МЕТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мета́ти «кидати, викидати; народжувати (про деяких тварин); [наливати]»
іє. *met- (mē-) «міряти; кидати»;
псл. metati, пов’язане з mesti (‹*met-ti) «мести», motati «мотати»;
споріднене з лит. mèsti, metù «кидати», лтс. mest «тс.», прус. metis «кидок, метання»;
р. мета́ть, бр. мятну́цца, др. метати, п. miotać, ч. metat(i), слц. metať, вл. mjetać, нл. mjataś, болг. ме́тна, м. мета, схв. мèтати, слн. metáti, стсл. метати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́міт
«викид»
ви́мітка
«привид, що, нібито, примушує носити себе від села до села»
відме́т
«зворотний удар»
ві́дміток
«вузька грядка на краю ниви»
вмітува́ти
«вкидати»
заме́т
«горизонтальні колоди в стіні будівлі»
заметли́тися
«заметатися, заметушитися»
за́міт
«тс.»
за́міт
«закид, докір»
за́мітник
«стовбур дерева для паркана або кладки стіни»
замі́ть
«стовбури дерева в стіні»
(зб.)
земетня́
мет
«кидок, змах; постріл»
ме́та́
мета́вка
«катапульта Ж; палиця для метання камінців МСБГ»
ме́тало
«м’яч»
мета́льний
мета́льник
метани́на
«метушіння»
ме́танка
«палиця для метання камінців»
мета́тися
«кидатися; хитатися; розвіватися; [тріпотіти Ж]»
мета́ч
«залізні вила»
мета́чка
«тс.»
метки́й
«швидкий, вправний; кмітливий; влучний»
ме́тний
«метальний»
метну́ти
метчі́й
«скоріше»
мітки́й
«меткий»
наме́т
«палатка»
намі́т
«тс.»
на́мі́тка
«покривало наверх головного убору; тонка прозора тканина; [накидка Ж]»
намітча́ний
намітчи́на
«намітка (поганенька)»
обме́т
«велика сітка для лову звірів, риби»
обме́тиця
«вид вишивки»
обмі́тка
«тс.»
о́бмі́ть
«бистрина або вир із швидкою течією»
оме́т(а)
«пола; край одягу»
о́меть
«легкий сніг на деревах»
переме́т
«рибальський пристрій; [перешкода]»
перемі́т
«двічі переораний пар Нед; пропуск, отвір Нед; помилка при накладанні ниток на снувалку»
перемі́тка
«кладочка; намітка»
перемітни́й
«різноманітний»
перемі́тувати
«перекидати, міняти»
перемі́ть
«перемет»
пере́міть
«мотуз»
підметча́
підмітча́
по́ме́т
«кидання, розкид; купка ще не пов’язаного в снопи хліба; розставлені в рядок снопи ЛЧерк; порух Нед; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
помета́ти
«передчасно народити»
помі́т
«розставлені в рядок снопи»
по́міть
«купки ще не пов’язаного в снопи хліба; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
при́мет
«ловіння риби за допомогою загати з каменю»
прометни́й
«моторний, розбитний»
про́міт
«розбитний, бідовий хлопець»
про́міти
«північне сяйво»
про́мітка
«хустина»
промітни́й
«ТС.»
промі́тувати
«розвішувати (шкуру)»
розмі́тувати
«розкидати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мятну́цца | білоруська |
| ме́тна | болгарська |
| mjetać | верхньолужицька |
| метати | давньоруська |
| *met- «міряти; кидати» (mē-) | індоєвропейська |
| mest «тс.» | латиська |
| mèsti | литовська |
| мета | македонська |
| mjataś | нижньолужицька |
| miotać | польська |
| metati | праслов’янська |
| metis «кидок, метання» | прусська |
| мета́ть | російська |
| мèтати | сербохорватська |
| metať | словацька |
| metáti | словенська |
| метати | старослов’янська |
| metat(i) | чеська |
| motati «мотати» | ? |
| metù «кидати» | ? |
зметю́хкати «зім’яти, зжужмити, безладно накидати»
не зовсім ясне;
очевидно, афективне утворення, пов’язане з мета́ти «кидати» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ти «кидати» | ? |
намета́ти «прошити великими стібками, намітивши лінію шва»
запозичення з російської мови;
р. намета́ть, намётывать «тс.» є похідним від мета́ть «метати, обкидати», спорідненого з укр. мета́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
наме́тувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| намета́ть | російська |
| мета́ти | українська |
| намётывать «тс.» | ? |
| мета́ть «метати, обкидати» | ? |
о́бмі́ть «бистрина, вир, швидка течія; крутий берег»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з мета́ти;
пор. р. [обмёт] «застава для затримання водяної течії, дров і т. п.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обмёт «застава для затримання водяної течії, дров і т. п.» | російська |
| мета́ти | ? |
| обмёт «застава для затримання водяної течії, дров і т. п.» | ? |
одміт «вигин у коліні ріки, де мало помітна течія»
похідне утворення від мета́ти, паралельне до [о́бміть] «бистрина або вир із швидкою течією»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
одміть
«тихе місце в бурхливій річці; місце між скелями на дніпровських порогах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ти | ? |
| о́бміть «бистрина або вир із швидкою течією» | ? |
маталя́ти «кидати на купу якусь мішанину»
очевидно, результат контамінації слів [гатля́ти] «тс.» і мета́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гатля́ти «тс.» | ? |
| мета́ти | ? |
махоме́тник «шибеник»
афективне утворення, пов’язане з магомета́нин «мусульманин»;
пор. р. магоме́т (лайл.);
вторинно зближене з дієсловами маха́ти і мета́ти;
р. [махоме́т] (лайл.) «розбійник», [мухаме́т] «шахрай»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магоме́т (лайл.) | російська |
| махоме́т «розбійник» (лайл.) | російська |
| мухаме́т «шахрай» | українська |
| магомета́нин «мусульманин» | ? |
| магоме́т (лайл.) | ? |
| маха́ти | ? |
| мета́ти | ? |
мет «мить, момент»
можливо, було підтримане впливом з боку мент «момент»;
очевидно, етимологічно тотожне слову [мет] «кидок, змах», пов’язаному з метати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
меть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мент «момент» | ? |
| мет «кидок, змах» | ? |
| метати | ? |
ме́та «край земельної ділянки, потя» (у виразі [граничити мета о мету])
не зовсім ясне;
може бути пов’язане як з мета́ти «кидати, викидати» (орану землю при закінченні скиби), так і з ме́та́ «ціль», давніше також «закінчення, фініш» (з лат.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме́ти
«місце на кінці ораного поля, де плуг викидає скибу»
ме́тла
«суголовок, межа, дорога між двома полями»
ме́тлище
«тс.»«місце, зручне для полювання»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ти «кидати, викидати» (орану землю при закінченні скиби) | ? |
| ме́та́ «ціль» | ? |
| також «закінчення, фініш» (з лат.) | ? |
мета́лец «казковий змій, який, беручи хвіст у рот, котиться колесом і свистить перед дощем»
неясне;
може бути зіставлене з р. [мета́ть] «швидко долати значні відстані» (про коня), етимологічно тотожним з мета́ть «кидати», укр. мета́ти, або з р. мета́ть «плести; в’язати», очевидно, пов’язаним з мота́ть «махати; намотувати», укр. мота́ти «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ть «швидко долати значні відстані» (про коня) | російська |
| мета́ть «плести; в’язати» | російська |
| мета́ти | українська |
| мота́ти «тс.» | українська |
| мета́ть «кидати» | ? |
| мота́ть «махати; намотувати» | ? |
меті́ль «назва карбованця, якого дарують молодим на весіллі»
пов’язане з мета́ти в якомусь специфічному значенні;
р. [мета́ть] «дарувати гроші нареченій перед весіллям»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ть «дарувати гроші нареченій перед весіллям» | російська |
| мета́ти | ? |
метля́ти «гойдати (про вітер, бурю і т. п.); часто міняти напрям руху»
афективні утворення, пов’язані з мета́ти, мота́ти;
основи на мат- пов’язуються також (Machek ESJC 355; Holub–Kop. 218) з псл. męt-/mǫt(укр. муть);
р. [метли́ть] «мотатися туди й сюди», [метлеси́ть] «мелькати, мигтіти», бр. матля́ць «мотати; махати», п. [matlać] «плутати, змішувати», ч. matlat se «копирсатися», слц. [matlat’] «махати», схв. [матљèхати] «незграбно рухатися; махати, розмахувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́тланка
(у виразі [м-ки дати] «полупцювати, потріпати за волосся»)
матлю́кати
«махати (хвостом)»
ма́тля́ти
«тс.; теліпати; [робити щось непотрібне О]»
матна́тися
«тс.; тинятися Ж»
ма́тня́
метеля́ти
«гойдати»«виляти, викручуватися»
метля́тися
«розвіватися; метатися, [теліпатися]»
мотля́тися
«тс.»
сум'яття» Ж
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| матля́ць «мотати; махати» | білоруська |
| matlać «плутати, змішувати» | польська |
| муть | праслов’янська |
| метли́ть «мотатися туди й сюди» | російська |
| матљèхати «незграбно рухатися; махати, розмахувати» | сербохорватська |
| matlat' «махати» | словацька |
| метлеси́ть «мелькати, мигтіти» | українська |
| matlat se «копирсатися» | чеська |
| мета́ти | ? |
| мота́ти | ? |
| мат- | ? |
| муть | ? |
метуши́тися «безладно рухатися, поспішати»
необґрунтоване пряме зіставлення з мести́, мета́ти (Фасмер II 611; Преобр. І 531; Bern. II 40);
форма похідної основи могла зазнати впливу з боку псл. mitusь «навхрест, головами чи вершками в різні кінці», хоча беззастережне пов’язання обох утворень (Brückner 339) позбавлене достатніх підстав;
псл. теtos-/metus-/motux-, очевидно, похідне (формально не ясне) утворення від кореня met-/mot- (пор. мота́ти), безафіксної паралелі до męt/mǫt- «мутити, змішувати, вносити сум’яття»;
р. [метуси́ть] «метушитися», [метуши́ься] «тс.», [матоши́ть] «турбувати», [матуси́ть] «метушитися», [мотуси́ть] «тс.», [матуси́ться] «повільно, неохоче щось робити; ходити, то беручись за роботу, то кидаючи її; метушитися», [мотуси́ться, маты́шиться] «тс.», [митуси́ть] «перемішувати, тасувати, змішувати; перебирати; спантеличувати, плутати», [митуса́] «переступання з ноги на ногу; той, хто спантеличує, плутає», [ме́тусь] «незгода, розбрат», бр. мітусі́цца «метушитися; метатися; мигтіти перед очима», [мітусі́ць] «мутити; розбурхувати; мішати, порушувати порядок; тривожити, спантеличувати», ч. [metešiti (metošiti)] «швидко бігти», слц. [mitúchať] «викликати замішання; бентежити», слн. [metošiti] «швидко бігти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заметуша́ти
«зам’яти (справу)»
заметушня́
метошити
«нівечити, топтати, м’яти (городину)»
метушли́вий
метушня́
перемету́шити
«перебабрати, перемішати, потовкти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мітусі́цца «метушитися; метатися; мигтіти перед очима» | білоруська |
| mitusь «навхрест, головами чи вершками в різні кінці» | праслов’янська |
| теtos-/metus-/motux- | праслов’янська |
| метуси́ть «метушитися» | російська |
| mitúchať «викликати замішання; бентежити» | словацька |
| metošiti «швидко бігти» | словенська |
| метуши́ься «тс.» | українська |
| матоши́ть «турбувати» | українська |
| матуси́ть «метушитися» | українська |
| мотуси́ть «тс.» | українська |
| матуси́ться «повільно, неохоче щось робити; ходити, то беручись за роботу, то кидаючи її; метушитися» | українська |
| мотуси́ться | українська |
| маты́шиться «тс.» | українська |
| митуси́ть «перемішувати, тасувати, змішувати; перебирати; спантеличувати, плутати» | українська |
| митуса́ | українська |
| хто спантеличує | українська |
| плутає» | українська |
| ме́тусь «незгода, розбрат» | українська |
| мітусі́ць «мутити; розбурхувати; мішати, порушувати порядок; тривожити, спантеличувати» | українська |
| metešiti «швидко бігти» (metošiti)] | чеська |
| мести́ | ? |
| мета́ти | ? |
| met-/mot- (пор. мота́ти) | ? |
| męt/mǫt- «мутити, змішувати, вносити сум’яття» | ? |
ми́са «велика миска»
псл. misa;
через посередництво давньоверхньонімецьких діалектів (двн. mias «стіл») запозичено з народної латині;
нар.-лат. mēsa (лат. mensa) «стіл» пов’язується з mētior «міряю, вимірюю», спорідненим з псл. metǫ «кидаю; відміряю», укр. мета́ти «кидати»;
р. ми́са, ми́ска, бр. мі́са, мі́ска, др. ми́са «блюдо», п. слц. misa, ч. mísa, вл. нл. miska, болг. ми́са, стсл. миса «блюдо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зами́сник
«полиця для посуду»
ми́ска
миска́р
«виготовлювач мисок; гончар»
ми́сник
«полиця або буфет для посуду»
ми́сошник
«той, що виробляє миски»
мисча́
мисчи́на
«маленька або погана миска»
мисчі́вка
«синя глина, з якої виробляють миски»
ми́ся́
нами́сник
«тс.»
(у гуцулів)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мі́са | білоруська |
| ми́са | болгарська |
| miska | верхньолужицька |
| ми́са «блюдо» | давньоруська |
| mēsa «стіл» (лат. mensa) | народнолатинська |
| miska | нижньолужицька |
| misa | польська |
| misa | праслов’янська |
| metǫ «кидаю; відміряю» | праслов’янська |
| ми́са | російська |
| misa | словацька |
| миса «блюдо» | старослов’янська |
| мета́ти «кидати» | українська |
| ми́ска | українська |
| мі́ска | українська |
| mísa | чеська |
| mētior «міряю, вимірюю» | ? |
мото́ри́ти «робити, діяти»
не зовсім ясне;
зіставляється з мота́ти, мета́ти, лит. matarúoti «махати (бичем), вертіти (хвостом)»;
р. [мо́то́рный] «тс.; здібний, умілий; хоробрий, сильний; веселий, балакучий», [мото́рить] «багато говорити», бр. [мато́рны] «спритний, жвавий», п. [motorny] «спритний, меткий», ч. слц. nemotorný «незграбний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мото́рний
«спритний, жвавий; [вродливий Ж]»
моторува́ти
«ТС.»
мотору́н
«діяльна, жвава людина»
мотору́ха
«тс.»
(про жінку)
моторя́ка
«тс.»
моторя́чий
«спритний, жвавий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мато́рны «спритний, жвавий» | білоруська |
| matarúoti «махати (бичем), вертіти (хвостом)» | литовська |
| motorny «спритний, меткий» | польська |
| мо́то́рный «тс.; здібний, умілий; хоробрий, сильний; веселий, балакучий» | російська |
| nemotorný «незграбний» | словацька |
| мото́рить «багато говорити» | українська |
| nemotorný «незграбний» | чеська |
| мота́ти | ? |
| мета́ти | ? |
мотро́ши́ти «падати, порошити (про сніг)»
очевидно, результат видозміни давнішого *моросити (р. мороси́ть) «мрячити»;
зближення з мета́ти, мота́ти (Фасмер II 664) малопереконливе;
р. [мотроши́ть, мотроси́ть] «тс.; мрячі́ти (про дощ)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мотроши́ть | російська |
| мотроси́ть «тс.; мрячі́ти (про дощ)» | українська |
| *моросити «мрячити» (р. мороси́ть) | ? |
| мета́ти | ? |
| мота́ти | ? |
сороми́тниця «сітка для ловлі риби»
неясне;
можливо, пов’язане з мета́ти «закидати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ти «закидати» | ? |
пі́дме́т «невелика грядка, ділянка землі; коноплище; низинна місцевість, де пасуть худобу, сіють коноплі Ва; орна земля за селом Ва; природно зрошувана низина в полі, на якій сіють коноплі, садять капусту Ме»
назва зумовлена, очевидно, тим, що на цих ділянках розкидали гній або пасли худобу;
похідне утворення від мета́ти «кидати»;
р. [подмет] «поле, приготоване для баштану», п. podmiot «гній, сміття, викинуте в одне місце»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підме́тець
«квітник»
підмі́т
«частина поля, на якому сіють коноплі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| podmiot «гній, сміття, викинуте в одне місце» | польська |
| подмет «поле, приготоване для баштану» | російська |
| мета́ти «кидати» | українська |
підме́тка
похідне утворення від мета́ти «шити, обкидати»;
р. подмётка «підметка», болг. подме́тка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підме́ток
підмі́тка
«солом’яна устілка в чоботі; підошва»
пі́дміток
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| подме́тка «тс.» | болгарська |
| подмётка «підметка» | російська |
| мета́ти «шити, обкидати» | українська |
ко́мі́ть (у словосполученнях коміть головою «стрімголов, сторчголов; [униз головою]», [коміть іти] «перекидатися, перевертатися» Ж)
не зовсім ясні форми;
можливо, пов’язані з [ком’ядува́ти] «непокоїти, затримувати», [комнядова́ти] «штовхати кулаками», [ΚΟΜΗядний] «прикрий, дошкульний» (Німчук Пр. XII діал. н. 268–269);
тлумачаться також як утворення з словотворчого компонента ко-, того самого, що і в словах коверзува́ти, ко́ворот, і основи дієслова метати «кидати» (ВеЗн 27);
схв. кȍмицē «сторч», окòмити «поставити сторч»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́мети́
комети пасти
«перекидатися в повітрі»
(падати)] (про голуба)
ко́мнядь
«тс.; наїжено (про шерсть); сторч (про палицю)»
комня́ть
«горілиць»
ко́мнять
ко́мять
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кȍмицē «сторч» | сербохорватська |
| окòмити «поставити сторч» | українська |
| ком'ядува́ти «непокоїти, затримувати» | ? |
| комнядова́ти «штовхати кулаками» | ? |
| ΚΟΜΗядний «прикрий, дошкульний» | ? |
| ко- | ? |
| коверзува́ти | ? |
| ко́ворот | ? |
| метати «кидати» | ? |
про́міти «полярне сяйво» (мн.)
може бути зіставлене з мета́ти і з про́мінь;
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
промі́ття
«заграва»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ти | українська |
| про́мінь | українська |
умітки́ «кидаючи»
похідне утворення від мета́ти «кидати»;
пор. [мітки́й] «меткий» Ж;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ти «кидати» | українська |
| мітки́й «меткий» | українська |
коти́тися «народжувати малят» (про дрібних тварин -- кішок, овець тощо)
псл. kotiti sę, очевидно, пов’язане з kotiti «кидати, метати; перевертати, котити» (пор. р. мета́ть «метати, кидати; видавати на світ, народжувати потомство (про деяких тварин і риб)»;
при допущенні кореня з рухомим s- сюди ж можна віднести і псл. skotъ «скот»;
менш вірогідні інші припущення: пов’язання з лат. catulus «різні малі тварини; щеня» (Фасмер II 352; Шанский ЭСРЯ II 8, 359) або з псл. kotъ (Булаховський Нариси 28; Skok II 170), що могло бути пов’язане (Machek ESJČ 282–283) із словом (пізніше зниклим) на позначення молодих тварин взагалі, спорідненим з лат. catulus, дісл. hađпа «козеня»;
р. коти́ться «котитися», бр. каці́цца, п. kocić się, ч. kotiti se, okotiti se, слц. kotiť sa, нл. kośiś se, болг. ко́тя се, м. коти ce, схв. кòтити се, слн. kotíti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́тна́
котю́чий
«плодючий»
котя́чка
«частина кошари»
накітча́
«ягня, що народилося пізно»
обкі́т
окі́т
ско́тище
«нора, лігво»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каці́цца | білоруська |
| ко́тя се | болгарська |
| hađпа «козеня» | давньоісландська |
| catulus «різні малі тварини; щеня» | латинська |
| catulus | латинська |
| коти ce | македонська |
| kośiś se | нижньолужицька |
| kocić się | польська |
| kotiti sę | праслов’янська |
| kotiti «кидати, метати; перевертати, котити» (пор. р. мета́ть «метати, кидати; видавати на світ, народжувати потомство (про деяких тварин і риб) | праслов’янська |
| s- | праслов’янська |
| skotъ «скот» | праслов’янська |
| kotъ | праслов’янська |
| мета́ть | російська |
| коти́ться «котитися» | російська |
| кòтити се | сербохорватська |
| kotiť sa | словацька |
| kotíti | словенська |
| kotiti se | чеська |
| okotiti se | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України