СЛУШНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
слу́шний «найбільш прийнятний, придатний, сприятливий; правильний; важливий»
запозичення з польської мови, як і бр. слу́шны «розумний; обґрунтований; практично корисний»;
п. słuszny «слушний; правильний» походить від ч. slušnó «пристойний, ввічливий, належний, порядний», яке є калькою нвн. gehörig «належний, порядний, пристойний», пов’язаного з gehören «належати», похідним від hören «слухати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слу́шны «розумний; обґрунтований; практично корисний» | білоруська |
| gehörig «належний, порядний, пристойний» | нововерхньонімецька |
| gehören «належати» | нововерхньонімецька |
| hören «слухати» | нововерхньонімецька |
| słuszny «слушний; правильний» | польська |
| slušný «пристойний, ввічливий, належний, порядний» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України