| plebiscit | верхньолужицька |
| skaidan «ділити, відокремлювати» | готська |
| σχάω «розсікаю, розтинаю» (‹ *skhǝi̯ō) | грецька |
| σχάζω «тс.» | грецька |
| σχίζειν «тс., рвати, роздирати» | грецька |
| scīran «розрізняти, розпізнавати» | давньоанглійська |
| skēri «тонкий, гострий (у розшукуванні, пізнанні тощо)» | давньоверхньонімецька |
| chyáti «обрізує, відрізує» | давньоіндійська |
| skeggja «сокира» | давньоісландська |
| skeina «легко поранити» | давньоісландська |
| уsgїen «тс.» | кімрська |
| plēbiscītum «плебісцит, народне голосування» | латинська |
| scītum «визначення, постанова, рішення» | латинська |
| scīscеre «пізнавати, вивідувати; висловлюватися, схвалювати, приймати; визначати» | латинська |
| scīre «знати, вирішувати» | латинська |
| plēbis | латинська |
| scindēre «різати, розколювати, розсікати, розтинати» | латинська |
| secāre «зрізувати, стригти, розколювати, обрубувати» | латинська |
| плебисцит | македонська |
| plebiscyt | польська |
| cěva | праслов’янська |
| cěvъ | праслов’янська |
| cěditi «проціджувати» | праслов’янська |
| čistъ «чистий» | праслов’янська |
| *sěkti «рубати, різати, сікти» | праслов’янська |
| плебисци́т | російська |
| плебѝсцūт | сербохорватська |
| scīan «ніж» | середньоірландська |
| plebiscit | словацька |
| plebiscít | словенська |
| ці́вка | українська |
| ціди́ти | українська |
| чи́стий | українська |
| сі́кти́ | українська |
| plébiscite «тс.» | французька |
| plebiscit | чеська |
ши́нґла́рь «той, хто виробляє ґонти»
запозичення зі словацької мови;
слц. šindliar «тс.» пов’язане з šindel’ «ґонт», джерелом якого є н. Schindel «ґонт» ‹ двн. scintula «тс.», що походить від лат. scindŭla «тс.», спорідненого з гр. σχεδάννῡμι «розриваю, розсипаю», дінд. skhádatē «розколює», ав. skandayeinti «ламають», а також із лат. seco «зрізаю», псл. sěkǫ «січу», укр. сікти́;
припущення про польське посередництво (Шелудько 56) малоймовірне;
п. (рідк.) szyndel, [szyndzioł] «ґонт», ч. šindelář «ґонтар», вл. šindźeler «тс.», нл. šynźel «ґонт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ши́нгльовец
«ґонтовий цвях»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skandayeinti «ламають» | авестійська |
| šindźeler «тс.» | верхньолужицька |
| σχεδάννῡμι «розриваю, розсипаю» | грецька |
| scintula «тс.» | давньоверхньонімецька |
| skhádatē «розколює» | давньоіндійська |
| scindŭla «тс.» | латинська |
| seco «зрізаю» | латинська |
| šynźel «ґонт» | нижньолужицька |
| Schindel «ґонт» | німецька |
| szyndel (рідк.) | польська |
| szyndzioł «ґонт» | польська |
| sěkǫ «січу» | праслов’янська |
| šindliar «тс.» | словацька |
| šindel' «ґонт» | словацька |
| сікти́ | українська |
| šindelář «ґонтар» | чеська |
шува́р «лепеха звичайна, Acоrus calamus L.» (бот.)
загальноприйнятої етимології не має;
припускається запозичення з німецької мови: двн. sahar, sahor, saher, свн. saher «осока, Carex», н. [Saher] «паростки трави й злаків, що зеленіють», споріднені з двн. sëga (н. Säge) «пилка», псл. sěkti, sěkǫ, укр. сі́кти́;
не виключена також можливість тюркського походження слова (Добродомов Сов. тюркология 1971/2, 85: дтюрк. suqar qamїš «річковий комиш»);
менш вірогідне виведення слова від уг. sivár «пустельний, порожній» (Machek ESJČS 518), а також припущення про східнослов’янське походження п. szuwar (Brückner 558);
малопереконливе пов’язання з н. Sauergras «кисла трава» (Machek Jm. rostl. 275);
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
šivar
«поросле травою місце»
siwar
«сіно з трави, що росте на багнистих луках і болотах; зарості трави на болоті; (бот.) Acоrus calamus L.; Balanophora; Sphaerococus; Fucus»
sowar
«сіно з трави, що росте на багнистих луках і болотах; зарості трави на болоті; (бот.) Acоrus calamus L.; Balanophora; Sphaerococus; Fucus»
surawa
«сіно з трави, що росте на багнистих луках і болотах; зарості трави на болоті; (бот.) Acоrus calamus L.; Balanophora; Sphaerococus; Fucus»
šúvar
«поросле травою місце»
šúvarina
«бур’ян»
(мор.)
suwar
«сіно з трави, що росте на багнистих луках і болотах; зарості трави на болоті; (бот.) Acоrus calamus L.; Balanophora; Sphaerococus; Fucus»
szuwar
сівар
шавар
шавар
«трава на болотяних місцях; комиш, Scirpus; деякі болотні рослини, як очерет і ін.»
шавар
шевар
«очерет звичайний, Phragmites communis L., комиш»
шѐва̄р
«Ammophila arenaria; очерет звичайний, Phragmites communis (L.) Trin.; комиш укорінений, Scirpus radicans Schkuhr., комиш лісовий, Scirpus sylvaticus L.; їжача головка розгалужена, Sparganium ramosum Huds.; рогіз, Typha L., рогіз широколистий, Typha latifolia L.»
(бот.)
шіва́р
«тс.»
шіварец
«лепешняк водяний, Glyce-ria spectabilis M. et K. (Glyceria aquatica Wahlb.»«болотяні, водяні рослини»
(білий)(бот.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шавар | болгарська |
| sahar | давньоверхньонімецька |
| sahor | давньоверхньонімецька |
| saher | давньоверхньонімецька |
| sëga «пилка» (н. Säge) | давньоверхньонімецька |
| suqar qamїš | давньотюркська |
| шавар | македонська |
| Saher «паростки трави й злаків, що зеленіють» | німецька |
| Säge | німецька |
| Sauergras «кисла трава» | німецька |
| szuwar | польська |
| szuwar | польська |
| suwar | польська |
| sowar | польська |
| siwar | польська |
| surawa | польська |
| sěkti | праслов’янська |
| sěkǫ | праслов’янська |
| шува́р | російська |
| шѐва̄р | сербохорватська |
| saher «осока, Carex» | середньоверхньнімецька |
| šúvar | словацька |
| šivar | словацька |
| sivár «пустельний, порожній» | угорська |
| сі́кти́ | українська |
| šúvarina | чеська |
шурува́ти «перемішувати паливо в топці»
запозичення з німецької мови;
свн. schür(g)en (› н. schüren) «давати поштовх; розпалювати вогонь», н. [schurn] «тс.» cпоріднені з свн. schor (‹ двн. scora) «(совкова) лопата», дангл. scorian «відштовхувати; відбивати», дісл. skora «скеровувати, гнати», гр. σϰῡρος, σϰύρος «уламки при обтесуванні каміння», лит. skiaurė˜ «продірявлений човен як місце зберігання риби», лтс. skurināt «смикати, тріпати», псл. sěkti, укр. сі́кти́;
р. шурова́ть «шурувати», бр. шурава́ць, п. [szurować] «тс.; вкидати дрова в піч (металургійну або скловарну)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шурни́к
шуру-ва́льний
шурува́льник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шурава́ць | білоруська |
| σϰῡρος | грецька |
| σϰύρος «уламки при обтесуванні каміння» | грецька |
| scorian «відштовхувати; відбивати» | давньоанглійська |
| scora | давньоверхньонімецька |
| skora «скеровувати, гнати» | давньоісландська |
| skurināt «смикати, тріпати» | латиська |
| skiaurė˜ «продірявлений човен як місце зберігання риби» | литовська |
| schurn «тс.» | німецька |
| schüren | німецька |
| szurować «тс.; вкидати дрова в піч (металургійну або скловарну)» | польська |
| sěkti | праслов’янська |
| шурова́ть «шурувати» | російська |
| schür(g)en «давати поштовх; розпалювати вогонь» (› н. schüren) | середньоверхньнімецька |
| schor «(совкова) лопата» (‹ двн. scora) | середньоверхньнімецька |
| сі́кти́ | українська |
ща́ва́ «щавель, Rumex L.; кисла рідина, зварена з молочної сироватки або хлібного квасу, хлібних зерен, сухарів і галуну для підготовки вовняної пряжі до фарбування; кислі мінеральні води» (бот.)
псл. sъčava (‹ *sъkěva, *sъkjava);
суфіксальне утворення від кореня *sъk-, варіанта кореня *sek-, наявного (з іншим вокалізмом) у псл. sokъ, укр. сік, псл. *sękаti, укр. ся́ка́ти;
не виключене й інше походження слова, пояснюваного (Schuster-Šewc 1413) як продовження іє. *skēu̯- ‹ *sē˘k- «різати, сікти», наявного в лат. secо «січу, ріжу», псл. *sěkti, укр. сі́кти́, отже, «різкий на смак сік; рослина з різким, гострим соком»;
розглядалося як пов’язане з р. щи «рідка страва» (Черных II 429);
малоймовірні зближення з дінд. churikā (‹ *sk̂hurikā) (Loewenthal ZfSlPh 8, 129) або з ки́слий (р. ки́слый), квас (Преобр. IІ, вып. последний 113);
р. щаве́ль (бот.) «Rumex L.», бр. шча́ўе «тс.», др. щавьныи «кислий (?)», п. szczaw (бот.) «щавель», [szczawa] «тс.; кисла мінеральна вода», ч. št’ava «сік», št’avel (бот.) «квасениця, Oxalis L.», слц. št’ava «сік; підлива», št’avel «(бот.) щавель», вл. šćehel (‹ *šćewjel) (бот.) «щавель горобиний, Rumex acetosella L.», нл. šćaw «тс.», болг. ща́ва «дубитель, дубильна кислота», м. шта́ва, штавина «тс.», штавеj «щавель», схв. шта̏ва «дубіння; дубильна кислота», шта̏вина «дубильна кислота», шта́валь «щавель», слн. ščávje «бур’ян», ščávelj «щавель», [ščav], цсл. штавъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оща́вистий
«прокислий, кислий (переважно про хліб)»
шєва
«щавель кучерявий, Rumex сrispus L.»
(бот.)
щiвни́к
«тс.»
щав
«щавель, Rumex L.»
(бот.)
щав'я́н
«назва рослини»
щаве́й
«тс.»
щаве́ль
«Rumex L.»
ща́вельний
«щавлевий»
щаві́й
«тс.»
щаві́йниця
«совка щавлева, Triphaena pronuba L.»
(ент.)
ща́вка
«щавель, Rumex L.»
(бот.)
щавле́вий
щавни́к
«тс.»
щаву́х
«квасениця звичайна, Oxalis acetosella L.»
(бот.)
ща́лка
«щавель, Rumex L.»
(бот.)
щеве́ль
щеві́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шча́ўе «тс.» | білоруська |
| ща́ва «дубитель, дубильна кислота» | болгарська |
| šćehel «щавель горобиний, Rumex acetosella L.» (‹ *šćewjel)(бот.) | верхньолужицька |
| churikā (‹ *sk̂hurikā)(Loewenthal ZfSlPh 8, 129)(р. ки́слый) | давньоіндійська |
| щавьныи «кислий (?)» | давньоруська |
| *skēu̯- ‹ *sē˘k- «різати, сікти» | індоєвропейська |
| secо «січу, ріжу» | латинська |
| шта́ва | македонська |
| šćaw «тс.» | нижньолужицька |
| szczaw «щавель» (бот.) | польська |
| sъčava (‹ *sъkěva, *sъkjava) | праслов’янська |
| sokъ | праслов’янська |
| *sękаti | праслов’янська |
| *sěkti | праслов’янська |
| щи «рідка страва» | російська |
| щаве́ль «Rumex L.» (бот.) | російська |
| ва «дубіння; дубильна кислота» | сербохорватська |
| št'ava «сік; підлива»«(бот.) щавель» | словацька |
| št'avel «сік; підлива»«(бот.) щавель» | словацька |
| ščávje «бур’ян»«щавель» | словенська |
| ščávelj «бур’ян»«щавель» | словенська |
| сік | українська |
| ся́ка́ти | українська |
| сі́кти́ | українська |
| szczawa «тс.; кисла мінеральна вода» | українська |
| штавина «тс.» | українська |
| штавеj «щавель» | українська |
| вина «дубильна кислота» | українська |
| шта́валь «щавель» | українська |
| ščav | українська |
| штавъ «тс.» | церковнослов’янська |
| št'ava «сік»«квасениця, Oxalis L.» (бот.) | чеська |
| št'avel «сік»«квасениця, Oxalis L.» (бот.) | чеська |
| *sъk- | ? |
| *sek- | ? |
| квас | ? |
що́гла «високий стовп на кораблі (для вітрил і под.)»
очевидно, утворення з первісного шогла як закономірного рефлексу др. шегла, що походить від дшв. *sigla (пор. дісл. sigla) «щогла», пов’язаного з дісл. sёgl, шв. segel «вітрило», які певної етимології не мають;
можливо, зводяться до кореня іє. *sek-, відбитого в псл. *sěkti, укр. сі́кти́;
отже, первісне значення слова «відрізаний (відсічений) шматок, смуга полотна»;
менш вірогідне пов’язання укр. що́гла з ч. štíhló «стрункий, худий» і з р. щёголь (Ильинский РФВ 73, 298), з н. Stange «жердина», Stengel «стебло» (Горяев Доп. 1, 58);
р. [щегла́] «щогла, стовбур, брус, жердина для прапора», [що́гла, шо́гла, ша́гла] «щогла», др. шьгла, шегла «сходи з однієї колоди із зарубками»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
щогли́стий
щоглови́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sёgl | давньоісландська |
| шегла | давньоруська |
| шьгла | давньоруська |
| *sigla «щогла» (пор. дісл. sigla) | давньошведська |
| *sek- | індоєвропейська |
| Stange «жердина» | німецька |
| *sěkti | праслов’янська |
| щёголь | російська |
| щегла́ «щогла, стовбур, брус, жердина для прапора» | російська |
| сі́кти́ | українська |
| що́гла | українська |
| що́гла | українська |
| шо́гла | українська |
| ша́гла «щогла» | українська |
| шегла «сходи з однієї колоди із зарубками» | українська |
| štíhló «стрункий, худий» | чеська |
| segel «вітрило» | шведська |
| шогла | ? |
| слова «відрізаний (відсічений) шматок, смуга полотна» | ? |
| Stengel «стебло» | ? |
щу́пати «мацати; [щипати, обривати; пастися Ме]»
псл. [ščupati] «доторкатися пучками»;
очевидно, похідне утворення від іє. *skeu-p- «вістря, кінчик (› пучка)» (Трубачев КСИС 25, 99), яке може розглядатися як розширення нульового ступеня іє. кореня *sek-, наявного в псл. *sěkti, укр. сі́кти́;
менш певним є зближення з дінд. chupáti «доторкається» (Agrell BSl. Lautst. 39);
р. щу́пать, бр. шчу́паць, др. щюпати «торкатися, обмацувати», п. ст., діал. szczupać;
Фонетичні та словотвірні варіанти
неощу́пний
«невловимий»
щуп
щупа́к
«залізна палиця»
щу́пальце
щу́пик
щу́пка
«пучка, щіпка»
щу́пта
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчу́паць | білоруська |
| chupáti «доторкається» | давньоіндійська |
| щюпати «торкатися, обмацувати» | давньоруська |
| *skeu-p- «вістря, кінчик (› пучка)» | індоєвропейська |
| кореня | індоєвропейська |
| ščupati «доторкатися пучками» | праслов’янська |
| *sěkti | праслов’янська |
| щу́пать | російська |
| сі́кти́ | українська |
| szczupać | ? |
сік
псл. sokъ;
споріднене з лит. sakaĩ (мн.) «деревна смола», прус. sackis «тс.», лтс. svеķi (мн.) «смола», можливо, також гр. ὀπός «сік», лат. sūcus «тс.»;
іє. *sō˘eqō˘os;
р. бр. болг. м. сок, др. сокъ «рідина; сік; напій; їжа; ласощі», п. ч. діал. sok, слц. osoka «сік (грибний)», схв. со̑к, со̏к, слн. sók, стсл. сокъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́сока
посо́ка
«кров тварини»
посо́чина
«сукровиця»
посо́чити
«поплямувати кров’ю»
просочи́ти
просочний
«промакальний»
січни́й
«соковитий»
сок
сока́вий
сокова́тий
«тс.»
сокове́
«кислий курячий соус»
сокови́й
сокови́к
«березень»
(заст.)
сокови́тий
сокті́ти
«сочитися»
сокува́ти
«точити сік»
соч
«сік»
сочень
«квітень»
сочи́стий
«соковитий»
сочи́ти
«випускати сік»
сочи́тися
сочінь
«тс.»
со́чний
«тс.»
со́чні
«рослина, яка дає гумігут»
(бот.)
спосо́чити
«поплямувати кров’ю»
сукотíти
«капати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сок | білоруська |
| сок | болгарська |
| ὀπός «сік» | грецька |
| сокъ «рідина; сік; напій; їжа; ласощі» | давньоруська |
| *sō˘eq | індоєвропейська |
| sūcus «тс.» | латинська |
| svеķi «смола» (мн.) | латиська |
| sakaĩ «деревна смола» (мн.) | литовська |
| сок | македонська |
| sok | польська |
| sokъ | праслов’янська |
| sackis «тс.» | прусська |
| сок | російська |
| к | сербохорватська |
| osoka «сік (грибний)» | словацька |
| sók | словенська |
| сокъ | старослов’янська |
| к | українська |
| sok | чеська |
| sok | ? |
о́пі́й «висушений сік з маківок, сильний наркотик»
запозичення з латинської мови;
лат. opium походить від гр. ὄπιον «опіум», пов’язаного зὀπός «бродильний сік з рослин», спорідненого з лит. sakaĩ «смола, живиця», псл. sokъ, укр. сік;
р. о́пий, о́пиум, бр. о́пій, о́піум, п. ч. вл. opium, слц. ópium, болг. м. о́пиум, схв. о̏пиjум, слн. ópij;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́пійний
о́піум
о́піумний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́пій | білоруська |
| о́пиум | болгарська |
| opium | верхньолужицька |
| ὄπιον «опіум» | грецька |
| opium | латинська |
| sakaĩ «смола, живиця» | литовська |
| о́пиум | македонська |
| opium | польська |
| sokъ | праслов’янська |
| о́пий | російська |
| пиjум | сербохорватська |
| ópium | словацька |
| ópij | словенська |
| сік | українська |
| о́пиум | українська |
| о́піум | українська |
| opium | чеська |
| зὀπός «бродильний сік з рослин» | ? |
сікови́ця «сочевиця звичайна, Lens esculenta Moench.» (бот.)
результат видозміни форми сочеви́ця під впливом іменника сік (пор. вл. нл. sok «сочевиця») або дієслова сі́кти́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сікави́ця
січови́цє
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сочеви́ця (пор. вл. нл. sok «сочевиця») | ? |
| сік (пор. вл. нл. sok «сочевиця») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України