ГОП — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гоп (виг.)
сумнівна думка про його походження від нім. hopp «гоп» (Brückner 172; Фасмер І 438; Преобр. І 145);
наявність вигуку у всіх трьох основних словʼянських мовних групах робить можливим припущення про його виникнення в період, близький до прасловʼянського;
р. бр. гоп (наслідування звуку при стрибку, танці), п. hop (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару), ч. слц. hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку), болг. хоп (наслідування звуку при стрибку, танці), схв. хȍп, слн. hòp «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гопа́-гопа́шеньки
гопа́к
(танець)
го́пати
го́пи
«стрибки в танці (вдарити в гопи «танцювати»
го́пка
«дитина»
(жарт.)
го́пкати
го́пки
«стрибки в танці»
гопцюва́ти
стати
«стати дибки»
(про коня)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гоп (наслідування звуку при стрибку, танці) | білоруська |
хоп (наслідування звуку при стрибку, танці) | болгарська |
hopp «гоп» | німецька |
hop (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару) | польська |
гоп (наслідування звуку при стрибку, танці) | російська |
хȍп | сербохорватська |
hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку) | словацька |
hòp «тс.» | словенська |
hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку) | чеська |
геп (вигук на позначення падіння, удару)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до гоп;
брак у більшості слов’янських мов і діалектів схиляє до думки про його порівняно пізнє виникнення;
р. [геп] (виг.), [ге́пать, ге́пнуть] «бити, вдарити», п. [hép] (виг.), hepać «падати; гикати», ч. hep (виг. про стрибок), слц. [hepelať] «тупати», вл. hepać «стрибати» (про зайця);
Фонетичні та словотвірні варіанти
геге́п
«тс.»
геге́пнути
гепа
«зад»
гепа́к
«стусан»
гепа́ка
«тс.»
ге́пати
«бити»
ге́патися
«падати»
ге́пнути
«ударити»
ге́пнутися
«упасти; ударитися»
гепону́ти
ге́пси
«побої»
(у виразі дати гепсів)
герге́пнути
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hepać «стрибати» (про зайця) | верхньолужицька |
hép «падати; гикати» (виг.), hepać | польська |
геп (виг.) | російська |
hepelať «тупати» | словацька |
ге́пать | українська |
ге́пнуть «бити, вдарити» | українська |
hep (виг. про стрибок) | чеська |
гоп | ? |
гопачо́к «павукскакун, Salticus scenicus» (пе́стрий)] (зоол.)
похідне утворення від звуконаслідувального вигуку гоп (про стрибки);
назва зумовлена тим, що цей павук, полюючи на здобич (муху тощо), скаче їй на спину (пор. лат. назву павука Salticus scenicus, букв. «стрибун сценічний»);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гоп (про стрибки) | ? |
гопле́ля «здоровило (про жінку)»
очевидно, результат видозміни етимологічно непрозорої форми [гобля] «висока жінка» через переосмислення її як нібито утвореної з вигуку гоп і іменника [ле́ля] «тітка»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гобля «висока жінка» | ? |
гоп «тітка» | ? |
ле́ля «тітка» | ? |
гопля́ (вигук спонукання до стрибка)
фр. hop-là «гоп» утворене із звуконаслідувального вигуку hop «тс.», паралельного до укр. гоп, і вигуку lá «ось так», повʼязаного з вказівною часткою là «туди, там», що походить від лат. illāc «там», повʼязаного з ille «той», що є, можливо, результатом видозміни давнішого ollus «тс.» (‹*olnos), спорідненого з дірл. allus «обширний», стсл. лони «минулого року», п. łoni, ч. loni «тс.»;
запозичення з французької мови;
р. опля́, бр. го́пля, ч. hopla «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
го́пля | білоруська |
allus «обширний» | давньоірландська |
illāc «там» | латинська |
łoni | польська |
опля́ | російська |
лони «минулого року» | старослов’янська |
гоп | українська |
hop-là «гоп» | французька |
loni «тс.» | чеська |
hopla «тс.» | чеська |
hop «тс.» | ? |
lá «ось так» | ? |
là «туди, там» | ? |
ille «той» | ? |
ollus «тс.» (‹*olnos) | ? |
го́цик (прізвисько малого на зріст чоловіка)
очевидно, похідне утворення від вигуку гоц, що позначає стрибання, через порівняння з дитиною;
пор. [го́пка] (жарт.) «дитина», утворене від вигуку гоп (також на позначення стрибків);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гоц | ? |
го́пка «дитина» (жарт.) | ? |
гоп (також на позначення стрибків) | ? |
гуп (вигук для передачі глухого звуку від падіння, удару)
звуконаслідувальнозображальний вигук, очевидно, повʼязаний з гоп;
малоймовірна думка (Bruckner 172) про можливість німецького впливу;
п. hup (вигук при плиганні), ч. слц. hup «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гугу́п
«тс.»
(підсилювальна форма)
гуп
«гупання»
гу́пати
«тупати; глухо стукати»
гупоні́ти
«глухо звучати»
гупоті́ти
«швидко тупати; швидко глухо стукати»
гупо́тня́ва
«тупіт, стукотнява»
гу́пчити
«лупцювати кулаками по спині»
гупша́нити
«бити, лупцювати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hup (вигук при плиганні) | польська |
hup «тс.» | словацька |
hup «тс.» | чеська |
гоп | ? |
проко́пкацця «проїхати швидко верхи на коні»
похідне утворення від [ко́пкати] «підстрибувати верхи на коні», [ко́пкатися, ко́бкатися] «тс.» тж, [ко́пки] «верхи», очевидно, звуконаслідувальних утворень, паралельних до [го́пкатися] «підстрибувати верхи на коні» НикНикТЛ, [го́патися] «тс.» тж, похідних від вигуку гоп (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
прокопті́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ко́пкати «підстрибувати верхи на коні» | українська |
ко́пкатися «тс.» | українська |
ко́бкатися «тс.» | українська |
ко́пки «верхи» | українська |
го́пкатися «підстрибувати верхи на коні» | українська |
го́патися «тс.» | українська |
гоп | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.