ДУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ду́ти (дму)
псл. dǫti, dъmǫ, зближене пізніше з псл. duti, dujǫ;
споріднене з лит. dùmti, dumiù «дути, віяти»;
пор. також прус. dumsle «сечовий міхур», дінд. dhámati «дме», ос. dumun «дути, курити», свн. dimpfen «парувати, курити»;
іє. *dhm-/dhem-/dhemə«дути, дим, туман; хмарний, темний»;
очевидно, неслушним слід вважати припущення (Vaillant RÉS 21, 168 – 170) про первісну форму інфінітива без носового (*duti замість *dǫti) і про вторинний характер польських і словенських назалізованих форм;
р. дуть, ст. дму, бр. дуць (дму), др. дути (дъму), п. dąć (dmę), ч. douti, dmouti, dmu, полаб. dåmě «дме», схв. ст. ду́ти (дмȇм), слн. (na)dóti se, (na)dmem, стсл. дѫти, дъмѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдима́ти
видима́ти
ви́дма
«піщане місце, з якого вітер зносить пісок»
віддима́ти
ду́тель
«порожній горіх»
ду́тий
ду́тик
«щось порожнє; опецькувате обличчя»
ду́тися
«сердитися»
ду́тка
«бусинка; [дудка Ж]»
дутча́стий
«порожній»
задима́ти
надима́ти
нади́ми
«пахова грижа»
обде́мкуватий
«повний»
обде́мок
«той, хто об’ївся, з надутим животом»
обдима́ти
«здувати»
(про живіт)
оду́тлий
подима́ти
«повівати»
(про вітер)
продима́ти
роздима́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуць (дму) | білоруська |
| dhámati «дме» | давньоіндійська |
| дути (дъму) | давньоруська |
| *dhm-/dhem-/dhemə «дути, дим, туман; хмарний, темний» | індоєвропейська |
| dùmti | литовська |
| dumun «дути, курити» | осетинська |
| dåmě «дме» | полабська |
| dąć (dmę) | польська |
| dǫti | праслов’янська |
| duti | праслов’янська |
| dumsle «сечовий міхур» | прусська |
| дуть | російська |
| ду́ти (дмȇм) | сербохорватська |
| dimpfen «парувати, курити» | середньоверхньнімецька |
| дѫти | старослов’янська |
| дъмѫ | українська |
| douti | чеська |
| dmouti | чеська |
| dmu | чеська |
| dъmǫ | ? |
| dujǫ | ? |
| dumiù «дути, віяти» | ? |
| також | ? |
| дму | ? |
| ду́ти (дмȇм) | ? |
ду́ти (ду́ю)
іє. *dheu-, *dheuā- «курити, диміти, дути, віяти»;
споріднене з лит. dùja «пил, мжичка», дінд. dhūnṓti (dhuváti) «хитає, потрясає», гр. ϑυω «димлю, спалюю жертву», ϑυνω «прагну, бушую», ϑυνέω «тс.», θύελλα «буря, хуртовина», дісл. dýja «дути, трясти, коливати», dūnn «пушинка», daunn «запах, дух», гот. dauns «запах, випаровування», нн. düne «дюна» (пор. щодо значення укр. ви́-дма «піщане місце»);
псл. duti, dujǫ, зближене пізніше з псл. dǫti, dъmǫ;
р. дуть (ду́ю), п. [duć (duję)], ч. douti, duji, слц. [duť, (dujem)], вл. duć (duju), нл. duś (dujom), болг. ду́я, м. дуе, схв. дути (дyjȇм), слн. dúti (dújem), стсл. доунѫти, доунѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдува́льний
вдува́ти
видува́льник
видува́ти
видувни́й
дуймо́м
«швидко (побігти)»
(подути)]
дуйни́й
«який сильно дме»
ду́ну́ти
дуяви́ця
«завірюха»
дуя́вка
«тс.»
задува́ти
здува́ти
на́дув
надува́льник
надува́ти
надувни́й
обдува́ти
піддува́ло
піддува́ти
пі́ддувка
по́дув
подува́ти
про́дув
продува́льний
продува́ти
продувни́й
роздува́льний
роздува́льник
роздува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́я | болгарська |
| duć (duju) | верхньолужицька |
| dauns «запах, випаровування» | готська |
| ϑυω «димлю, спалюю жертву» | грецька |
| dhūnṓti «хитає, потрясає» (dhuváti) | давньоіндійська |
| dýja «дути, трясти, коливати» | давньоісландська |
| *dheu- | індоєвропейська |
| dùja «пил, мжичка» | литовська |
| дуе | македонська |
| duś (dujom) | нижньолужицька |
| düne «дюна» (пор. щодо значення укр. ви́-дма «піщане місце») | нижньонімецька |
| duć (duję)] | польська |
| duti | праслов’янська |
| dǫti | праслов’янська |
| дуть (ду́ю) | російська |
| дути (д$yjȇм) | сербохорватська |
| duť (dujem)] | словацька |
| dúti (dújem) | словенська |
| доунѫти | старослов’янська |
| доунѫ | українська |
| douti | чеська |
| duji | чеська |
| *dheuā- «курити, диміти, дути, віяти» | ? |
| ϑυνω «прагну, бушую» | ? |
| ϑυνέω «тс.» | ? |
| θύελλα «буря, хуртовина» | ? |
| dūnn «пушинка» | ? |
| daunn «запах, дух» | ? |
| dujǫ | ? |
| dъmǫ | ? |
де́мки «бокові стінки дивана»
очевидно, пов’язане з [ду́на] «перина», ду́ти, дму (пор. [обде́мок] «людина, що об’їлася, із здутим животом»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́на «перина» | ? |
| ду́ти | ? |
| дму (пор. [обде́мок] «людина, що об’їлася, із здутим животом») | ? |
ду́на «перина»
неясне;
можливо, пов’язане з ду́ти (Machek ESJČ 134; Bern. І 235);
припускалось також запозичення з німецької мови, пор. нвн. Dune (Daune) «пух, пушинка», нн. dūne, снн. dūn(e) «тс.», споріднені з псл. duti «дути» (Mikl. EW 52);
із слов’янських мов запозичено уг. dunyha, dunna «перина», звідки, можливо, походять українські форми;
п. [duchna, ducha] «велика подушка, перина; нічний пуховий очіпок», ч. [duchna] «перина», слц. duchna, duchňa, схв. дуња, дyхња «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ду́нна
ду́ньга
«тс.»
ду́ня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dūne | нижньонімецька |
| Dune «пух, пушинка» | нововерхньонімецька |
| duchna «велика подушка, перина; нічний пуховий очіпок» | польська |
| ducha «велика подушка, перина; нічний пуховий очіпок» | польська |
| duti «дути» | праслов’янська |
| дуња | сербохорватська |
| dūn(e) «тс.» | середньонижньонімецька |
| duchna | словацька |
| duchňa | словацька |
| dunyha | угорська |
| дyхња «тс.» | українська |
| duchna «перина» | чеська |
| ду́ти | ? |
| Dune «пух, пушинка» | ? |
| dunna «перина» | ? |
обдема́ти «обчищати»
початково означало «очищати обдуванням»;
результат видозміни форми обдима́ти «обдувати», похідної від ду́ти, дму;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| означало «очищати обдуванням» | ? |
| обдима́ти «обдувати» | ? |
| ду́ти | ? |
| дму | ? |
обде́мок «людина, що об’їлася, з роздутим животом»
результат видозміни форми обдима́ти «дути, надувати, пучити», похідної від ду́ти, дму;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обде́мкуватий
«повний»
обди́мок
«ягня, що має два кендюхи»
обдимча́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обдима́ти «дути, надувати, пучити» | ? |
| ду́ти | ? |
| дму | ? |
ду́ло́ «ствол вогнепальної зброї; передній отвір ствола; ковальський міх»
близькі за коренем дінд. dhūliḥ, dhūlī «пил», лат. fūlīgo «сажа», лит. dúlis «туман; порох», dùlkis «пил», лтс. dûlajs, dûlejs «чадний смолоскип»;
псл. *du(d)lo «прилад для дуття», похідне від *duti, *dujǫ;
р. ду́ло, бр. ду́ла, п. dulec «сигарета», болг. ду́ло, ду́лец «мундштук дудки; водопровідна труба», схв. [дỳло, ду́ло], ду́лац «трубочка, сопілка», слн. dúlec «мундштук»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ду́лко
«мундштук духових інструментів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́ла | білоруська |
| ду́ло | болгарська |
| dhūliḥ | давньоіндійська |
| fūlīgo «сажа» | латинська |
| dûlajs | латиська |
| dúlis «туман; порох» | литовська |
| dulec «сигарета» | польська |
| *du(d)lo «прилад для дуття» | праслов’янська |
| ду́ло | російська |
| дỳло | сербохорватська |
| dúlec «мундштук» | словенська |
| ду́лец «мундштук дудки; водопровідна труба» | українська |
| ду́ло | українська |
| ду́лац «трубочка, сопілка» | українська |
| dhūlī «пил» | ? |
| dùlkis «пил» | ? |
| dûlejs «чадний смолоскип» | ? |
| *duti | ? |
| *dujǫ | ? |
дно
псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безде́нний
безде́нок
«вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити
«вийняти дно»
видні́вка
«бездонна бочка»
де́нниця
«дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка
«сопілка з денцем»
денчи́ще
«днище»
дне́нце
«посуд для пиття»
дни́ти
«вставляти дно»
дни́ця
«поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще
«дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик
«майстер, що виготовляє днища»
дні
«всередині»
дну́ка
«тс.; всередину»
до
«до низу»
(про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти
«вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти
«тс.»
задно́ваний
оде́нки
«залишки на дні»
оде́нок
«копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти
«поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє
«тс.»
поде́нок
«тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти
«виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| būnō «дно, глибина» | авестійська |
| дно | білоруська |
| дъ́но | болгарська |
| dno | верхньолужицька |
| dips «глибокий» | готська |
| πυφμήν «дно, низ» | грецька |
| budhnáḥ «тс.» | давньоіндійська |
| дъно | давньоруська |
| *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» | індоєвропейська |
| *dhup- | індоєвропейська |
| dwfn «тс.» | кімрська |
| dubens «дно» | латиська |
| daũba «тс.» | латиська |
| dubùs «глибокий» | литовська |
| дно | македонська |
| dno | нижньолужицька |
| Boden «дно; земля, ґрунт» | німецька |
| tief | нововерхньонімецька |
| dånü | полабська |
| dno | польська |
| dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») | праслов’янська |
| dupa | праслов’янська |
| *dъbno | праслов’янська |
| padaubis «долина» | прусська |
| дно | російська |
| днȕ | сербохорватська |
| dno | словацька |
| dnò | словенська |
| дъно | старослов’янська |
| ду́ла | українська |
| dno | чеська |
| dibens «дно, глибина» | ? |
| dibins «тс.» | ? |
| -no- | ? |
| dùbti «занурюватися» | ? |
| daubà «яр» | ? |
| dubt «занурюватися» | ? |
| дупло́ | ? |
| є | ? |
| bunō «тс.» | ? |
дуле́вина «сильно загартована сталь»
очевидно, похідне від ду́ло «ствол вогнепальної зброї»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дульови́на
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́ло «ствол вогнепальної зброї» | ? |
чуха́ «?»«Тільки чуху пробив до вокзалу та назад, а вони давно вже приїхали» (у прикладі Д. Яворницького: )
пор. слн. [čúhati] «дути» і р. дуй «іди, біжи»;
можливо, експресивне утворення від чух;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуй «іди, біжи» | російська |
| čúhati «дути» | словенська |
| čúhati «дути» | ? |
| чух | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України