ГУБА — ЕТИМОЛОГІЯ

гу́ба́ «край рота; рот»

псл. gǫba;
загальноприйнятої глибшої етимології не має;
очевидно, тотожне з псл. gǫba «гриб» (Brückner 138–139; Sławski І 271–272; БЕР І 298; Trautmann 101; Fraenkel 146–147; Persson Beitr. 81 – 82);
менш переконливо зіставляється з лит. gémbė «цвях, сучок; ст. вістря, виступ», гр. γαμφαί «щелепи» (Pedersen KZ 36, 334; Berп. I 340; Machek ESJČ 189);
р. бр. губа́, п. gęba «обличчя, рот», ч. слц. huba «морда, рот», вл. huba «уста, губа», нл. guba, болг. [гъ́ба] «тс.», схв. губа «морда, рило», слн. gôbec «морда»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

губа́ль «людина з великими губами»
губа́н
губа́нь «тс.»
губа́стый
губа́тий
губеня́та «губки» (у людини)
гу́би «складки хустки»
губи́ще
губрі́й «губань»
губрія́ка «тс.»
гу́бці «губки»
огу́бленна
пригу́бити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
губа́ білоруська
гъ́ба «тс.» болгарська
huba «уста, губа» верхньолужицька
γαμφαί «щелепи» грецька
gémbė «цвях, сучок; ст. вістря, виступ» литовська
guba нижньолужицька
gęba «обличчя, рот» польська
gǫba праслов’янська
gǫba «гриб» праслов’янська
губа́ російська
губа «морда, рило» сербохорватська
huba «морда, рот» словацька
gôbec «морда» словенська
huba «морда, рот» чеська

гу́ба́ «губка, гриб»

заслуговує на увагу повʼязання (Pedersen MPKJ І 165– 166; Machek ESJČ 179) з двн. gwamb «губка», гр. σφόγγος, σπόγγος, лат. fungus «тс.»;
лит. gumbas «ґуля, наріст», лтс. gumba «пухлина, підвищення, купа, зморшка», дісл. kumpr «ґуля», афг. γumba «тс.», сперс. gumbad «опуклість»;
псл. gǫba «губка»;
р. губа́ «губка, гриб», бр. гу́ба «трут», др. губа «губка, гриб», п. gąbka «губка, Spongia», ст. gęba «тс.», huba «гриб на дереві, пеньку» (з укр.), ч. houba «гриб, губка», слц. huba «тс.», вл. hubica «гриб на дереві», нл. gubica «тс.», болг. гъ́ба «гриб, губка», м. габа «тс.», схв. губа «гриб на дереві, губка», слн. góba «гриб, губка», стсл. гѫба «гриб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

губ «гриб на дереві, трут»
губ «гриби»
губʼя́к «жук-грибоїд, Boletophagus»
губʼя́ча «тс.»
губі́йка «губка прісноводна, Spongilla»
гу́бка «гриб на дереві»
гу́бка «Spongia fluviatilis»
гу́бка «Špongia officinalis»
губкова́тий
губчаки́ «морська губка»
гу́бча́стий
гу́бчатий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
γumba «тс.» афганська
гу́ба «трут» білоруська
гъ́ба «гриб, губка» болгарська
hubica «гриб на дереві» верхньолужицька
σφόγγος грецька
gwamb «губка» давньоверхньонімецька
kumpr «ґуля» давньоісландська
губа «губка, гриб» давньоруська
fungus «тс.» латинська
gumba «пухлина, підвищення, купа, зморшка» латиська
gumbas «ґуля, наріст» литовська
габа «тс.» македонська
gubica «тс.» нижньолужицька
gąbka «губка, Spongia» польська
gǫba «губка» праслов’янська
губа́ «губка, гриб» російська
губа «гриб на дереві, губка» сербохорватська
gumbad «опуклість» середньоперська
huba «тс.» словацька
góba «гриб, губка» словенська
гѫба «гриб» старослов’янська
houba «гриб, губка» чеська
σπόγγος ?
gęba «тс.»«гриб на дереві, пеньку»укр.) ?
huba «тс.»«гриб на дереві, пеньку»укр.) ?

губа́ «затока»

менш переконливе повʼязання (Berп. I 360; Преобр. І 132, 166; Карский РФВ 47, 166– 167; Шанский ЭСРЯ І 4, 191) з р. губи́ть, сугу́бый з припущенням первісного значення «складка, вигин»;
пор. лтс. gumbs «затока, бухта», повʼязуване з gumba «пухлина, зморшка»;
р. губа́, бр. губа́ «тс.» походить від др. губа «затока», що, мабуть, є результатом видозміни значення губа «рот, уста» подібно до п. ст. gęba «гирло річки», др. устье;
запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
губа́ «тс.» білоруська
губа «затока» давньоруська
устье давньоруська
gumbs «затока, бухта» латиська
gęba «гирло річки» польська
губи́ть російська
губа́ російська
сугу́бый «складка, вигин» ?
gumbs «затока, бухта» ?
gumba «пухлина, зморшка» ?
губа «рот, уста» ?
gęba «гирло річки» ?

губа́ «вид кожуха без рукавів»

запозичення з угорської мови;
уг. guba «кошлатий сіряк» загальноприйнятої етимології не має;
тлумачиться як звуконаслідувальне утворення або як результат метатези фінноугорського кореня bog «вузол»;
слц. guba;
Фонетичні та словотвірні варіанти

губа́ня «тс. Г; одяг у словаків Ж»
гу́бка «кількість прядива, знята з мотовила за один раз Л; міра полотна; кількість ниток в основі, необхідних для цієї міри; пілка вовняної тканини на одну половину запаски»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
guba словацька
guba «кошлатий сіряк» угорська
bog «вузол» ?

ва́рґа «губа»

семантичний розвиток тут паралельний до розвитку губа́ від гну́ти (*gъb-nǫti);
очевидно, псл. *vъrga означало не всю губу, а тільки її верхню чи нижню м’ясисту частину;
п. warga «губа» зіставляється з лат. rūga «зморшка, складка», лит. raũkas «тс.», що походять від іє. *rug-, *ruk-, пов’язаних з *uerg-, *uerk- «вертіти, гнути»;
запозичено з польської мови;
р. [ва́рга] «рот», ч. слц. [varga] «морда (корови, коня)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

варга (XVII ст.)
ва́рга
варга́тий
варґа́тий
ва́рґи «підборіддя, борода»
варґу́ля «губа; губата жінка Ж»
во́рга «тс.»«губатий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*rug- індоєвропейська
rūga «зморшка, складка» латинська
raũkas «тс.» литовська
warga «губа» польська
*v праслов’янська
ва́рга «рот» російська
varga «морда (корови, коня)» словацька
varga «морда (корови, коня)» чеська
губа́ (*gъb-nǫti) ?
гну́ти (*gъb-nǫti) ?
*ruk- ?
*uerg- ?
*uerk- «вертіти, гнути» ?

ґе́мба «губа; коняча губа» (знев.)

запозичення з польської мови;
п. gęba «губа» споріднене з укр. губа́ (див.);
слц. [gemba] «рот, уста»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґемба́тий
ґемба́ч
ге́мбочка «рубець шиття, загнутий на лицьовий бік і прострочений» (за подібністю до губи)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gęba «губа» польська
gemba «рот, уста» словацька
губа́ українська

губа́ня «зеленчук жовтий, Galeobdolon luteum Huds.» (жовта)] (бот.)

похідне утворення від гу́ба́;
назва мотивується тим, що ця рослина належить до родини губоцвітих;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу́ба́ ?

салогу́б «міщанин, торговець; [товстощокий чоловік Нед]» (знев. заст.)

очевидно, складне утворення з основ іменників са́ло1 і гу́ба́1 (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
са́ло українська
гу́ба́ українська

губи́ти «знищувати, втрачати»

псл. gubiti, ‹*goubiti, каузативна форма до *gybnǫti «гинути»;
р. губи́ть, бр. губі́ць, др. губити, п. gubić, ч. hubiti, слц. hubiť, вл. hubić, нл. gubiś, болг. гу́бя «гублю», м. губи «губить», схв. гỳбити, слн. gubíti. стсл. гоубити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

губи́тель
губи́тельний
губи́тельство
губи́тися «втрачатися; втрачати самовладання»
загу́ба «загибель»
згу́ба «загибель, втрата»
згу́бли́вий
згу́бний
згу́бник
изгу́бниця
невигу́бний
обгуби́тися «загубити все»
погу́ба «погибель»
погуби́тель
погу́бщик
розгу́ба «роззява; розгубленість»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
губі́ць білоруська
гу́бя «гублю» болгарська
hubić верхньолужицька
губити давньоруська
губи «губить» македонська
gubiś нижньолужицька
gubić польська
gubiti праслов’янська
губи́ть російська
гỳбити сербохорватська
hubiť словацька
гоубити словенська
гоубити старослов’янська
hubiti чеська
*goubiti ?
*gybnǫti «гинути» ?
гоубити ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.