КВАС — ЕТИМОЛОГІЯ

квас

псл. kvasъ, повʼязане чергуванням голосних з kysnǫti «киснути»;
зіставляється з лат. cāseus (‹iє. *kātso-) «сир», дінд. kváthati «кипʼятить, варить», kvātháḥ «відвар», гот. ƕаþō «піна»;
повʼязання з ка́шляти та ін. (Machek ESJČ 311) необґрунтоване;
р. бр. болг. м. квас, др. квасъ, п. вл. нл. kwas, ч. слц. kvas, схв. квȃс, слн. kvás, стсл. квасъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́квас
за́ква́ска
квасенина́ «кислий болотяний ґрунт»
квасени́на «квашенина»
квасе́ць «щавель» (бот.)
ква́си «незадоволений вигляд»
квасиво «квашенина»
кваси́льний «повʼязаний з квашенням»
квасина́ «тс.»
ква́сити
кваскови́тий «кислуватий»
кваскува́тий «тс.»
квасли́на «квасна гуща; хлібна гуща для чинення шкур»
ква́сни́й
квасни́к «той, хто готує або продає квас; [погріб для квашенини; діжка для квашення]»
квасни́на «кисла сироватка»
квасни́ти «робити кислим»
квасни́ця «дика яблуня; дике яблуко, кислиця; [барбарис Я; ряжанка; діжа Ж]»
квасни́чка «брусниця, Vaccinium vitis-idaea L.» (бот.)
квасничник
кваснівки «тс.»
квасні́ти «киснути»
ква́снути «тс.»
квасо́вина «кислий болотяний ґрунт»
квасо́к «щавель; вид страви Я; березовий або кленовий сік Л»
квасу́вка «їжа, приготовлена на квасі»
ква́ша (вид страви)
ква́шанка (вид страви)
ква́шений
квашени́на
кваші́я «довга смуга шкури»
ква́шня «кваша»
пі́дкваска «кусочок кислого тіста для заквашування хліба»
ро́зквас «закваска»
ро́зквась «бездоріжжя, грузькі дорогим розква́слий «мокрий, грузький»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
квас білоруська
квас болгарська
kwas верхньолужицька
ƕаþō «піна» готська
kváthati «кипʼятить, варить» давньоіндійська
kvātháḥ «відвар» давньоіндійська
квасъ давньоруська
*k<SUP>u̯</SUP>ātso- індоєвропейська
cāseus «сир» (‹iє. *k$uātso-) латинська
квас македонська
kwas нижньолужицька
kwas польська
kvasъ праслов’янська
kysnǫti «киснути» праслов’янська
квас російська
квȃс сербохорватська
kvas словацька
kvás словенська
квасъ старослов’янська
kvas чеська
ка́шляти ?

ко́сний

очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. къс(ь)нъ «повільний, запізнілий», як і споріднені з ним болг. къ́сен «запізнілий, пізній», м. касен, схв. кȁсан, слн. kásen «тс.», стсл. късьнѣти «затримуватися, не поспішати», зводиться до псл. kъsьnъ, очевидно, спорідненого з лтс. kusls «слабкий, безпорадний» (про дитину), лит. kùšlas «кволий; убогий; сліпий», прус. ucka-kuslaisin (зн. в. одн.) «найслабший»;
можливо, споріднене також з псл. kyslъ, kvasъ, укр. ки́слий, квас;
p. ко́сный, бр. ко́сны;
Фонетичні та словотвірні варіанти

косні́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́сны білоруська
къ́сен «запізнілий, пізній» болгарська
kusls «слабкий, безпорадний» (про дитину) латиська
kùšlas «кволий; убогий; сліпий» литовська
касен македонська
kъsьnъ праслов’янська
kyslъ праслов’янська
kvasъ праслов’янська
ucka-kuslaisin «найслабший» (зн. в. одн.) прусська
кȁсан сербохорватська
kásen «тс.» словенська
късьнѣти «затримуватися, не поспішати» старослов’янська
ки́слий українська
квас українська
къс(ь)нъ «повільний, запізнілий» церковнослов’янська
ко́сный ?

коша́ра «загорожа для овець; [погрібник; фашистський концтабір] Л»

болг. коша́ра, схв. кòшара, очевидно, виникли на основі рум. căşăríe «сироварня; вівчарня», [căşare] «тс.» (‹ лат. caseāria «сироварня») як результат його зближення з болг. кош «плетений кошик», схв. кȍш «великий кошик»;
рум. căşăríe є похідним від caş «овечий (або козячий) сир», що продовжує лат. cāseus «сир», споріднене з псл. kvasъ, укр. квас;
менш імовірне виведення слова (Sławski II 540–541; Клепикова 188–200) від псл. *košь «кошик»;
молд. коша́р(э) «хлів, загорожа для худоби», рум. coşár, coşáră «тс.» є зворотними запозиченнями з болгарської або сербохорватської мови;
очевидно, запозичення з молдавської і румунської мов;
р. [коша́ра] «загорожа для овець», бр. [каша́ра], п. koszara, koszar, ч. košár, слц. košiar, болг. коша́ра, м. кошара, схв. кòшара «тс.; хлів», цсл. кошара, кошарга «загорожа для овець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́шар «загорожа для овець»
кошари́нє «місце, де була кошара»
коша́рити «заганяти худобу в кошару»
коша́рище «тс.»
коша́рник «кошара»
кошаро́вина «(можливо) платня за кошару»
кошарува́ти «тримати худобу в кошарі»
кошары (1565)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каша́ра білоруська
коша́ра болгарська
кош «плетений кошик» болгарська
коша́ра болгарська
caseāria латинська
cāseus «сир» латинська
кошара македонська
коша́р(э) «хлів, загорожа для худоби» молдавська
koszara польська
koszar польська
kvasъ праслов’янська
*košь «кошик» праслов’янська
коша́ра «загорожа для овець» російська
căşăríe «сироварня; вівчарня» румунська
căşare «тс.» (‹ лат. caseāria «сироварня») румунська
căşăríe «овечий (або козячий) сир» румунська
caş румунська
coşár румунська
coşáră «тс.» румунська
кòшара сербохорватська
кȍш «великий кошик» сербохорватська
кòшара «тс.; хлів» сербохорватська
košiar словацька
квас українська
кошара церковнослов’янська
кошарга «загорожа для овець» церковнослов’янська
košár чеська

казеї́н «білок у складі молока»

нім. Kasein, фр. caséine, англ. casein походять від лат. cāseus «сир», спорідненого з двн. chāsi, нвн. Käse, ірл. cāise, дангл. ciese (англ. cheese), псл. kvasъ, kysnǫti, укр. квас, ки́снути;
запозичення з західноєвропейських мов;
р. болг. м. казеи́н, бр. казеі́н, п. kazeina, ч. слц. слн. kazeín, вл. kazein, схв. казèӣн;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
casein англійська
казеі́н білоруська
казеи́н болгарська
kazein верхньолужицька
ciese (англ. cheese) давньоанглійська
chāsi давньоверхньонімецька
cāise ірландська
cāseus «сир» латинська
казеи́н македонська
Kasein німецька
Käse нововерхньонімецька
kazeina польська
kvasъ праслов’янська
kysnǫti праслов’янська
казеи́н російська
казèӣн сербохорватська
kazeín словацька
kazeín словенська
квас українська
ки́снути українська
caséine французька
kazeín чеська

квасик «конюшина гірська, Trifolium montanum L.; гадючник вʼязолистий, Filipendula ulmaria L.» (бот.)

похідне утворення від квас;
назва зумовлена, очевидно, кислуватим присмаком відповідних рослин;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
квас ?

ща́ва́ «щавель, Rumex L.; кисла рідина, зварена з молочної сироватки або хлібного квасу, хлібних зерен, сухарів і галуну для підготовки вовняної пряжі до фарбування; кислі мінеральні води» (бот.)

псл. sъčava (‹ *sъkěva, *sъkjava);
суфіксальне утворення від кореня *sъk-, варіанта кореня *sek-, наявного (з іншим вокалізмом) у псл. sokъ, укр. сік, псл. *sękаti, укр. ся́ка́ти;
не виключене й інше походження слова, пояснюваного (Schuster-Šewc 1413) як продовження іє. *skēu̯- ‹ *sē˘k- «різати, сікти», наявного в лат. secо «січу, ріжу», псл. *sěkti, укр. сі́кти́, отже, «різкий на смак сік; рослина з різким, гострим соком»;
розглядалося як пов’язане з р. щи «рідка страва» (Черных II 429);
малоймовірні зближення з дінд. churikā (‹ *sk̂hurikā) (Loewenthal ZfSlPh 8, 129) або з ки́слий (р. ки́слый), квас (Преобр. IІ, вып. последний 113);
р. щаве́ль (бот.) «Rumex L.», бр. шча́ўе «тс.», др. щавьныи «кислий (?)», п. szczaw (бот.) «щавель», [szczawa] «тс.; кисла мінеральна вода», ч. št’ava «сік», št’avel (бот.) «квасениця, Oxalis L.», слц. št’ava «сік; підлива», št’avel «(бот.) щавель», вл. šćehel (‹ *šćewjel) (бот.) «щавель горобиний, Rumex acetosella L.», нл. šćaw «тс.», болг. ща́ва «дубитель, дубильна кислота», м. шта́ва, штавина «тс.», штавеj «щавель», схв. шта̏ва «дубіння; дубильна кислота», шта̏вина «дубильна кислота», шта́валь «щавель», слн. ščávje «бур’ян», ščávelj «щавель», [ščav], цсл. штавъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оща́вистий «прокислий, кислий (переважно про хліб)»
шєва «щавель кучерявий, Rumex сrispus L.» (бот.)
щiвни́к «тс.»
щав «щавель, Rumex L.» (бот.)
щав'я́н «назва рослини»
щаве́й «тс.»
щаве́ль «Rumex L.»
ща́вельний «щавлевий»
щаві́й «тс.»
щаві́йниця «совка щавлева, Triphaena pronuba L.» (ент.)
ща́вка «щавель, Rumex L.» (бот.)
щавле́вий
щавни́к «тс.»
щаву́х «квасениця звичайна, Oxalis acetosella L.» (бот.)
ща́лка «щавель, Rumex L.» (бот.)
щеве́ль
щеві́й
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шча́ўе «тс.» білоруська
ща́ва «дубитель, дубильна кислота» болгарська
šćehel «щавель горобиний, Rumex acetosella L.» (‹ *šćewjel)(бот.) верхньолужицька
churikā (‹ *sk̂hurikā)(Loewenthal ZfSlPh 8, 129)(р. ки́слый) давньоіндійська
щавьныи «кислий (?)» давньоруська
*skēu̯- ‹ *sē˘k- «різати, сікти» індоєвропейська
secо «січу, ріжу» латинська
шта́ва македонська
šćaw «тс.» нижньолужицька
szczaw «щавель» (бот.) польська
sъčava (‹ *sъkěva, *sъkjava) праслов’янська
sokъ праслов’янська
*sękаti праслов’янська
*sěkti праслов’янська
щи «рідка страва» російська
щаве́ль «Rumex L.» (бот.) російська
ва «дубіння; дубильна кислота» сербохорватська
št'ava «сік; підлива»«(бот.) щавель» словацька
št'avel «сік; підлива»«(бот.) щавель» словацька
ščávje «бур’ян»«щавель» словенська
ščávelj «бур’ян»«щавель» словенська
сік українська
ся́ка́ти українська
сі́кти́ українська
szczawa «тс.; кисла мінеральна вода» українська
штавина «тс.» українська
штавеj «щавель» українська
вина «дубильна кислота» українська
шта́валь «щавель» українська
ščav українська
штавъ «тс.» церковнослов’янська
št'ava «сік»«квасениця, Oxalis L.» (бот.) чеська
št'avel «сік»«квасениця, Oxalis L.» (бот.) чеська
*sъk- ?
*sek- ?
квас ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.