ПЛУТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

неприйнятне зіставлення з лит. plaujóti «жити безтурботно, блукати (у пошуках)», гол. flauw «слабий, млявий», англ. flew, нвн. flau «тс.» (Petersson BSl. Wortst. 76) або з гот. flauts «хвалькуватий», flautjan «хвастати» (Matzenauer LF 13, 167);

очевидно, псл. [plutati (plǫt-, plęt-)] «плутати», пов’язане з ple(s)t- «плести»;

р. плута́ть «плутати», бр. [плу́та́ць] «тс.; вештатися, блукати; брехати», п. plątać «плутати, заплутувати, сплутувати, спутувати (надівати пута)», [plętać] «тс.»;

складне утворення з основ слів (з)верх(у) і плу́тати (афективний синонім дієслова вишива́ти);

очевидно, видозмінене запозичення з польської мови;

п. oplątać «обплутати, обвити; обманути, приголомшити» є похідним від plątać «плутати», з яким пов’язане укр. плу́тати;

значення «жерти» виникло, очевидно, на українському ґрунті під впливом [опліта́ти] «їсти»;

неясне;

можливо, віддалено пов’язане з плу́тати, пльо́нтати;

запозичення з польської мови;

зіставляється також (Šerech ZfSlPh 23, 160) з пле́сти́ся;

п. plątać się «шлятися, вештатися; блукати», [plętać się] «тс.» пов’язані з plątać «плутати, заплутувати; вплутувати; спутувати», [plętać] «тс.», яким, очевидно, відповідає укр. плу́тати;

запозичення з польської мови;

п. plątać «плутати, заплутувати (про нитки); спутувати (надівати пута)», [plętać] «тс.» відповідає укр. плу́тати;