ДУТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
ду́ти гу́би.
Сердитися, ображатися на кого-небудь.
Приклади
- ду́ти гу́бки. Всі Катрусю дуже люблять.., Що захочеться Катрусі, Зроблять тьоті та бабусі. А Катруся губки дує Та все більше вередує (С. Воскрекасенко)
- Федір пішов на квартиру. Мати сердилась, сестри дули губи.., а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький)
ду́ти на холо́дне, ірон.
Виявляти надмірну обачність, обережність.
Приклади
- Ти [Савко] чоловік, звісно, обачний — дуєш на холодне (В. Конвісар)
дму́хати (ду́ти) про́ти ві́тру.
Робити яку-небудь безнадійну справу, не сподіваючись на успішне її завершення.
Приклади
- [Дід з ціпком:] А ти… А ти кинь цигарку, кажу! (Та й замірився на Копистку ціпком). [Копистка (не зворухнувся):] Не дмухайте, діду, проти вітру (М. Куліш)
і в вус не ду́ти.
Бути байдужим до всього, не турбуватися ні про що.
Приклади
- Ви ганьбите підлизу всує! Він слуха вас і в вус не дує. Мовляв усякому своє… (С. Воскрекасенко)
- Оберемок в думці лаяв Кошика: Все через нього такі душевні страждання! А він, мабуть, і у вус не дме (П. Автомонов)
- Сидітиме собі Сава в теплі та добрі й у вус не дутиме (С. Чорнобривець)
ду́ти / поду́ти тічо́к (тічка́), фольк.
Боротися, пробувати силу в боротьбі.
Приклади
- — Чи не схотілось тобі, козаче, тічка подуть? — спитав чоловік (О. Стороженко)
- Дми ж тічок,— Загримав Змій (І. Манжура)
і на холо́дне дму́хати (ду́ти) перев. зі словоспол.
таки́й що. Бути занадто обережним.
Приклади
- — Мій чоловік… такий вже був обережний, що й на холодне дмухав (Гашек, перекл. Масляка)
ду́ти гу́бу (мо́рду).
Чванитися, пихато поводитися.
Приклади
- відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!.. А директор товариш Журяк!.. Але ж вони не відставляють губу!.. (В. Бабляк)
- Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський)
- Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр. присл.)
аж но́сом ба́ньки дме, зі сл. дурни́й.
Дуже, надмірно.
Приклади
- Дурне, аж носом баньки дме (Українські народні прислів'я та приказки)
зві́дки (звідкі́ль, відкі́ль) ві́тер ві́є (дме).
На що треба орієнтуватися в своїх діях, поведінці або від кого чи звідки слід чекати чого-небудь.
Приклади
- — Ананя люди знали то гешефтярем, то слизькоязиким, бо язик і мозок його завжди безпомилково повертали туди, звідки віяв вітер (М. Стельмах)
- — Попомнуть і вам [піщанам] боки, як подільцям!.. Тоді знатимете: чи живете, чи ні! Побачите… Видно вже, відкіль вітер віє… (Панас Мирний)
зі сл. Марі́є. Усталена форма жартівливо-грайливого звертання.
Приклади
- — Маріє, звідкіль вітер віє? — зачепив її Гаврилко, смикнувши за кінець хустки (М. Коцюбинський)
В чому причина, від кого йде; чий вплив.
Приклади
- — Глашка зрозуміла, звідки дме вітер (З. Тулуб)
- звідкіля́ ві́тер. У порозі спинився [Запорожець], саркастично зажмурив око: — Знаю, звідкіля цей вітер… Певне, вже наговорили… Ну і к чорту — плакати не буду (С. Васильченко)
- — Корову я заберу, якщо вона так уже вам очі муляє. Але я бачу, звідки вітер віє (С. Добровольський)
куди́ ві́тер ві́є (дме).
Що трапилося; в чому справа.
Приклади
- Паляничка ще не добрав, куди воно вітер дме, тому вибирав тепер слова обережні, моргаючи своїми мавпячими очима (М. Чабанівський)
Дивіться також