ГОП — ЕТИМОЛОГІЯ

гоп (виг.)

сумнівна думка про його походження від нім. hopp «гоп» (Brückner 172; Фасмер І 438; Преобр. І 145);
наявність вигуку у всіх трьох основних словʼянських мовних групах робить можливим припущення про його виникнення в період, близький до прасловʼянського;
р. бр. гоп (наслідування звуку при стрибку, танці), п. hop (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару), ч. слц. hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку), болг. хоп (наслідування звуку при стрибку, танці), схв. хȍп, слн. hòp «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гопа́-гопа́шеньки
гопа́к (танець)
го́пати
го́пи «стрибки в танці (вдарити в гопи «танцювати»
го́пка «дитина» (жарт.)
го́пкати
го́пки «стрибки в танці»
гопцюва́ти
стати «стати дибки» (про коня)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гоп (наслідування звуку при стрибку, танці) білоруська
хоп (наслідування звуку при стрибку, танці) болгарська
hopp «гоп» німецька
hop (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару) польська
гоп (наслідування звуку при стрибку, танці) російська
хȍп сербохорватська
hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку) словацька
hòp «тс.» словенська
hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку) чеська

геп (вигук на позначення падіння, удару)

звуконаслідувальне утворення, паралельне до гоп;
брак у більшості слов’янських мов і діалектів схиляє до думки про його порівняно пізнє виникнення;
р. [геп] (виг.), [ге́пать, ге́пнуть] «бити, вдарити», п. [hép] (виг.), hepać «падати; гикати», ч. hep (виг. про стрибок), слц. [hepelať] «тупати», вл. hepać «стрибати» (про зайця);
Фонетичні та словотвірні варіанти

геге́п «тс.»
геге́пнути
гепа «зад»
гепа́к «стусан»
гепа́ка «тс.»
ге́пати «бити»
ге́патися «падати»
ге́пнути «ударити»
ге́пнутися «упасти; ударитися»
гепону́ти
ге́пси «побої» (у виразі дати гепсів)
герге́пнути
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hepać «стрибати» (про зайця) верхньолужицька
hép «падати; гикати» (виг.), hepać польська
геп (виг.) російська
hepelať «тупати» словацька
ге́пать українська
ге́пнуть «бити, вдарити» українська
hep (виг. про стрибок) чеська
гоп ?

гопачо́к «павукскакун, Salticus scenicus» (пе́стрий)] (зоол.)

похідне утворення від звуконаслідувального вигуку гоп (про стрибки);
назва зумовлена тим, що цей павук, полюючи на здобич (муху тощо), скаче їй на спину (пор. лат. назву павука Salticus scenicus, букв. «стрибун сценічний»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гоп (про стрибки) ?

гопле́ля «здоровило (про жінку)»

очевидно, результат видозміни етимологічно непрозорої форми [гобля] «висока жінка» через переосмислення її як нібито утвореної з вигуку гоп і іменника [ле́ля] «тітка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гобля «висока жінка» ?
гоп «тітка» ?
ле́ля «тітка» ?

гопля́ (вигук спонукання до стрибка)

фр. hop-là «гоп» утворене із звуконаслідувального вигуку hop «тс.», паралельного до укр. гоп, і вигуку lá «ось так», повʼязаного з вказівною часткою là «туди, там», що походить від лат. illāc «там», повʼязаного з ille «той», що є, можливо, результатом видозміни давнішого ollus «тс.» (‹*olnos), спорідненого з дірл. allus «обширний», стсл. лони «минулого року», п. łoni, ч. loni «тс.»;
запозичення з французької мови;
р. опля́, бр. го́пля, ч. hopla «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
го́пля білоруська
allus «обширний» давньоірландська
illāc «там» латинська
łoni польська
опля́ російська
лони «минулого року» старослов’янська
гоп українська
hop-là «гоп» французька
loni «тс.» чеська
hopla «тс.» чеська
hop «тс.» ?
«ось так» ?
«туди, там» ?
ille «той» ?
ollus «тс.» (‹*olnos) ?

го́цик (прізвисько малого на зріст чоловіка)

очевидно, похідне утворення від вигуку гоц, що позначає стрибання, через порівняння з дитиною;
пор. [го́пка] (жарт.) «дитина», утворене від вигуку гоп (також на позначення стрибків);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гоц ?
го́пка «дитина» (жарт.) ?
гоп (також на позначення стрибків) ?

гуп (вигук для передачі глухого звуку від падіння, удару)

звуконаслідувальнозображальний вигук, очевидно, повʼязаний з гоп;
малоймовірна думка (Bruckner 172) про можливість німецького впливу;
п. hup (вигук при плиганні), ч. слц. hup «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гугу́п «тс.» (підсилювальна форма)
гуп «гупання»
гу́пати «тупати; глухо стукати»
гупоні́ти «глухо звучати»
гупоті́ти «швидко тупати; швидко глухо стукати»
гупо́тня́ва «тупіт, стукотнява»
гу́пчити «лупцювати кулаками по спині»
гупша́нити «бити, лупцювати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hup (вигук при плиганні) польська
hup «тс.» словацька
hup «тс.» чеська
гоп ?

проко́пкацця «проїхати швидко верхи на коні»

похідне утворення від [ко́пкати] «підстрибувати верхи на коні», [ко́пкатися, ко́бкатися] «тс.» тж, [ко́пки] «верхи», очевидно, звуконаслідувальних утворень, паралельних до [го́пкатися] «підстрибувати верхи на коні» НикНикТЛ, [го́патися] «тс.» тж, похідних від вигуку гоп (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

прокопті́тися «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́пкати «підстрибувати верхи на коні» українська
ко́пкатися «тс.» українська
ко́бкатися «тс.» українська
ко́пки «верхи» українська
го́пкатися «підстрибувати верхи на коні» українська
го́патися «тс.» українська
гоп українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України