ГЕТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

р [эт] «тут, ось тут», [э́ттo] «тс.», п. het «там, дуже далеко», ст. hete «ген, от», слц. [het] «геть», [heť, hed, heťka] «тс.» (з укр.);

складне утворення з вказівної частки ге (тієї самої, що і в словах гев, гей², ген², гесь) та певних форм вказівного займенника то, той, які зазнали редукції;

можливо, результат злиття вигуку ану́ з не зовсім ясним елементом ть, який може тлумачитися як видозміна якоїсь відмінкової форми займенника ти (пор. а ну тебе, а також прислівники типу [до́кить, у№ткіть, тамкить], у яких частка -ть зводиться до др. ти – форми дав. в. одн. від ты – Німчук Славіст. зб. 152) або як елемент, зумовлений впливом вигуку геть;

похідне утворення від геть, [гет];

значення розвивалося, як від др. кромѣ «геть; поза, зовні; крім» до укр. крім, р. кроме «крім»;

пор. р. вон «геть», вне «поза, зовні», ч. ven «геть», vně «поза, зовні»;

результат видозміни вигуку пек, очевидно, зближеного з геть;