ГУБА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. gǫba;

загальноприйнятої глибшої етимології не має;

очевидно, тотожне з псл. gǫba «гриб» (Brückner 138–139; Sławski І 271–272; БЕР І 298; Trautmann 101; Fraenkel 146–147; Persson Beitr. 81 – 82);

менш переконливо зіставляється з лит. gémbė «цвях, сучок; ст. вістря, виступ», гр. γαμφαί «щелепи» (Pedersen KZ 36, 334; Berп. I 340; Machek ESJČ 189);

р. бр. губа́, п. gęba «обличчя, рот», ч. слц. huba «морда, рот», вл. huba «уста, губа», нл. guba, болг. [гъ́ба] «тс.», схв. губа «морда, рило», слн. gôbec «морда»;

заслуговує на увагу повʼязання (Pedersen MPKJ І 165– 166; Machek ESJČ 179) з двн. gwamb «губка», гр. σφόγγος, σπόγγος, лат. fungus «тс.»;

лит. gumbas «ґуля, наріст», лтс. gumba «пухлина, підвищення, купа, зморшка», дісл. kumpr «ґуля», афг. γumba «тс.», сперс. gumbad «опуклість»;

псл. gǫba «губка»;

р. губа́ «губка, гриб», бр. гу́ба «трут», др. губа «губка, гриб», п. gąbka «губка, Spongia», ст. gęba «тс.», huba «гриб на дереві, пеньку» (з укр.), ч. houba «гриб, губка», слц. huba «тс.», вл. hubica «гриб на дереві», нл. gubica «тс.», болг. гъ́ба «гриб, губка», м. габа «тс.», схв. губа «гриб на дереві, губка», слн. góba «гриб, губка», стсл. гѫба «гриб»;

менш переконливе повʼязання (Berп. I 360; Преобр. І 132, 166; Карский РФВ 47, 166– 167; Шанский ЭСРЯ І 4, 191) з р. губи́ть, сугу́бый з припущенням первісного значення «складка, вигин»;

пор. лтс. gumbs «затока, бухта», повʼязуване з gumba «пухлина, зморшка»;

р. губа́, бр. губа́ «тс.» походить від др. губа «затока», що, мабуть, є результатом видозміни значення губа «рот, уста» подібно до п. ст. gęba «гирло річки», др. устье;

запозичення з російської мови;

запозичення з угорської мови;

уг. guba «кошлатий сіряк» загальноприйнятої етимології не має;

тлумачиться як звуконаслідувальне утворення або як результат метатези фінноугорського кореня bog «вузол»;

слц. guba;

семантичний розвиток тут паралельний до розвитку губа́ від гну́ти (*gъb-nǫti);

очевидно, псл. *v^ъrga означало не всю губу, а тільки її верхню чи нижню м’ясисту частину;

п. warga «губа» зіставляється з лат. rūga «зморшка, складка», лит. raũkas «тс.», що походять від іє. *rug-, *ruk-, пов’язаних з *uerg-, *uerk- «вертіти, гнути»;

запозичено з польської мови;

р. [ва́рга] «рот», ч. слц. [varga] «морда (корови, коня)»;

запозичення з польської мови;

п. gęba «губа» споріднене з укр. губа́ (див.);

слц. [gemba] «рот, уста»;

похідне утворення від гу́ба́;

назва мотивується тим, що ця рослина належить до родини губоцвітих;

очевидно, складне утворення з основ іменників са́ло¹ і гу́ба́¹ (див.);

псл. gubiti, ‹*goubiti, каузативна форма до *gybnǫti «гинути»;

р. губи́ть, бр. губі́ць, др. губити, п. gubić, ч. hubiti, слц. hubiť, вл. hubić, нл. gubiś, болг. гу́бя «гублю», м. губи «губить», схв. гỳбити, слн. gubíti. стсл. гоубити;