ПАЛЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. palъ «палець», palьсь «тс.» (первісно, мабуть, «великий палець»);

цілком надійних відповідників у індоєвропейських мовах немає;

можливо, споріднене з гр. ψάλλω «смикаю (струни, тятиву лука)», ψαλμός «натягування (струн, лука)», оскільки при стрільбі з лука, натягуванні струн значну роль відіграє великий палець (Moszyński PZJP 127);

зіставляють також з лат. pollex «великий палець» (Ernout–Meillet 918; Мартынов Язык 82–83), перс. pālidan «шукати, відчувати», двн. fuоlen «відчувати» (Фасмер–Трубачев ІІІ 191–192; Machek ESJČ 429; Holub–Lyer 353);

зіставлення (Uhlenbeck 162) з лат. palpo «гладжу, голублю», гр. παλάμη «долоня, рука», лат. palma «тс.», двн. folma «рука», дінд. рāṇíḥ «тс.» помилкове;

припущуваний зв’язок з па́лиця, па́лка (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391; Petersson Verm. Beitr. 135) сумнівний;

р. бр. па́лец, др. пальць, п. palec «палець», ч. слц. palec «великий палець», вл. palc «тс.», нл. palc «палець», полаб. pоlåc «тс.», болг. м. па́лец «великий палець», схв. па̏лац, слн. pálec «тс.»;

припускається також зв’язок з р. располоть «розколоти надвоє», двн. spalten «колоти», дінд. spháṭati «розколює», phálakam «дошка», phalati «лопається, тріскається» (Фасмер ІІІ 193; Младенов 409; Schuster-Šewc 1037; Skok II 592; Mikl. EW 255);

менш прийнятні гіпотези про запозичення з німецької мови (двн. pfal «стовп, паля» від лат. pālus – Корш у Преобр. ІІ 9), про спорідненість із па́лець (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391);

за іншим припущенням (Machek ESJČ 429), зв’язок із пали́ти може мотивуватися тим, що очищені від кори гілки деяких дерев палили над вогнем, щоб одержати коричневу або темно-червону фарбу;

назва могла виникнути в час примітивного видобування вогню тертям палиці об палицю або внаслідок використання палиці як знаряддя для підтримування вогню;

псл. palica, palъka, зменш. від pala, мабуть, пов’язаного з paliti «палити»;

р. па́лка «палиця», [па́лица], бр. па́лка, др. палъка, палица «тс.», п. pała «дрюк, дрючок, ломака», pałka «ціпок, кий, палиця», ч. palice «палиця, кий; дерев’яний молот», слц. вл. pała «дрючок», нл. palica «палиця», болг. м. па́лица, схв. па̏лица, слн. pálica, стсл. палица «тс.»;

неясне, можливо, пов’язане з па́лець;

пор. назву перста́ч (від ст. перстъ «палець»), п. pięć palców «тс.»;

назва зумовлена пальчастою формою листків (Вісюліна–Клоков 210);

похідне утворення від па́лець;

пов’язане з па́лець;

назва зумовлена пальцеподібною формою стебла;

пор. слц. prstovka «пальчатка» від prst «палець» (калька латинської назви – Machek Jm. rostl. 294);

похідне утворення від па́лець;

назва зумовлена пальцеподібною формою квіткової волоті рослини (Сл. бот. 391; Федченко–Флеров 77);

можливо, калька лат. digitaria «тс.» (від digitus «палець»);

п. palecznica, palusznik «тс.»;

похідне утворення від па́лець;

назва зумовлена пальчастим листям рослини (Сл. бот. 128; Нейштадт 369);

за допомогою префікса па- утворено від основи слова ти́кати, ткну́ти (пор. пакіл);

менш переконливе виведення (Brückner 399) від того самого кореня, що й па́лець;

п. ч. діал. слц. patyk;

пов’язується також (Младенов 423; Machek ESJČ 450) з іє. *pelp-, тим самим, що й у лат. palpāre «погладжувати», укр. па́лець;

вважається звуконаслідувальним утворенням (Фасмер ІІІ 419; Holub–Kop. 273; Skok II 659);

псл. pipati «мацати»;

єдиного пояснення не має;

р. [пы́пнить] «копатися», [пы́плить] «тс.», бр. [пы́пніць] «повільно робити, копатися», [пы́пліць] «тс.», п. [pypłać] «робити недбало і повільно, бабратися», [pyplać, pyplić] «тс.», ч. piplati se «возитися, копатися», pipati «мацати», ст. opiplati «обмацати», слц. piplat’ sa «виконувати дрібну роботу; копатися, возитися», вл. piplić «тс.», piplić so «копатися, возитися», болг. пи́пам «мацаю, хватаю», м. пипа «мацає, обмацує», схв. пи̏пати «мацати; зволікати», слн. pípati «витягувати, виривати»;

псл. *polxati (*polšiti) «лякати, хвилювати, полохати», очевидно, давніше *polksati «полохати ударами», пов’язане з *polskati «полоскати», *polkati «тс.»;

можливо, споріднене з гр. πάλλω «збуджую, розпаляю, приголомшую», πελεμίζω «стрясаю», πόλεμος «війна», гот. us-film-a «наляканий, пройнятий жахом», usfilm-еі «переляк, страх, жах», дісл. *felms-fullr «переляканий, пройнятий жахом», *felmtr «страх, переляк», герм. *felma- «тс., жах; неспокій, замішання», іє. *pel- (*pol-) «ударяти, бити; струшувати, турбувати, непокоїти», а також з двн. fuolen «відчувати, почувати», дангл. fēlan «тс.; торкатися», англ. feel «тс., мацати», нвн. fühlen «тс.», дісл. *falma «намацувати, іти помацки», з якими ще зближують псл. palъ «палець, великий палець», укр. па́лець;

зіставляється також (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 127–128) з лит. pálšas «блідий, жовтувато-сірий», лтс. pal˜ss «тс.», стсл. пелесъ «темно-сірий»;

виводиться ще (Ondruš JČ 10, 12–14) від іє. *pel- (*pol-) «бігти, рухатися»;

р. поло́ши́ть «лякати, хвилювати, бентежити», [поло́хну́ть] «сильно вдарити; стурбувати, схвилювати», бр. пало́хаць «лякати, полохати», [полошіць] «полохати», др. полошити «лякати», п. płoszyć «тс., полохати», [połochać] (з укр.), ч. plašiti, слц. plašit’, вл. płóšić, нл. płošyś, болг. пла́ша, м. плаши, схв. пла̏шити, слн. plašíti «тс.», стсл. плашити сѧ «лякатися»;