СВІТА — ЕТИМОЛОГІЯ

«[ликова мотузка]», бр. сві́та (вид одягу), др. съвита, свита, п. świta (зі сх.-сл.) «тс.», болг. сви́та (вид тканини), м. свита «дороге тонке сукно», схв. сви̏та «сукно», слн. svíta (заст.) «одяг»;

очевидно, псл. sъvita, похідне від дієслова viti «вити, звивати»;

реконструювалось також (Преобр. ІІ 262; Mühl.–Endz. III 1167) як псл. svita, споріднене з лтс. svietas «шерстяні обмотки на ногах у жінок»;

зіставлялось ще (Младенов 572) з болг. сви́ла «шовк»;

р. сви́та (вид одягу);

через польське або німецьке посередництво (н. Suíte) запозичено з французької мови;

фр. suite «продовження, наслідок; ряд; свита; сюїта» пов’язане з дієсловом suivre «слідувати», яке походить від нар.-лат. sequere, пов’язаного з лат. sequī «тс.», спорідненим з гр. ἕπομαι «слідую», дінд. sàcate, -ti «слідує», лит. sèkti «слідувати»;

р. болг. м. сви́та, бр. сві́та, п. świta, ч. слц. suita, схв. сви̏та, слн. svíta;

очевидно, похідні утворення від незасвідченого *мерзосвіт «той, ким гидує світ», утвореного з основ мерз(ити) «гидувати» і світі;

у словотворчому і семантичному відношеннях аналогічне утворенням [гидоми́р] «огидна людина» і [гидосві́тний] «огидний»;