ЛАД — ЕТИМОЛОГІЯ

лад «порядок; розташування, розміщення; спосіб, зразок, манера; система суспільного, державного укладу; поперечні поділки на грифі щипкових інструментів; клавіші; [розпорядження]»

псл. (пн.) [ladъ, lada] «порядок; згода ; заручини»;
можливо, віддієслівне утворення від laditi «домовлятися, ладити» (Sławski IV 416– 417; Machek ESJČ 317; Vaillant Gr. comp. І 302);
пов’язується з псл. lagoda «порядок»;
вважається також (ЭССЯ 14, 10–12) утвореним з приставки займенникового походження la- (‹*(o)lō-, пор. [ло́ни] «минулого року») і кореня d(‹іє. *dhē- «ставити»);
р. бр. лад, н. вл. ład, ч. слц. (заст.) lad;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безла́ддя
владнува́ти «уладнати»
дола́дний
зла́да «злагода»
зла́ддє «згода, мир»
злади́ти «підготувати»
злади́тися «взятися до чогось»
ла́де́н
ла́дити
ла́дитися «удаватися»
ладко́м «так, як треба »
ладна́ти
ла́дни́й «гарний, вправний; схильний, охочий що-небудь зробити»
ладня́ «майстерня, цех»
ладо́м «до ладу, толком»
ладува́ти «лагодити, робити щось придатним до вжитку»
нала́д «відповідно, згідно, подібно»
нала́дити
нала́дка
нала́дчик
невла́д
недола́дний
недоладу́ «не так, як слід; не до речі»
не́лад
нела́дний
непола́дка
обла́да «обладнання»
обла́джувати
обла́днання
обладна́ти
обла́дува́ти «обладнати, спорядити»
обладу́нок «спорядження»
пере́ла́д (у виразі: нема ні ладу, ні переладу «ні ладу, ні складу»)
перенала́дка
по́лад «лад, порядок»
при́лад
прила́ддя
при́ладень «витвір, продукт»
прила́дка
при́ладний «який уміє підлеститися, вкрадливий»
прила́дник «той, хто остаточно обробляє»
ро́злад
розла́ддя
ула́д «до речі, влучно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лад білоруська
ład верхньолужицька
*dhē- індоєвропейська
ład німецька
ladъ «порядок; згода ; заручини» (пн.) праслов’янська
lada (пн.) праслов’янська
lada (пн.) праслов’янська
laditi «домовлятися, ладити» праслов’янська
lagoda «порядок» праслов’янська
la- (‹*(o)lō-, пор. [ло́ни] «минулого року») праслов’янська
d праслов’янська
лад російська
lad (заст.) словацька
ло́ни українська
lad (заст.) чеська

хо́лод «низька температура навколишнього середовища»

зіставлялося також з лит. šáltas «холодний, морозний», šal˜tis «холод, мороз», лтс. salts «холодний», ав. sarǝta «холодний», перс. särd, ос. sald, курд. sar «холодний», särma «холод», вірм. sar-n «мороз», sar-il «замерзати» (в ЭССЯ 8, 57–58 спорідненість з псл. *xoldъ заперечується з фонетичних міркувань);
псл. *xoldъ;
припускається зв’язок з герм. *kald- «холод», дінд. jaḍa- (‹ *gelda-) «холодний», лат. gelidus, псл. *želd- (стсл. жлѣдица) (ЭССЯ 8, 57–58), зі стсл. кладѧзь;
р. хо́лод, бр. хо́лад, др. хладъ «прохолода», п. chłîd, ч. слц. chlad, вл. chłîdk «тінь», нл. chłodk «тс.», полаб. xlåd «тс.», болг. хлад «прохолода, холодок», м. лад «тс.», схв. хлаˇд «тінь, прохолода», слн. hlád «прохолода, свіжість», стсл. хладъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вохоло́да «охолодження»
за́холо́д «холодець»
захоло́да «простуда»
захолоди́ло «холодний вітер»
захолоди́ти «застудити»
за́холодно «холодно»
за́холодок «прохолодне місце»
захоло́лий
охоло́да «прохолода»
охоло́дженість
охоло́дження
охоло́джувати
охоло́джувач
охолоди́ти
охолоді́ти
охоло́дний
охоло́дник
передхолоді́льня
перехоло́джувати
похолода́ння
похолода́ти
похолоди́ти
похолоді́лий
похолоді́ння
похолоді́ти
похолодні́ти
прихоло́дний «холоднуватий»
прохоло́да
прохолода́ти «промерзнути»
прохолоджа́ти
прохоло́джувати
прохоло́дне
прохоло́дний
прохоло́дність
прохоло́дно
про́холодь
прохолоня́ти
розхоло́джувати
розхоло́дний
схолоди́ти
схолодні́ти
холода́ти
холоде́ць
холоди́льний
холоди́льник
холоди́льня
холоди́льщик
холоди́на «холод»
холоди́ти
холоди́ще
холоді́йня
холоді́льник «діжка на воду»
холоді́льня
холоді́нка «холодна юшка»
холоді́ти
холодкува́тий
холо́дна
холодна́вий
холодне́ча
холо́дний
холодни́к «страва; холодильник; погріб; сарай, де солять рибу Г; альтанка, прохолодне місце Нед, О; відпалювальна піч Нед»
холодни́ця «підвальна в’язниця»
холодні́ти
холодні́шати
хо́лодно
холоднува́тий
холо́днячкий «холодненький»
холодо́к
холо́дошно
холодю́ка
холодю́нка «холодець»
холодю́щий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sarǝta «холодний» авестійська
хо́лад білоруська
хлад «прохолода, холодок» болгарська
chłîdk «тінь» верхньолужицька
sar-n «мороз» вірменська
*kald- «холод» германські
jaḍa- «холодний» (‹ *gelda-) давньоіндійська
хладъ «прохолода» давньоруська
sar «холодний» курдська
gelidus латинська
salts «холодний» латиська
šáltas «холодний, морозний» литовська
лад «тс.» македонська
chłodk «тс.» нижньолужицька
sald осетинська
särd перська
xlåd «тс.» полабська
chłîd польська
*xoldъ праслов’янська
*želd- (стсл. жлѣдица)(ЭССЯ 8, 57--58) праслов’янська
хо́лод російська
хла «тінь, прохолода» сербохорватська
chlad словацька
hlád «прохолода, свіжість» словенська
кладѧзь старослов’янська
хладъ старослов’янська
chlad чеська
šal˜tis «холод, мороз» ?
särma «холод» ?
sar-il «замерзати» (в ЭССЯ 8, 57--58 спорідненість з псл. *xoldъ заперечується з фонетичних міркувань) ?

Ла́да «давньослов’янська богиня шлюбу»

помилково пов’язувалося з іє. *vladha (укр. вла́да) (Будимир Зб. филоз. Беогр. ун-та 2, 1952, 262);
висловлювалося сумнівне припущення про малоазійське походження (Polák LF 70, 27; Machek ESJČ 317; Holub–Kop. 198);
далі зіставлялося з лік. lada «жінка, дружина» (Георгиев ВЯ 1954/4, 65), з лит. ardyti «розбирати, руйнувати» (Потебня РФВ 7, 226–241), uldúotі «воркувати», nualdėˊti «пролунати» (Bezzenberger BB 21, 315);
псл. lada «коханий, кохана; дружина, чоловік», пов’язане з ladъ, laditi;
р. ла́да «мила, кохана; дружина», др. лада «дружина, чоловік», п. łada «радісна пісня», ч. ст. lada «дівчина», слц. Lada «слов’янська богиня кохання», вл. Łada «тс.», болг. ла́да «міфічна істота – символ весни; дівчина, яка співає обрядову пісню», схв. лȁда «дружина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ладóвний (у сполученні [ладовні пісні] «весільні пісні; пісні взагалі»)
ладка́льниця «виконавиця весільних пісень»
ла́дканка «весільна пісня; пісня взагалі Ж»
ладкати «співати весільні пісні»
ладо (приспів у піснях)
ла́до «Koxaний, любий» (пестлива назва чоловіка, дружини, дитини)
ладувати «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́да «міфічна істота -- символ весни; дівчина, яка співає обрядову пісню» болгарська
Łada «тс.» верхньолужицька
лада «дружина, чоловік» давньоруська
*vladha (укр. вла́да)(Будимир Зб. филоз. Беогр. ун-та 2, 1952, 262) індоєвропейська
ardyti «розбирати, руйнувати» литовська
uldúotі «воркувати» литовська
nualdėˊti «пролунати» литовська
lada «жінка, дружина» лікійська
łada «радісна пісня» польська
lada «коханий, кохана; дружина, чоловік» праслов’янська
laditi праслов’янська
ladъ праслов’янська
ла́да «мила, кохана; дружина» російська
лȁда «дружина» сербохорватська
Lada «слов’янська богиня кохання» словацька
вла́да українська
lada «дівчина» (ст.) чеська

Ла́да (жіноче ім’я)

пов’язане з др. лада «дружина»;
р. бр. Ла́да, п. Łada, схв. Лȁда;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ла́да білоруська
лада «дружина» давньоруська
Łada польська
Ла́да російська
Лȁда сербохорватська

ла́да «рундук, скриня; шухляда Ж, Mo; труна ДзАтл І»

через посередництво польської і, можливо, молдавської мов (молд. ла́дэ «скриня» через уг. láda) запозичено з німецької;
н. Láde «рундук, скриня, шухляда» пов’язане з laden «вантажити»;
бр. [ла́да] «пристрій для перенесення важких речей», п. Iada «прилавок; (спец.) ящик», ч. [lada] «скриня», слц. láda «тс.», полаб. Iodo «скриня; труна; чорнильниця», схв. лȁдица «шухляда». слн. [lada] «скриня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лада́р «килимок, рядно, яким накривають скриню»
ла́диця «шухляда»
ляда́рчик «тс.; килимок, який припинають біля ліжка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́да «пристрій для перенесення важких речей» білоруська
ла́дэ молдавська
ла́дэ молдавська
Láde «рундук, скриня, шухляда» німецька
laden «вантажити» німецька
Iodo «скриня; труна; чорнильниця» полабська
Iada «прилавок; (спец.) ящик» польська
лȁдица «шухляда»«скриня» сербохорватська
láda «тс.» словацька
lada словенська
lada словенська
lada словенська
láda угорська
láda угорська
lada «скриня» чеська

Володи́мир

згодом, у зв’язку з деетимологізацією другого елемента, він став асоціюватися з словом мир «світ», і ім’я набуло вторинного осмислення «володар світу»;
отже, первісне значення імені було «владою великий»;
пор. подібну структуру галльського імені Nertomarus, букв. «силою великий», від nerto «сила, міць, влада» і maro- «великий»;
псл. *Voldīměrъ, складне слово, утворене з основи іменника *ѵоldь «влада» і морфеми -měrъ «великий», спорідненої з гот. -mērs «славний», двн. mari «славетний», ірл. mór, már «великий», кімр. mawr, гр. *εγχεσί-μωρος «славний зі списа» (iє. *-mōro-/*-mēro«великий»);
р. Володи́мир (заст.), Влади́мир (з цел.), бр. Владзі́мір/Уладзі́мір (з цел.), др. Володимѣръ, п. Włodzimierz, ч. слц. Vladimir (русизм?), болг. Владими́р, цсл. Владимѣръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Воло́дько
Диму́ня
Лада́м
Лади́мар
Лади́мір
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Владзі́мір (з цел.) білоруська
Владими́р болгарська
-mērs «славний» готська
*εγχεσί-μωρος «славний зі списа» (iє. *-mōro-/*-mēro«великий») грецька
mari «славетний» давньоверхньонімецька
Володимѣръ давньоруська
mór ірландська
mawr кімрська
Włodzimierz польська
*Voldīměrъ праслов’янська
Володи́мир (заст.) російська
Vladimir (русизм?) словацька
Влади́мир (з цел.) українська
Владимѣръ церковнослов’янська
Vladimir (русизм?) чеська
мир «світ» ?
осмислення «володар світу» ?
було «владою великий» ?
подібну ?
maro- «великий» ?
*ѵоldь «влада» ?
-měrъ «великий» ?
már «великий» ?

ла́дка «долоні» (частіше мн.)(дит.)

зменшенопестлива форма від [ла́до́ня, яке виникло внаслідок метатези у слові доло́ня (можливо, під впливом [ла́дкати] «співати весільні пісні (плескаючи в долоні)» і под.);
p. ла́душки «ладки (дитяча гра)», бр. ла́дкі «тс. »;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ла́да «долоня»
ла́ді «тс.»
ла́до́ня «тс.»
ладу́ся (зменш.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́дкі «тс. » білоруська
ла́до́ня (можливо, під впливом [ла́дкати] «співати весільні пісні (плескаючи в долоні)» і под.) українська
доло́ня (можливо, під впливом [ла́дкати] «співати весільні пісні (плескаючи в долоні)» і под.) українська
ла́дкати українська
ла́душки «ладки (дитяча гра)» ?

ладовни́ця «панахида»

очевидно, похідне утворення від [ла́да] «труна»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́да «труна» українська

ла́дянка «частина повісма, жменя льону або коноплі»

можливо, утворене від [ла́да] «долоня», ла́дка «тс.»;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ла́дінка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́да «долоня» українська
ла́дка «тс.» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.