ПАЛЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

па́лець

псл. palъ «палець», palьсь «тс.» (первісно, мабуть, «великий палець»);
цілком надійних відповідників у індоєвропейських мовах немає;
можливо, споріднене з гр. ψάλλω «смикаю (струни, тятиву лука)», ψαλμός «натягування (струн, лука)», оскільки при стрільбі з лука, натягуванні струн значну роль відіграє великий палець (Moszyński PZJP 127);
зіставляють також з лат. pollex «великий палець» (Ernout–Meillet 918; Мартынов Язык 82–83), перс. pālidan «шукати, відчувати», двн. fuоlen «відчувати» (Фасмер–Трубачев ІІІ 191–192; Machek ESJČ 429; Holub–Lyer 353);
зіставлення (Uhlenbeck 162) з лат. palpo «гладжу, голублю», гр. παλάμη «долоня, рука», лат. palma «тс.», двн. folma «рука», дінд. рāṇíḥ «тс.» помилкове;
припущуваний зв’язок з па́лиця, па́лка (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391; Petersson Verm. Beitr. 135) сумнівний;
р. бр. па́лец, др. пальць, п. palec «палець», ч. слц. palec «великий палець», вл. palc «тс.», нл. palc «палець», полаб. pоlåc «тс.», болг. м. па́лец «великий палець», схв. па̏лац, слн. pálec «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безпа́лий «який не має пальця або пальців»
безпа́лок «безпала істота»
безпа́лько «безпала людина»
безпа́льчий «безпалий»
напа́л(ь)ок «палець рукавички; перев’язка на пальці; наперсток решітника»
напальки́ «удари по пальцях»
палечни́й «зубчастий» (про колесо)
па́льок «палець рукавиці Нед; зубець на зубчатому колесі, кулак у колесі; віник без листя»
па́льцевий
пальча́ «рукавичка»
пальча́стий
пальча́тий «пальцеподібний»
пальча́тка «рукавичка»
пальченя́ «пальчик»
па́льчиковий
па́люх «палець; стовп»
палю́шка «рука, лапа»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па́лец білоруська
па́лец «великий палець» болгарська
palc «тс.» верхньолужицька
ψάλλω «смикаю (струни, тятиву лука)» грецька
ψαλμός «натягування (струн, лука)» грецька
παλάμη «долоня, рука» грецька
fuоlen «відчувати» давньоверхньонімецька
folma «рука» давньоверхньонімецька
рāṇíḥ «тс.» давньоіндійська
пальць давньоруська
pollex «великий палець» латинська
palpo «гладжу, голублю» латинська
palma «тс.» латинська
па́лец «великий палець» македонська
palc «палець» нижньолужицька
pālidan «шукати, відчувати» перська
pоlåc «тс.» полабська
palec «палець» польська
palъ «палець» праслов’янська
palьсь «тс.» (первісно, мабуть, «великий палець») праслов’янська
па́лец російська
па̏лац сербохорватська
palec «великий палець» словацька
pálec «тс.» словенська
па́лиця українська
па́лка українська
palec «великий палець» чеська


па́лиця

псл. palica, palъka, зменш. від pala, мабуть, пов’язаного з paliti «палити»;
назва могла виникнути в час примітивного видобування вогню тертям палиці об палицю або внаслідок використання палиці як знаряддя для підтримування вогню;
за іншим припущенням (Machek ESJČ 429), зв’язок із пали́ти може мотивуватися тим, що очищені від кори гілки деяких дерев палили над вогнем, щоб одержати коричневу або темно-червону фарбу;
менш прийнятні гіпотези про запозичення з німецької мови (двн. pfal «стовп, паля» від лат. pālus – Корш у Преобр. ІІ 9), про спорідненість із па́лець (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391);
припускається також зв’язок з р. располоть «розколоти надвоє», двн. spalten «колоти», дінд. spháṭati «розколює», phálakam «дошка», phalati «лопається, тріскається» (Фасмер ІІІ 193; Младенов 409; Schuster-Šewc 1037; Skok II 592; Mikl. EW 255);
р. па́лка «палиця», [па́лица], бр. па́лка, др. палъка, палица «тс.», п. pała «дрюк, дрючок, ломака», pałka «ціпок, кий, палиця», ч. palice «палиця, кий; дерев’яний молот», слц. вл. pała «дрючок», нл. palica «палиця», болг. м. па́лица, схв. па̏лица, слн. pálica, стсл. палица «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пали́ґа «велика палиця»
па́личка
па́личник «служник при суді»
палі́ччя
па́лка «палиця; [шишка на болотяних рослинах, стеблина без колоска]»
пало́чня «корина, Coryna» (зоол.)
палю́га́ «велика палиця»
па́люх «стовп»
па́ля «палиця» (дит.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па́лка білоруська
па́лица болгарська
pała «дрючок» верхньолужицька
spalten «колоти» давньоверхньонімецька
spháṭati «розколює» давньоіндійська
phálakam «дошка» давньоіндійська
phalati «лопається, тріскається» давньоіндійська
палъка давньоруська
палица «тс.» давньоруська
па́лица македонська
palica «палиця» нижньолужицька
pała «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» польська
pałka «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» польська
palica праслов’янська
palъka праслов’янська
pala праслов’янська
paliti «палити» праслов’янська
располоть «розколоти надвоє» російська
па́лка «палиця» російська
па́лица російська
па̏лица сербохорватська
pała «дрючок» словацька
pálica словенська
палица «тс.» старослов’янська
пали́ти українська
па́лець українська
palice «палиця, кий; дерев’яний молот» чеська

паль «загнутий кінець інструмента дереворубів»

неясне, можливо, пов’язане з па́лець;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па́лець українська

пальочник «перстач, Potentilla anserina L.; P. argentea L.; P. verna L.» (бот.)

похідне утворення від па́лець;
назва зумовлена пальчастою формою листків (Вісюліна–Клоков 210);
пор. назву перста́ч (від ст. перстъ «палець»), п. pięć palców «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па́лець українська
перста́ч (від ст. перстъ «палець») українська

пальча́к «стебло, стрижень, ніжка гриба, тичинка»

пов’язане з па́лець;
назва зумовлена пальцеподібною формою стебла;
Фонетичні та словотвірні варіанти

палца́к
палча́к
пальца́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па́лець українська

пальча́тка «куряча лапка, Digitaria Heist.» (бот.)

похідне утворення від па́лець;
назва зумовлена пальцеподібною формою квіткової волоті рослини (Сл. бот. 391; Федченко–Флеров 77);
можливо, калька лат. digitaria «тс.» (від digitus «палець»);
пор. слц. prstovka «пальчатка» від prst «палець» (калька латинської назви – Machek Jm. rostl. 294);
п. palecznica, palusznik «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
digitaria «тс.» (від digitus «палець») латинська
palecznica «тс.» польська
palusznik «тс.» польська
prstovka «пальчатка» словацька
prst «палець» (калька латинської назви -- Machek Jm. rostl. 294) словацька
па́лець українська

па́льчик «герань лісова, Geranium silvaticum L.» (бот.)

похідне утворення від па́лець;
назва зумовлена пальчастим листям рослини (Сл. бот. 128; Нейштадт 369);
Фонетичні та словотвірні варіанти

пальчики «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па́лець українська

пати́к «палиця»

за допомогою префікса па- утворено від основи слова ти́кати, ткну́ти (пор. пакіл);
менш переконливе виведення (Brückner 399) від того самого кореня, що й па́лець;
п. ч. діал. слц. patyk;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пати́ка «палиця; шкапа; неметка, неповоротка, тупа людина»
па́тика «сапа»
пати́чина
патичо́к
пати́ччя «паліччя; дрібний хмиз»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
patyk польська
patyk словацька
ти́кати українська
ткну́ти (пор. пакіл) українська
па́лець українська
patyk чеська

пи́пнати «копатися, мудрувати»

псл. pipati «мацати»;
єдиного пояснення не має;
вважається звуконаслідувальним утворенням (Фасмер ІІІ 419; Holub–Kop. 273; Skok II 659);
пов’язується також (Младенов 423; Machek ESJČ 450) з іє. *pelp-, тим самим, що й у лат. palpāre «погладжувати», укр. па́лець;
р. [пы́пнить] «копатися», [пы́плить] «тс.», бр. [пы́пніць] «повільно робити, копатися», [пы́пліць] «тс.», п. [pypłać] «робити недбало і повільно, бабратися», [pyplać, pyplić] «тс.», ч. piplati se «возитися, копатися», pipati «мацати», ст. opiplati «обмацати», слц. piplat’ sa «виконувати дрібну роботу; копатися, возитися», вл. piplić «тс.», piplić so «копатися, возитися», болг. пи́пам «мацаю, хватаю», м. пипа «мацає, обмацує», схв. пи̏пати «мацати; зволікати», слн. pípati «витягувати, виривати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пи́пнавка «порпання, копанина»
пипнани́на «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пы́пніць «повільно робити, копатися» білоруська
пы́пліць «тс.» білоруська
пи́пам «мацаю, хватаю» болгарська
piplić «тс.»«копатися, возитися» верхньолужицька
piplić so «тс.»«копатися, возитися» верхньолужицька
*pelp- індоєвропейська
palpāre «погладжувати» латинська
пипа «мацає, обмацує» македонська
pypłać «робити недбало і повільно, бабратися» польська
pyplać «тс.» польська
pyplić «тс.» польська
pipati «мацати» праслов’янська
пы́пнить «копатися» російська
пы́плить «тс.» російська
пи̏пати «мацати; зволікати» сербохорватська
piplat' sa «виконувати дрібну роботу; копатися, возитися» словацька
pípati «витягувати, виривати» словенська
па́лець українська
piplati se «возитися, копатися»«мацати» чеська
pipati «возитися, копатися»«мацати» чеська

поло́хати

псл. *polxati (*polšiti) «лякати, хвилювати, полохати», очевидно, давніше *polksati «полохати ударами», пов’язане з *polskati «полоскати», *polkati «тс.»;
можливо, споріднене з гр. πάλλω «збуджую, розпаляю, приголомшую», πελεμίζω «стрясаю», πόλεμος «війна», гот. us-film-a «наляканий, пройнятий жахом», usfilm-еі «переляк, страх, жах», дісл. *felms-fullr «переляканий, пройнятий жахом», *felmtr «страх, переляк», герм. *felma- «тс., жах; неспокій, замішання», іє. *pel- (*pol-) «ударяти, бити; струшувати, турбувати, непокоїти», а також з двн. fuolen «відчувати, почувати», дангл. fēlan «тс.; торкатися», англ. feel «тс., мацати», нвн. fühlen «тс.», дісл. *falma «намацувати, іти помацки», з якими ще зближують псл. palъ «палець, великий палець», укр. па́лець;
зіставляється також (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 127–128) з лит. pálšas «блідий, жовтувато-сірий», лтс. pal˜ss «тс.», стсл. пелесъ «темно-сірий»;
виводиться ще (Ondruš JČ 10, 12–14) від іє. *pel- (*pol-) «бігти, рухатися»;
р. поло́ши́ть «лякати, хвилювати, бентежити», [поло́хну́ть] «сильно вдарити; стурбувати, схвилювати», бр. пало́хаць «лякати, полохати», [полошіць] «полохати», др. полошити «лякати», п. płoszyć «тс., полохати», [połochać] (з укр.), ч. plašiti, слц. plašit’, вл. płóšić, нл. płošyś, болг. пла́ша, м. плаши, схв. пла̏шити, слн. plašíti «тс.», стсл. плашити сѧ «лякатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́полохати «винищити, вивести»
заполо́ха «опудало, пострах»
переполіх
пере́поло́х
переполо́шений
поло́х (у сполученні п.-п. про пульсацію крові Нед, про стуки серця, на позначення переляку)
по́лох «пострах, страховище, опудало; збентеженість, переляк, жах»
поло́ханий «наляканий, боязкий»
поло́хий «тс.»
полохки́й «тс.; який легко полохається; який виражає страх, переляк; неспокійний, тривожний»
полохли́вий
полохне́ча «полохливість»
поло́ши́ти «полохати»
поло́шкати «тс.»
полошли́вий
полошни́й «тс.»
по́полох «переляк, полохання, страх, паніка»
пополоша́ти «полохливо розбігтися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
feel «тс., мацати» англійська
пало́хаць «лякати, полохати» білоруська
полошіць «полохати» білоруська
пла́ша болгарська
płóšić верхньолужицька
*felma- «тс., жах; неспокій, замішання» германські
us-film-a «наляканий, пройнятий жахом» готська
usfilm-еі «переляк, страх, жах» готська
πάλλω «збуджую, розпаляю, приголомшую» грецька
πελεμίζω «стрясаю» грецька
πόλεμος «війна» грецька
fēlan «тс.; торкатися» давньоанглійська
fuolen «відчувати, почувати» давньоверхньонімецька
*felms-fullr «переляканий, пройнятий жахом» давньоісландська
*felmtr «страх, переляк» давньоісландська
*falma «намацувати, іти помацки» давньоісландська
полошити «лякати» давньоруська
*pel- «ударяти, бити; струшувати, турбувати, непокоїти» (*pol-) індоєвропейська
*pel- «бігти, рухатися» (*pol-) індоєвропейська
pal˜ss «тс.» латиська
pálšas «блідий, жовтувато-сірий» литовська
плаши македонська
płošyś нижньолужицька
fühlen «тс.» нововерхньонімецька
płoszyć «тс., полохати» польська
połochać (з укр.) польська
*polxati «лякати, хвилювати, полохати» (*polšiti) праслов’янська
*polksati «полохати ударами» праслов’янська
*polskati «полоскати» праслов’янська
*polkati «тс.» праслов’янська
palъ «палець, великий палець» праслов’янська
поло́ши́ть «лякати, хвилювати, бентежити» російська
поло́хну́ть «сильно вдарити; стурбувати, схвилювати» російська
пла̏шити сербохорватська
plašit' словацька
plašíti «тс.» словенська
пелесъ «темно-сірий» старослов’янська
плашити сѧ «лякатися» старослов’янська
па́лець українська
plašiti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.