ВОРОЖИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ворожи́ти

псл. *voržiti ‹ *vorgitei;
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується у значенні «чаклувати, спричиняти чаклуванням зло ворогові» з *vorgъ «ворог, лиходій, зла сила, лихо» (Преобр. І 96– 97; Горяев 55; Mikkola WuS 2, 218);
існує також думка (Vaillant RÉS 35, 93–94; Machek ESJČ 699), що ворожи́ти означало первісно «кинути (жереб)» і пов’язане з псл. *vergti, укр. ве́рга́ти;
р. ворожи́ть,бр. варажы́ць, др. ворожити, п. wróżyć «ворожити», ч. vražiti «чаклувати», болг. вража́ «чаклую», м. вража «ворожу, чаклую», схв. врàжати «чаклувати», слн. vražíti «шкодити чаклуванням»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ворож «ворожбит»
ворожба́
ворожбе́й «тс.»
ворожби́т
ворожби́тство
вороже́бний
ворожи́ль «ворожбит»
ворожи́льний
ворожи́ля «ворожка; (ент.) сонечко, Coccinella sep tempunctata L.»
ворожі́й
воро́жка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
варажы́ць білоруська
вража́ «чаклую» болгарська
ворожити давньоруська
вража «ворожу, чаклую» македонська
wróżyć «ворожити» польська
*voržiti праслов’янська
*vergti праслов’янська
ворожи́ть російська
врàжати «чаклувати» сербохорватська
vražíti «шкодити чаклуванням» словенська
ве́рга́ти українська
vražiti «чаклувати» чеська
*vorgъ «ворог, лиходій, зла сила, лихо» ?
ворожи́ти «кинути (жереб)» ?

ска́ворожити «викликати огиду»

очевидно, результат контамінації основ [шка́редитися] «гидувати» і ворожи́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ска́ворожний «бридливий»
шкаворжений «тс.»
шкаворі́жний «бридкий»
шка́ворожитися «гидувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шка́редитися «гидувати» ?
ворожи́ти ?

па́ворожка «сонечко, Coccinella» (ент.)

похідне утворення від ворожи́ти;
назва зумовлена тим, що комаху пускали летіти і за польотом вгадували свою долю;
Фонетичні та словотвірні варіанти

паворож
по́вороз «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ворожи́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України