ДИТИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дитя́
и на місці ѣ у східнослов’янських мовах пояснюється асиміляцією до суфіксального и: дѣтина › дитина (Фасмер І 516) або існуванням псл. *ditę, паралельного до лтс. dîle «теля, що ссе», лат. filius «син», дінд. dhītáḥ «нагодований» (Rozwadowski BB 21, 154; Брандт РФВ 21, 218);
псл. *dětę «дитина» походить з *detent(‹*dhoitent-) «годоване груддю», пов’язаного з псл. dojiti, укр. дої́ти;
може розглядатися також як похідне від зб. *dětь, утворене за допомогою суфікса -ęt- аналогічно до інших іменників, що позначають молоді істоти (Machek ESJČ 117–118; Holub–Kop. 100);
кореневе ě може бути як з oi, так і з ē (Meillet MSL 14, 348; Преобр. І 185; Bern. І 196);
р. дитя́, бр. дзіця́, др. дитя ‹ дѣтя, п. dziecię, ч. dítě, слц. dieťa, вл. dźěćo, dźěsća, нл. źěśe, полаб. detą/detǎ, болг. дете́, м. схв. дéте, dijète, слн. déte, стсл. дѣтишть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дити́на
дити́нець
«дитяча хвороба»
дити́нитися
«поводити себе, як дитина»
дити́ніти
«тс.»
дити́нний
дити́нник
«матка»
(анат.)
дити́нство
дити́нський
дитинча́
дитиня́
дити́нячий
диту́н
«батько багатьох дітей»
дитя́тко
дитяту́хно
дитя́тя
дитя́цтво
дитя́ча
«дитяча кімната»
дитя́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзіця́ | білоруська |
| дете́ | болгарська |
| dźěćo | верхньолужицька |
| dźěsća | верхньолужицька |
| dhītáḥ «нагодований» | давньоіндійська |
| дитя | давньоруська |
| filius «син» | латинська |
| dîle «теля, що ссе» | латиська |
| дéте | македонська |
| źěśe | нижньолужицька |
| detą/detǎ | полабська |
| dziecię | польська |
| *ditę | праслов’янська |
| *dětę «дитина» | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| дитя́ | російська |
| дéте | сербохорватська |
| dieťa | словацька |
| déte | словенська |
| дѣтишть | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| dítě | чеська |
| дѣтина | ? |
| дитина | ? |
| *detent «годоване груддю» (‹*dhoitent-) | ? |
| *dětь | ? |
| -ęt- | ? |
ді́ти
споріднене з лит. dīle «теля, що ссе», dêls «син», лат. fīlius «тс.», fēlāre «ссати», лит. dėle «п’явка», pirmdėle «корова, що отелилася вперше», гр. ϑηλή «материнська грудь»;
про суфікс -t- в інших назвах спорідненості (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) див. Specht 226;
пізнє псл. děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов’янських мовах збірного іменника *dětь (пор. схв. [дȕjem], ч. [děť]), що походить з давнішого *doi-t- ‹*dəi-t«годоване груддю», пов’язаного з іє. *dhēi- «годувати груддю», звідки також псл. dojiti, děva, укр. дої́ти, ді́ва;
Р. де́ти, бр. дзе́ці, др. дѣти, п. dzieci, ч. děti, слц. deti, вл. dźěći, нл. źěśi, полаб. detai, болг. [де́ти], стсл. дѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездітки́ня
безді́тний
безді́тник
безді́тський
бездіту́ха
дітва́
(зб.)
дітва́га
(зб.)Ж
дітва́к
дітва́чий
дітва́ччя
діти́нський
ді́тище
ді́тка
дітни́й
діто́чий
ді́тство
ді́тський
ді́тчий
ді́цький
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ці | білоруська |
| де́ти | болгарська |
| dźěći | верхньолужицька |
| ϑηλή «материнська грудь» | грецька |
| дѣти | давньоруська |
| *dhēi- «годувати груддю» | індоєвропейська |
| fīlius «тс.» | латинська |
| dīle «теля, що ссе» | литовська |
| dėle «п’явка» | литовська |
| źěśi | нижньолужицька |
| detai | полабська |
| dzieci | польська |
| děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов'янських мовах збірного іменника *dětь (пор. схв. [дȕjem], ч. [děť]) | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| де́ти | російська |
| deti | словацька |
| дѣти | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| děti | чеська |
| dêls «син» | ? |
| fēlāre «ссати» | ? |
| pirmdėle «корова, що отелилася вперше» | ? |
| -t- (він виділяється також в іменнику із збірним значенням р. знать) | ? |
| Specht | ? |
| *dəi-t «годоване груддю» | ? |
| děva | ? |
| ді́ва | ? |
ді́ти (ді́ну)
споріднене з лит. deti, лтс. dēt «тс.», лат. fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити»), гр. τίϑημι «ставлю, кладу», двн. tōn,tuon «робити», нвн.tun «тс.», дінд. dádhāti «кладе», ав. daδāiti «тс.»;
псл. děti «класти»;
стсл. деждѫ (1 ос. одн.) є давньою редуплікованою основою (Meillet Études 18–19; Vaillant RÉS 14, 79);
розвиток значення «класти › робити» відбувся ще в дослов’янський період (пор. лат. fēcī «вчинив», нвн. tun «робити»), пізніше розвинулося значення «говорити» (Zubatý St. a čl. І 90–102; Liewehr ZfSlPh 15, 74);
іє. *dhe- (*dhō-/dhǝ-) «класти»;
р. деть (де́ну), заде́ть, оде́ть, бр. дзець, п. [dzieć] «подіти; чинити; ткати», ч. díti «діти», слц. dieť «тс.», вл. dźeć «прясти, ткати», dźeć so «снитися», нл. źaś «прясти, ткати», болг. де́на, дя́на «діти», м. дене «тс.; вдівати, нанизувати», схв. дjȅти «сховати, подіти», слн. déti «діти», стсл. дѣти, дѣѭ «класти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вді́ти
діва́ти
заді́ти
наді́ти
«одягти»
одену́ти
о́дів
«одяг»
о́діва
«тс.»
одіва́ння
одіва́ти
одіва́чка
«одяг, одежина»
одіве́ць
«той, хто одягає»
оді́вка
«покривало»
о́діво
«одяг»
оді́ння
о́дінок
о́дінь
оді́ти
оді́тний
«добре одягнений»
оді́я
«тс.»
одія́ло
«ковдра; [одяг Ж]»
одія́льце
(зменш.)
одія́ння
оді́яти
поді́ти
проді́ти
«всилити»
роздіва́ти
розді́ти
узді́ти
«одягти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daδāiti «тс.» | авестійська |
| дзець | білоруська |
| де́на | болгарська |
| dźeć «прясти, ткати»«снитися» | верхньолужицька |
| dźeć so «прясти, ткати»«снитися» | верхньолужицька |
| τίϑημι «ставлю, кладу» | грецька |
| tōn | давньоверхньонімецька |
| dádhāti «кладе» | давньоіндійська |
| *dhe- «класти» (*dhō-/dhǝ-) | індоєвропейська |
| fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити») | латинська |
| dēt «тс.» | латиська |
| deti | литовська |
| дене «тс.; вдівати, нанизувати» | македонська |
| źaś «прясти, ткати» | нижньолужицька |
| dzieć «подіти; чинити; ткати» | польська |
| děti «класти» | праслов’янська |
| деть (де́ну) | російська |
| дjȅти «сховати, подіти» | сербохорватська |
| dieť «тс.» | словацька |
| déti «діти» | словенська |
| деждѫ (1 ос. одн.)(Meillet Études 18--19; Vaillant RÉS 14, 79) | старослов’янська |
| дѣти | старослов’янська |
| заде́ть | українська |
| оде́ть | українська |
| дя́на «діти» | українська |
| дѣѭ «класти» | українська |
| díti «діти» | чеська |
| tuon «робити» | ? |
| нвн.tun «тс.» | ? |
| значення «класти › робити» | ? |
| значення «говорити» | ? |
гіпо́теза
лат. hypothesis походить від гр. ὑπόϑεσις «підкладка; основа; (основна) думка, тема; припущення, гіпотеза», утвореного від дієслова ὑποτίϑημι «підкладаю, кладу в основу; висловлюю, припускаю», що складається з префікса ὑπό- «під-», спорідненого з нім. auf «на», англ. up «угору», і дієслова τίϑημι «кладу», спорідненого з псл. děti, dějǫ «класти, кладу», укр. ді́ти, ді́ну;
через польське або німецьке посередництво (нім. Hypothése) запозичене з латинської мови;
р. гипо́теза, бр. гіпо́тэза, п. hipoteza, ч. слц. hypotéza, вл. hypoteza, болг. м. схв. хипоте́за, слн. hipotéza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гіпотети́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| up «угору» | англійська |
| гіпо́тэза | білоруська |
| хипоте́за | болгарська |
| hypoteza | верхньолужицька |
| ὑπόϑεσις «підкладка; основа; (основна) думка, тема; припущення, гіпотеза» | грецька |
| hypothesis | латинська |
| хипоте́за | македонська |
| auf «на» | німецька |
| hipoteza | польська |
| děti | праслов’янська |
| гипо́теза | російська |
| хипоте́за | сербохорватська |
| hypotéza | словацька |
| hipotéza | словенська |
| ді́ти | українська |
| hypotéza | чеська |
| ὑποτίϑημι «підкладаю, кладу в основу; висловлюю, припускаю» | ? |
| ὑπό- «під-» | ? |
| τίϑημι «кладу» | ? |
| dějǫ «класти, кладу» | ? |
| ді́ну | ? |
да́мба «вал для захисту місцевості від затоплення»
гол. dam, нн. damm (› нвн. Damm) «тс.» споріднені з дісл. dammr «тс.», гот. faúr-dammjan «затикати, перегороджувати», можливо, також гр. ϑεμεν «закривати, закріплювати», ϑεμέλιον «основа», пов’язаними ϑήδω «покладу», псл. děti «покласти», укр. ді́ти (дієслово);
очевидно, через російську мову запозичено з голландської або нижньонімецької;
р. да́мба, ст. дам, бр. болг. да́мба;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| да́мба | білоруська |
| да́мба | болгарська |
| dam | голландська |
| faúr-dammjan «затикати, перегороджувати» | готська |
| ϑεμεν «закривати, закріплювати» | грецька |
| dammr «тс.» | давньоісландська |
| damm «тс.» (› нвн. Damm) | нижньонімецька |
| děti «покласти» | праслов’янська |
| да́мба | російська |
| ді́ти (дієслово) | українська |
| ϑεμέλιον «основа» | ? |
| ϑήδω «покладу» | ? |
| дам | ? |
дефе́кт
запозичення з латинської мови;
лат. dēfectus «відпадіння, зменшення; недолік, брак» походить від dēficere «не вистачати, бракувати», утвореного за допомогою префікса dē-, що означає брак чогось, усунення, від facere «робити», спорідненого з псл. děti «подіти», укр. ді́ти;
р. болг. м. дефе́кт, бр. дэфе́кт, п. ч. слц. вл. defekt, схв. дèфекат, слн. defékt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дефекти́вний
дефе́ктний
дефектъ
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэфе́кт | білоруська |
| дефе́кт | болгарська |
| defekt | верхньолужицька |
| dēfectus «відпадіння, зменшення; недолік, брак» | латинська |
| дефе́кт | македонська |
| defekt | польська |
| děti «подіти» | праслов’янська |
| дèфекат | сербохорватська |
| defekt | словацька |
| defékt | словенська |
| ді́ти | українська |
| defekt | чеська |
| dēficere «не вистачати, бракувати» | ? |
| dē- | ? |
| facere «робити» | ? |
| дефе́кт | ? |
дій (вигук, що виражає подив, досаду: дій його́ ба́тькові! дій його ка́ту!)
очевидно, походить з *dějь – форми наказового способу 2 ос. одн. від дієслова děti, укр. ді́ти, ді́яти;
болг. дей (вигук-звертання, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють), схв. дȅ (спонукальний вигук);
Фонетичні та словотвірні варіанти
дей
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дей (вигук-звертання, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють) | болгарська |
| від | осетинська |
| дȅ (спонукальний вигук) | сербохорватська |
| ді́ти | українська |
| *dějь | ? |
| від | ? |
| ді́яти | ? |
епі́тет
очевидно, походить від фр. épithète «епітет», пов’язаного з лат. epitheton «означення», що зводиться до гр. ἐπίϑετον «епітет; означення або прізвисько» (букв. «додане»), яке виникло з виразу ἐπίφετον ὄνομα первісне «додане ім’я», до якого входить прикметник ἐπίϑετος «доданий; захоплений; запозичений; штучний», пов’язаний з дієсловом ἐπιτίϑημι «кладу, додаю», яке складається з префікса ἐπι- «на-, до-, при-» і дієслова τίϑημι «кладу», спорідненого з псл. děti «класти», укр. ді́ти;
р. эпи́тет, заст. епитет, бр. эпі́тэт, п. epitet, ч. epit(h)eton, слц. epiteton, болг. м. епите́т, схв. епùтет, слн. epíteton;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эпі́тэт | білоруська |
| епите́т | болгарська |
| ἐπίϑετον «епітет; означення або прізвисько» (букв. «додане») | грецька |
| epitheton «означення» | латинська |
| епите́т | македонська |
| epitet | польська |
| děti «класти» | праслов’янська |
| эпи́тет | російська |
| епùтет | сербохорватська |
| epiteton | словацька |
| epíteton | словенська |
| ді́ти | українська |
| épithète «епітет» | французька |
| epit(h)eton | чеська |
| первісне «додане ім’я» | ? |
| ἐπίϑετος «доданий; захоплений; запозичений; штучний» | ? |
| ἐπιτίϑημι «кладу, додаю» | ? |
| ἐπι- «на-, до-, при-» | ? |
| τίϑημι «кладу» | ? |
| епитет | ? |
е́тика
іє. *suedh- «властивість», результат поєднання іє. *s(u)e, кореня зворотного займенника, пов’язаного з псл. sę, укр. ся, і *dhē-, наявного в псл. dějǫ, děti «класти», укр. ді́ти;
лат. ēthika походить від гр. ἠθική (τέχνη) «етика» (букв. «етичне, стосовне моралі (вміння)», тобто – «уміння бути моральним»), форми жіночого роду від прикметника ήϑικός «етичний, який стосується моралі», пов’язаного з ἠϑος «звичай, правило», ἔϑος «тс.», спорідненим з дінд. svadha «звичай, властивість», гот. sidus, двн. situ, нвн. Sitte «тс.», лат. sodalis (‹*swedhalis) «товариш, співучасник»;
запозичено з грецької мови через латинську і західноєвропейські (н. Éthik, фр. éthique);
р. э́тика, бр. э́тыка, п. etyka, ч. слц. вл. etika, болг. м. е́тика, схв. èтика, слн. étika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ети́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| э́тыка | білоруська |
| е́тика | болгарська |
| etika | верхньолужицька |
| sidus | готська |
| ἠθική «етика» (букв. «етичне, стосовне моралі (вміння)», тобто -- «уміння бути моральним») | грецька |
| situ | давньоверхньонімецька |
| svadha «звичай, властивість» | давньоіндійська |
| *suedh- «властивість» | індоєвропейська |
| *s(u)e | індоєвропейська |
| ēthika | латинська |
| sodalis «товариш, співучасник» (‹*swedhalis) | латинська |
| е́тика | македонська |
| Sitte «тс.» | нововерхньонімецька |
| etyka | польська |
| sę | праслов’янська |
| dějǫ | праслов’янська |
| э́тика | російська |
| èтика | сербохорватська |
| etika | словацька |
| étika | словенська |
| ся | українська |
| ді́ти | українська |
| etika | чеська |
| *dhē- | ? |
| děti «класти» | ? |
| ήϑικός «етичний, який стосується моралі» | ? |
| ἠϑος «звичай, правило» | ? |
| ἔϑος «тс.» | ? |
оде́жа «одяг»
псл. *odedja, префіксальне утворення від давньої редуплікативної основи *ded-, пов’язаної з коренем *dě-, що виступає в псл. děti, р. деть, укр. ді́ти;
р. одёжа (поруч з оде́жда, запозиченням зі старослов’янської мови), бр. адзе́жа, п. odzież, заст. odzieża, [odziża], болг. оде́жди (мн.) «облачення», стсл. oдєжда;
Фонетичні та словотвірні варіанти
водежи́ти
«одягти»
зо́діж
«одяг»
зоді́жний
«багатий на одяг»
неодіжни́й
«погано одягнений»
оде́жи́на
«тс.; окрема складова частина одягу»
о́діж
оді́жни́й
«добре одягнений; з густою шерстю»
розодежи́тися
«роздягтися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адзе́жа | білоруська |
| оде́жди «облачення» (мн.) | болгарська |
| odzież | польська |
| *odedja | праслов’янська |
| děti | праслов’янська |
| деть | російська |
| одёжа (поруч з оде́жда, запозиченням зі старослов’янської мови) | російська |
| oдєжда | старослов’янська |
| ді́ти | українська |
| odziża | українська |
| *ded- | ? |
| *dě- | ? |
| odzieża | ? |
манда́т (документ)
запозичення з французької мови;
фр. mandat походить від лат. mandātum «доручення, наказ», пов’язаного з mando «вручаю, передаю», яке складається з основ іменника лат. manus «рука» і дієслова іє. *dhē- «класти», наявного в псл. děti «класти, дівати», укр. ді́ти, діва́ти;
р. бр. болг. манда́т, п. вл. mandat, ч. слц. слн. mandát, м. мандат, схв. мàндāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
манда́нт
мандата́рій
манда́тор
умандато́ваний
«забезпечений мандатом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| манда́т | білоруська |
| манда́т | болгарська |
| mandat | верхньолужицька |
| *dhē- «класти» | індоєвропейська |
| mandātum «доручення, наказ» | латинська |
| manus «рука» | латинська |
| мандат | македонська |
| mandat | польська |
| děti «класти, дівати» | праслов’янська |
| манда́т | російська |
| мàндāт | сербохорватська |
| mandát | словацька |
| mandát | словенська |
| ді́ти | українська |
| mandat | французька |
| mandát | чеська |
| mando «вручаю, передаю» | ? |
| діва́ти | ? |
факт «дійсне реальне явище, подія; те, що відповідає дійсності; реальність»
запозичення з латинської мови;
лат. factum, букв. «зроблене» пов’язане з facio, facere «робити», спорідненим з дінд. dhāma «річ», англ. do «робити», н. tun «тс.», псл. děti, dělo, укр. ді́ти (діва́ти), ді́ло;
р. бр. болг. м. факт, п. слц. вл. fakt, ч. fakt, faktum, схв. факт, фа̏кат, слн. fа́kt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
факта́ж
факти́зм
факти́чний
фактува́ти
«підбирати факти, наводити їх»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| do «робити» | англійська |
| факт | білоруська |
| факт | болгарська |
| fakt | верхньолужицька |
| dhāma «річ» | давньоіндійська |
| factum | латинська |
| facere «робити» | латинська |
| факт | македонська |
| tun «тс.» | німецька |
| fakt | польська |
| děti | праслов’янська |
| dělo | праслов’янська |
| факт | російська |
| факт | сербохорватська |
| фа̏кат | сербохорватська |
| fakt | словацька |
| fа́kt | словенська |
| ді́ти (діва́ти) | українська |
| ді́ло | українська |
| fakt | чеська |
| faktum | чеська |
Фе́лікс (чоловіче ім’я)
лат. fе̄līx «родючий; щасливий; багатий» пов’язане з fе̄tus «народження; врожай», fе̄nus «приріст, прибуток» і далі з fello «ссу», псл. děti, dojiti, укр. ді́ти, дої́ти;
запозичення з латинської мови;
р. Фе́ликс, бр. Фе́лікс, п. вл. Feliks, ч. Feliх, слц. Félix, схв. Феликс, слн. Féliks;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Е́ла
Е́ля
Фе́лікса
(жіноче ім’я)
Фель
Фе́ля
Фе́ля
Филíксъ
«щасливы(и), фортунны(и)»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Фе́лікс | білоруська |
| Feliks | верхньолужицька |
| fе̄līx «родючий; щасливий; багатий» | латинська |
| fе̄tus «народження; врожай» | латинська |
| fе̄nus «приріст, прибуток» | латинська |
| fello «ссу» | латинська |
| Feliks | польська |
| děti | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| Фе́ликс | російська |
| Феликс | сербохорватська |
| Félix | словацька |
| Féliks | словенська |
| ді́ти | українська |
| дої́ти | українська |
| Feliх | чеська |
феміні́зм «політичний рух за права жінок»
запозичення з французької мови;
фр. féminisme утворене від лат. fе̄mina «жінка», спорідненого з fе̄lō «ссу», псл. děti, dojiti, укр. ді́ти, дої́ти;
р. фемини́зм, бр. феміні́зм, п. feminizm, ч. feminismus, слц. feminizmus, болг. фемини́зъм, м. фемини́зам, схв. феминѝзам, слн. feminízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фемініза́ція
(біол.)
фемінізува́ти
феміні́ст
феміністи́чний
феміні́стський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| феміні́зм | білоруська |
| фемини́зъм | болгарська |
| fе̄mina «жінка» | латинська |
| fе̄lō «ссу» | латинська |
| фемини́зам | македонська |
| feminizm | польська |
| děti | праслов’янська |
| dojiti | російська |
| фемини́зм | російська |
| феминѝзам | сербохорватська |
| feminizmus | словацька |
| feminízem | словенська |
| ді́ти | українська |
| дої́ти | українська |
| féminisme | французька |
| feminismus | чеська |
фурфа́нтя «лахміття, ганчір’я»
семантично видозмінене запозичення з італійської мови;
іт. furfante «негідник, шахрай» пов’язане з furfare «красти, шахраювати», що є складним словом, утвореним з fur- «злодій» (заст. furo «красти»), похідного від лат. fūr «злодій», та дієслова fare «робити» від лат. facere «чинити», спорідненого з псл. děti «класти», укр. ді́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| furfante «негідник, шахрай» | італійська |
| furfare «красти, шахраювати» | італійська |
| fūr «злодій» | латинська |
| fare «робити» | латинська |
| facere «чинити» | латинська |
| děti «класти» | праслов’янська |
| ді́ти | українська |
сподіва́ти «надіятися» (заст.)
п. spodziewać się «сподіватися; розраховувати, надіятися; чекати», spodziać się «тс.» пов’язані з dziać (‹dziejać) «ткати, надівати; робити; (ст.) класти», dziać się «діятися; [подітися]», що відповідають укр. ді́яти, ді́ти «подіти»;
очевидно, запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
несподі́ваний
несподі́ванка
несподі́вня
несподі́йний
споді́ваний
споді́ванка
сподіва́ння
сподіва́тися
«тс., розраховувати, чекати»
споді́тися
«чекати, надіятися; дітися»
споді́я
«надія»
споді́ятися
«[чекати, надіятися]; учинитися, статися, трапитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spodziewać się «сподіватися; розраховувати, надіятися; чекати» | польська |
| dziać «діятися; [подітися]» | польська |
| dziejać | польська |
| dziać się | польська |
| ді́яти | українська |
| ді́ти «подіти» | українська |
| spodziać się «тс.» | ? |
яндила́ «велика миска з двома вухами на краях; заглибина на вершині гори»
мабуть, запозичення з литовської мови;
лит. indaujà «шафа для посуду», iñdas «посудина» етимологічно пов’язані префіксальним in- «в» із псл. *vъ(n)-, укр. в, а наступною частиною основи з псл. děti (‹ іє. *dhē- «класти»), укр. ді́ти;
отже, первісне значення литовських слів «те, у що вкладають»;
балтійське похо-дження східнослов’янських слів і п. ст. janduła заперечує без пояснень Брюкнер (Brückner 198);
р. ендова́ «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв», [яндо́вка] «ямка, заглибина», бр. яндо́ўка «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв; (лайл.) великий ніс», п. ст. janduła «чара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
яндо́ва
«велика глиняна миска»
яндо́ла
«тс.»
яндрола́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яндо́ўка «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв; (лайл.) великий ніс» | білоруська |
| *dhē- | індоєвропейська |
| indaujà «шафа для посуду» | литовська |
| in- «в» | литовська |
| iñdas | литовська |
| janduła (ст.) | польська |
| janduła «чара» (ст.) | польська |
| *vъ(n)- | праслов’янська |
| děti (‹ іє. *dhē- «класти») | праслов’янська |
| ендова́ «широка відкрита посудина для рідин, переважно напоїв» | російська |
| яндо́вка «ямка, заглибина» | російська |
| в | українська |
| ді́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України