ЛИШКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ли́шка «лисиця, Canis vulpes L.» (зоол.)

існує також думка про походження з lisička шляхом спрощення і стягнення звуків (Machek ESJČ 336);
п. liszka «лисиця», ст. liszki «лисяче хутро», ч. вл. нл. liška «лисиця; лисяче хутро; хитра людина», слц. líška «тс.», полаб. lai̯skǝ «лисиця», як і м. лишка «хижий звір; хтось бридкий, огидний», виводяться з псл. *lišьka «самиця лиса», для пояснення якого припускається існування звукової форми псл. *liхъ «лис», паралельної до lisъ (Brückner 299);
очевидно, запозичення з західнослов’янських мов;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ли́шачий «лисячий»
лі́шка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
liška «лисиця; лисяче хутро; хитра людина» верхньолужицька
лишка «хижий звір; хтось бридкий, огидний» македонська
liška «лисиця; лисяче хутро; хитра людина» нижньолужицька
lai̯skǝ «лисиця» полабська
liszka «лисиця» польська
liszki «лисяче хутро» (ст.) польська
lisička праслов’янська
*lišьka «самиця лиса» праслов’янська
*liхъ «лис» праслов’янська
líška «тс.» словацька
liška «лисиця; лисяче хутро; хитра людина» чеська

ли́шка «гриб лисичка, Cantharellus eibarius Fr.» (бот.)

результат перенесення запозиченої назви тварини [ли́шка] «лисиця», паралельного до перенесення назви укр. лиси́чка «тс.», або безпосереднє запозичення в ролі назви гриба з польської мови (пор. п. liszka, ч. liška, слц. líška «тс.») з тією ж мотивацією, що і в укр. лиси́чка «Cantharellus eibarius»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лиші́вка
ліши́вка «тс.»
лішка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
liszka польська
líška словацька
ли́шка «лисиця» українська
лиси́чка «тс.» українська
лиси́чка «Cantharellus eibarius» українська
liška чеська

ли́жка «ложка; ніж, яким вирізують заглиблення в ложці»

псл. lyžьka ‹ *lūzьka «тс.», паралельне *lъžъka ‹ *lužьka, відбитому в укр. ло́жка;
менш переконлива думка (Дзендзелівський УЗЛП 85 – 87) про розвиток початкового ли, як і ло, з цсл. lъ;
припущення про спорідненість з ли́жа (Mikkola Berühr. І 137) необґрунтоване;
р. [лы́жка] «ложка», бр. лыжка, п. łyżka, [łeżka], ч. слц. [lyžka] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зали́жник
ли́жґа «ложка»
лижка́р «майстер, що робить ложки»
лижка́рство «виробництво ложок»
ли́жник «полиця для ложок»
ли́зя «ложка» (дит.)
ли́шка «тс.»
нали́жник «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лыжка білоруська
łyżka польська
łeżka польська
lyžьka «тс.» праслов’янська
*lъžъka праслов’янська
*lūzьka праслов’янська
*lužьka праслов’янська
*lūzьka праслов’янська
*lužьka праслов’янська
*lūzьka праслов’янська
лы́жка «ложка» російська
lyžka «тс.» словацька
ло́жка українська
ли українська
ло українська
ли́жа українська
церковнослов’янська
lyžka «тс.» чеська

лисики «конюшина повзуча, Trifolium repens L.» (бот.)

назви можуть бути зумовлені пухнастістю і світлим забарвленням суцвіття рослини;
очевидно, похідні утворення від лис, [ли́шка] «лисиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ли́шка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лис українська
ли́шка «лисиця» українська

лиши́ти «не взяти з собою; покинути, розлучитися; передати у спадщину; зберегти; перестати щось робити; позбавити»

псл. lišiti, lišǫ «позбавляти; залишати, минати», lišiti sę «бути позбавленим, втрачати, залишатися без чого, залишатися збоку», похідне від liхъ (‹ *leik-so-) «який залишається, надмірний, зайвий; позбавлений, нецілий, пустий; малої вартості; бідний, злий»;
віддалено споріднене з лит. lìkti, liẽka «залишатися», гр. λείπω «залишаю», лат. relinquo (-lictus) «тс.», гот. leiƕan «позичати», двн. lihan, нвн. leihen «тс.»;
іє. *leik- «залишати»;
р. лиши́ть «відібрати, позбавити», бр. лі́шні «зайвий», др. лишити «позбавити», лишитися «бути позбавленим, залишити», п. заст. liszyć «позбавляти; залишити», liszyc się «втрачати; уникати; остерігатись», ч. lišiti «відрізняти», lišiti se «різнитись», ст. lišiti «звільняти, позбавляти», слц. lišiť «відрізняти, виділяти», болг. лиша́ «позбавити, забрати; [ошукати]», м. лиши «позбавити», схв. ли́шити «позбавити, відібрати; звільнити, визволити; пройти поруч, минути», слн. líšiti «позбавити», стсл. лишити «позбавляти», лишити сѧ «бути позбавленим; залишатися збоку, сторонитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

залиши́ти
зали́шній «зайвий»
за́лишок
зли́шка «решта; пропозиція ціни»
зли́шній «зайвий»
зли́шнього «занадто»
зли́шок «решта»
із-ли́шкою «з лихвою»
ли́шанка «жінка, що залишила свого чоловіка»
лиша́ти
лиша́тися
лишинє́ «решта»
ли́шка «непарне число; залишок»
лишни́ця «залишок»
ли́шній «зайвий»
ли́шок
надли́шко́вий
на́длишок
нали́шній «зайвий»
обли́шити
полиши́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лі́шні «зайвий» білоруська
лиша́ «позбавити, забрати; [ошукати]» болгарська
leiƕan «позичати» готська
λείπω «залишаю» грецька
lihan давньоверхньонімецька
лишити «позбавити» давньоруська
лишитися «бути позбавленим, залишити» давньоруська
*leik<SUP>u̯</SUP>- «залишати» індоєвропейська
relinquo «тс.» (-lictus) латинська
-lictus латинська
lìkti литовська
liẽka «залишатися» литовська
лиши «позбавити» македонська
leihen «тс.» нововерхньонімецька
liszyć «позбавляти; залишити»«втрачати; уникати; остерігатись» (заст.) польська
liszyc się «позбавляти; залишити»«втрачати; уникати; остерігатись» (заст.) польська
lišiti праслов’янська
lišǫ «позбавляти; залишати, минати» праслов’янська
lišiti sę «бути позбавленим, втрачати, залишатися без чого, залишатися збоку» праслов’янська
*leik-so- «який залишається, надмірний, зайвий; позбавлений, нецілий, пустий; малої вартості; бідний, злий» праслов’янська
liхъ праслов’янська
лиши́ть «відібрати, позбавити» російська
ли́шити «позбавити, відібрати; звільнити, визволити; пройти поруч, минути» сербохорватська
lišiť «відрізняти, виділяти» словацька
líšiti «позбавити» словенська
лишити «позбавляти» старослов’янська
лишити сѧ «бути позбавленим; залишатися збоку, сторонитися» старослов’янська
lišiti «відрізняти»«різнитись» чеська
lišiti se «відрізняти»«різнитись» чеська
lišiti «звільняти, позбавляти» (cn/) чеська

ли́шки (вигук для відгону телят)

не зовсім ясне;
може бути пов’язане з [лу́чки] «тс.» або з лиши́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лу́чки «тс.» українська
лиши́ти українська

ле́шко «серденько»

пов’язане з ли́шко, лихи́й (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ле́шка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ли́шко українська
лихи́й українська

лихи́й «здатний чинити лихо; сповнений лиха, страждання; поганий, злий; [старий; чорт, диявол]; нестримно, нерозсудливо сміливий; (про коней) баский»

псл. liхъ (‹l*īkso-) «зайвий, непарний», пов’язане з lišiti «лишити»;
необґрунтоване розмежування liхъ «злий» і liхъ «зайвий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Преобр. І 460 – 461; Machek ESJČ 333);
непереконливе пов’язання з лит. líesas «худий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Baga RR I 332; Matzenauer LF 9, 204);
р. лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий», бр. ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний», [лі́хій] «злий дух, диявол», др. лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований» п. lichy «малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий», ч. lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий», слц. lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]», вл. [lichi] «порожній, лисий, вільний», нл. lichy «вільний, неодружений», болг. лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий», схв. лȗх «непарний», слн. lîh «тс.», стсл. лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зли́ха «дуже»
ізли́ха «тс.»
лихе́ «зло; [епілепсія Шух]»
ли́хо «гидко; погано; дуже, сильно» (присл.)
ли́хо «біда, горе; зло»
лихова́нець «коханець Пі; волоцюга Бі»
лихова́нка «коханка»
лихова́нь «залицяння, сластолюбство»
лихова́ньє «тс.»
лихова́ти «чинити зло Пі; лихословити, лаятись ВеЗа»
лихова́тий «лихий»
лихови́на «нещасливий випадок»
лиховщи́на «важкий час»
лихо́та́ «задирливість, лиха вдача; хвацькість, завзяття Бі; злидні, гірка бідність Пі»
лихоти́тися «ставати злим»«лаятися, клясти»
лихува́ти «чинити зло»
лиху́н «ледар, нероба»
ли́шенько
ли́шко (зменш.)
ліхо́ма «лихо, важке становище»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний» білоруська
лі́хій «злий дух, диявол» білоруська
лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий» болгарська
lichi «порожній, лисий, вільний» верхньолужицька
лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований»«малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий» давньоруська
líesas «худий» литовська
lichy «вільний, неодружений» нижньолужицька
lichy польська
lichy польська
lichy польська
liхъ «зайвий, непарний» (‹līkso-) праслов’янська
lišiti «лишити» праслов’янська
*līkso- праслов’янська
*līkso- праслов’янська
liхъ «злий» праслов’янська
liхъ «зайвий» праслов’янська
лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий» російська
лȗх «непарний» сербохорватська
lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]» словацька
lîh «тс.» словенська
лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось» старослов’янська
lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України